Міф Москви про "братерство" лишився під Савур-Могилою: як за 7 років війни з Росією змінилося обличчя ЗСУ

. Shutterstock
Воїни можуть бути ситими і добре спорядженими, але без ідеології – це досі наче радянська армія. У цьому переконані історики. Ребрендинг Збройних сил України триває вже понад 5 років. І це одна з найважливіших реформ, до якої спонукала війна

Із початком АТО одразу стало зрозуміло, що спорядження, яке військо використовувало останні 10 років, годиться лише для того, аби підмітати плац або строєм ходити в їдальню, але не для того, щоб воювати, каже військовий аналітик Олександр Сурков. І розповідає, яких змін потребував однострій українського війська:

"Передусім зміни торкнулися камуфляжу. Український "дубок" призначався для лісу, а дії йшли в основному в міській місцевості. Йому на зміну прийшов сучасний "піксель", в якому нині служить наша армія.

Не менш важливим є взуття. Наша армія прийняла у спадок класичний кирзовий чобіт – головний елемент радянської. Йому на заміну прийшли берці, та... в них воювати було неможливо. Зараз ми маємо "талани", якими забезпечена армія. Сучасні. Їх видають декілька різновидів на 2-3 сезони.

Важливим і революційним елементом змін став погон. Погони, які ми добре знаємо, існували з XVIII ст. Це були захисні елементи від удару саблею по плечу, на ньому потім почали ставити знаки розрізнення. Сучасна війна показала, що така ідентифікація робить солдата мішенню, дозволяє противнику здалеку аналізувати і розуміти склад армії, її керованість. Тому ми, як і армії НАТО, прийшли до нагрудного погона. Він непомітний зі сторони, розрізнити його можна з відстані 1-1,5 м, що робить офіцерів на полі бою непомітними і не такими вразливими.

Не можемо не сказати про один з основних елементів ідентичності українського воїна – кепку-мазепинку. Спочатку елемент форменого одягу Австро-Угорщини, мазепинка стала головним убором національно-визвольних сил України під час Другої світової війни. Таким способом її відродили і вона стала важливим елементом форменого одягу ЗСУ".

.
.скріншот

Стоси списаного паперу з погодженнями, наказами та запереченнями, пів тисячі лекцій, сотні відряджень, десятки чиновницьких кабінетів – так коротко можна описати те, чим займався гість програми "Таємниці війни" на "5 каналі" останніх 5 років. Саме він був одним із тих, хто займався і займається ребрендингом нашого війська. Василь Павлов.

– Ребрендинг розпочався у 2015 р., коли тривали бойові дії. Чи було на часі започатковувати цей процес?

– Дуже багато елементів, затверджених протягом 2015-2017 рр., свій початок беруть у 1992-му. Наприклад, сьогодні стала традиційною "Гетьманська зоря", яка є на кожному погоні офіцерів ЗСУ. Вона вперше була опублікована в газеті "Народна армія" 14 липня 1992 р.

Але з низки причин процес ребрендингу, зміни історичної свідомості ЗСУ, починаючи від ІІ пол. 90-х рр. і фактично до російсько-української війни або гальмувався, або в нього намагалися вмонтувати елементи радянської ідентичності, а останніми роками перед війною, з 2010-го, почали вбудовувати відверто російські елементи, елементи імперсько-російської ідентичності. Тобто росіяни ніколи не припиняли впливали на військову ідеологію. Навіть зараз вони намагаються це робити в різних інформаційних кампаніях.

Найбільш яскравий приклад був восени 2017 р., коли десант, на той момент ще ВДВ (високомобільні десантні війська) готувався до власного ребрендингу (зміна берету, символіки). Тоді ж почалися підготовчі етапи у зміні елементів і символіки морської піхоти.

.
.скріншот

І російський інформаційний простір активізувався. У цьому контексті запрацював на повну канал МО РФ "Звезда", знакові російські політики, так чи інакше пов'язані з ВДВ СРСР, почали в публічному просторі висловлюватися з цього питання, і саме йшла апеляція до "бойового братства", "бойових традицій" і радянської армії. Вони використовували маркери, які у 1990-х, 2000-х були в українському суспільстві і свідомості ЗСУ і на багатьох діяли.

– Давайте не забувати про "відставних полковників", які прослужили все життя у радянській армії і так само підігрівали інформаційне поле в українському інфопросторі і закликали "повертати голубі берети". Що з ними робити? І як з ними боротися?

– Я би їх ігнорував. Вони апелюють до власного сегменту, і однією з норм гігієни є "не брати лайно до рота". А апелятивні аргументи, якими вимагалося повернення радянської військової символіки, базувалися на такому цікавому елементі як "давайтє всьо вєрньом, ето же наша молодость".

– Це історія. Вона в минулому. А ми рухаємося вперед?

– Правильно. Як зробило, наприклад, командування ДШВ? Вони переформатували день 2 серпня. Це не свято, це День пам'яті, День вшанування загиблих десантників. І є для мене особисто знакові фото, коли стоять ветерани українського десанту, УБД в блакитних беретах, стоять ветерани у марунових беретах. У кожного з них – своя історія.

.
.скріншот

Цей берет українського десанту освячений кров'ю, це частина історії. Так само як "чорний берет" морських піхотинців. Я знаю, що багато десантників говорили про те, що цю зміну треба було зробити ще у 2014-му, доки ми не поховали своїх перших загиблих у блакитних беретах. Це якраз був момент, коли голубий берет, наповнений радянською романтикою, врешті був наповнений реальною українською кров'ю. А це вже до питання, коли це треба було робити? Це треба було робити "позавчора".

Якраз зміна символіки і айдентики потребує своєчасності, можливо, навіть випередження. Багато десантників кажуть, що врешті-решт це зрозуміли зараз, коли це почало працювати.

У 2017-му всі, хто цим займався, дуже чітко розуміли, що це не буде одномоментно. Будь-яка символіка має прижитися, наповнитися традиціями. І, вибачте, має наповнитися кров'ю. І відіграє важливу роль сприйняття на рівні професіоналів з інших держав.

Українсько-британське партнерство
Українсько-британське партнерствоскріншот

Це спрацювало минулого року, коли український десант зустрівся з британським десантом на навчаннях. І соціальні мережі, і світові інформагенції зафіксували чудову картинку – рукостискання українського і британського десантника з однаковою символікою і входження українського десанту до світової десантної спільноти.

.
.скріншот

– На ваш погляд, чи вдалося змінити сприйняття людьми українського десантника. Чи залишилися ті, хто толерує ще "голубий берет"?

– Це зріз суспільства. Аудиторія одного з телеканалів, який 23 лютого знову покаже "В зоне особого внимания", сприйматиме десант у голубому береті. Бо це міфологія. А міфологія – страшна річ, яка працює за іншими жанрами, ніж реальна інформація.

Є величезна кількість людей, які сприймають цю зміну як таку, що потрібна. А є такі, які ніколи не бачили десант в інших беретах, ніж марун. І таких людей ставатиме більше. Вся ця зміна була розрахована на молодь. Армія буде оновлюватися, змінюватися, в неї будуть заходити люди, які не знали вже іншої символіки. І вони мають формуватися в чистому від радянських або російських імперських символів полі. Тому що армія, яка зайшла у 2014 рік, – це армія з декількома гібридними ідентичностями. Серед військових побутували російські традиції "господа офіцери…", пальчик тягнуть, шийку ставлять… На жаль, вони й досі є, бо це працює.

Як змінювалося сприйняття самих десантників та морських піхотинців під час участі в бойових діях і як вони себе бачили зсередини, розповів військовий аналітик Олександр Сурков:

"Мало хто розуміє, у який спосіб проблема ідентичності зіграла свою роль під час анексії Криму. У 2014-му наші військові моряки фактично знаходилися разом із російським флотом, жили одним життям, мали доволі схожу форму – деяким чином це посприяло тому, що багато хто відмовився служити Україні.

Кадр із фільму "Черкаси"
Кадр із фільму "Черкаси"скріншот

Далі була проблема ідентичності ВДВ. Це був один із брендів пострадянського часу, який взяли на "озброєння" в російській армії. Тому там дуже активно говорили про "єдине десантне братерство". На початку російсько-української війни російські спецслужби активно використовували цей факт, аби понизити моральний дух української армії. Оскільки на початку в АТО брали участь практично усі десантні підрозділи, апелювали до загального фактору "долі", "символіку" активно використовували. Намагалися показати, що ми – десантники єдині, але закінчилося це у липні 2014 р. в районі жорстоких боїв за Савур-Могилу, у районі Маринівки, коли десантники 79-ї бригади практично вступили в рукопашний бій із російським спецназом ВДВ, який намагався вивести з оточення групу Гіркіна. Після цього питання "десантного братерства" вже не існувало".

Карта бойових дій
Карта бойових дійскріншот

Пів сотні військових частин уже перейменували. Основним лейтмотивом залишається відхід від радянської історії.

Активний процес перейменування підрозділів ЗСУ та присвоєння їм почесних найменувань стартував на четвертому році російсько-української війни – у 2017-му. Хоча перший відповідний указ президента з'явився на рік раніше. Відповідно до нього, іменну назву – "Юрій Олефіренко" – отримав середній десантний корабель "Кіровоград". Його назвали на честь капітана 1-го рангу, командира 73-го морського центру спецпризначення, який у січні 2015 р. загинув поблизу Маріуполя, прикривши собою трьох бійців.

Десантний корабель "Юрій Олефіренко"
Десантний корабель "Юрій Олефіренко"скріншот



У 2017 р. шість бригад Збройних сил України отримали почесні найменування. Зокрема, 24-та механізована бригада стала королівською – імені короля Данила. 72-га механізована, яку ворог знав як "чорну" бригаду, отримала найменування Чорних запорожців. 1-ша окрема танкова бригада, чиє місце постійної дислокації – Чернігівщина, стала Сіверською.

Два літаки – Су-27 та Ан-26 – отримали іменні назви – генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова та Дмитра Майбороди відповідно. Обидва – військовослужбовці ЗСУ, учасники російсько-української війни.

Літак ЗСУ
Літак ЗСУскріншот

Згодом ім'я підполковника Дмитра Майбороди буде присвоєно 456-й бригаді транспортної авіації. Цей військовий пілот ціною власного життя відвів палаючий літак, у який влучила ворожа ракета, від населеного пункту та дозволив більшій частині екіпажу евакуюватися.

Дмитро Майборода
Дмитро Майбородаскріншот

Присвоєння почесних найменувань підрозділам ЗСУ, Національної гвардії та Прикордонних сил триває. Частина отримала найменування, пов'язані з історичними подіями, які відбувалися на території України, або героями української історії. Частина – імена загиблих героїв сучасності. Як от 4-та бригада оперативного призначення – або бригада швидкого реагування – як називають цей підрозділ Нацгвардії на фронті.

Наприкінці 2020 р. бригада отримала звання ім. Героя України сержанта Сергія Михальчука. Він загинув у грудні 2019-го, врятувавши пораненого побратима та відбиваючи атаки диверсійної групи ворога, яка проривалася на українські позиції на Світлодарській дузі.

Герой України Сергій Михальчук
Герой України Сергій Михальчукскріншот

– Перейменування частин – наскільки це важливий процес?

– Елементом створення національної військової ідентичності є присвоєння почесних найменувань. Українське військо отримало право нанести на прапори своїх військових частин свої імена. ЗСУ всмоктують різні традиції – Русі-України, Великого Князівства Литовського і князя Костянтина Острозького, українського козацтва, УНР. Вшановують пам'ять своїх побратимів, які загинули при відбитті Збройних сил Росії.

Формування ідентичності – це не тільки зміна ідентичності когось. Це ще й створення нової. Ми говорили про десант і морпіхів. Але давайте не забувати ті частини, роди військ та види Збройних сил, для яких ідентичність було створено фактично з нуля. Це червоні берети та беретний знак артилеристів. Це латна рукавиця, пернач Костянтина Острозького та чорні берети танкістів. Врешті-решт, берет та беретний знак піхоти. Цілий величезний пласт із закладеною ідеологією, яка працює, і працює серйозно – Сили спеціальних операцій.

Берети ЗСУ
Берети ЗСУскріншот

Це величезна робота, до якої залучилася величезна кількість людей: художників, дизайнерів, тих, хто відшивав, хто робив, пробивав, підписував. Навіть тих, хто вичитував документи – люди, які в умовах нашої бюрократії проходять кола пекла: "Колір древка, діаметр древка..."

– Коли ви пропонували військовій частині назву, чи отримували від них зворотній зв'язок? Цікавилися їхньою думкою?

– Цим цікавилися завжди. До кожного указу президента готується пакет документів, складовою якого є протокол зборів військової частини та громадських організацій із результатами голосування. Я не знаю жодної військової частини, де б це було проведено фіктивно. Так, це в деяких частинах викликало довгі розмови, інколи розтягувалося на роки. Але це робота з людьми. З військовослужбовцями. Зі спільнотами, які оточують цю частину. Це довго. І зараз усі військові частини, які мають почесні найменування, їх використовують.

Наскільки такі зміни є важливими для військовослужбовців?

.
.скріншот

Андрій Давидов, військовослужбовець:

"Протягом перших визвольних змагань 1917-21 рр. була своя форма, своє військо – що в УНР, що в Західноукраїнській Народній Республіці. Були свої знаки розрізнення, українські бригади. Дуже добре, що почали знов з'являтися такі назви.

Ще одним характерним прикладом українського ребрендингу є створення з нуля Сил спеціальних операцій. Наші ССО-шники наслідують тисячолітню славу Русі. Їхній патрон – Святослав Хоробрий. Гасло "Іду на Ви" він застосовував, коли ходив у славетні походи.

Святослав Хоробрий
Святослав Хоробрийскріншот

Емблемою нарукавною і берету є вовкулака – характерний звір, український, що уособлює славу і Русі, і козаччини".

Вовкулака, символ ССО
Вовкулака, символ ССОскріншот

Олексій Годзенко, військовослужбовець:

"Я підтримую будь-який відступ від радянської ідіоматики і їхніх символів, тому що ми держава незалежна. І боротьба, яка зараз триває, фактично ведеться проти совєтського окупаційного режиму, який майже сотню років панував в Україні і, вочевидь, треба було це міняти. Ми обрали вектор прозахідний натівський, звичайно, треба наближатись до них.

Я не чув від чинних військовослужбовців якихось питань саме до штурмового берета. Хто розводить "срачі" – це підстаркуваті ще радянські військові, що постійно намагаються підписувати якісь листи, петиції. Я не розумію, чому людина, яка зараз не має стосунку до війська, щось буде нам розповідати...

Чим займаються підрозділи морської піхоти? Ми по суті виконуємо задачі піхотних підрозділів. Проте факт, що ми – морпіхи, що на нас саме ці берети, дає відчувати себе "крутішими". У нас немає варіанту не виконати задачу. Це ясно, що ми все зробимо".

Берети ЗСУ
Берети ЗСУскріншот

Віталій Гайдукевич, один із засновників ребрендингу ЗСУ:

"Було гидко дивитися на одяг, у якому військові 2014 р. вийшли на парад. До війни цивільні не надто помічали військового – є та й є. Коли ж почалася війна й армія вийшла на парад, ці жахливі "аеродроми" Полторака і Муженка – просто жесть. Тоді ми зрозуміли, що нова суть потрохи починає з'являтися, а нової форми цієї суті нема.

Із січня до серпня праця робочої групи трималася в повній таємниці. Це була секретна група "Нове військо", підзвітна особисто Полторакові. У нас було 3 місяці, щоб показати напрями, у яких може розвиватися імідж українського війська.

Спочатку концептів, які показали Полторакові, було шість. Малювалося вісім, але двоє були геть сирі. Ми йшли від позиції "давайте уявимо ідеальний варіант, як би мало виглядати українське військо, а потім його приземлювати до наших реалій".

.
.скріншот

Історики нашої групи підняли документ, як виглядав мундир українського війська в 1918-21 рр., які були течії, як підходили до однострою і знаків розрізнення і що ми з того матеріалу можемо використати, роблячи не кальку, а осучаснення. Щоб це була історична спадковість, а не "нафталін".

Однострій українського воїна, поч. ХХ ст.
Однострій українського воїна, поч. ХХ ст.скріншот

Одна з концепцій була дуже модерна – щось між "Стар Трек" і "Зоряними війнами". Воно було естетичне, але настільки з майбутнього, що не прижилося б.

Один з учасників групи дуже любив німецький підхід до естетики, це був "чисто Вермахт". На першому етапі наша митецька, естетична точка зору, лінія художня зустріла лінію історичну. Вийшов британсько-німецький стиль. Німецький – тому що він більш стрункий. Тут ми свідомо закладали бомбу, бо огрядність довоєнного українського офіцерства була "притчею во язицех". Струнким мундиром ми хотіли їх змусити "худнути". І воно прижилося. Потім вони почали підганяти під себе і зламали цю приталеність, але це теж було прогнозовано.

Під час параду на Хрещатику
Під час параду на Хрещатикускріншот

Співавторами цього процесу стали фактично всі 10 тис. учасників групи "Нового війська", які хейтили, радили, обсміювали, вносили конструктивні пропозиції. Це був казан спільної творчості.

Якби ми це зробили в 1991-му році, цієї війни не було б".

– Чого нам очікувати наступного року?

– Військо чекає на продовження процесу. Сподіваюся, буде завершена система історичного наративу ЗСУ. У цьому році на нас чекає парад, де, сподіваюсь, буде продовжено традиції, які вже існують, а можливо, з'являться нові елементи.

Facebook Юрія Бірюкова

Довідка: Василь Павлов. 46 років. Народився в Києві, закінчив КНУ ім. Тараса Шевченка. Автор книги "Історія українського війська".

З 1996 до 2014 року працював учителем історії в Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна.

У 2015-2016 рр. – головний спеціаліст Управління популяризаційно-просвітницької роботи Українського інституту національної пам'яті. Брав участь у розробці навчальних програм "Історія українського війська", "Основи військової етики та психології" для військових ліцеїв та ліцеїв із посиленою військово-фізичною підготовкою.

У 2017-19 рр. – радник заступника голови Адміністрації президента України. 2018 р. заснував громадську організацію "Центр мілітарної історії".

З 2018 до 2019 року – провідний спеціаліст відділу військово-патріотичного виховання Головного управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ.

З 2019-го – завідувач сектора воєнно-історичної політики Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міноборони України.

Дивіться також: Як ЗСУ захищали і як покидали ДАП: приголомшливі факти від українського офіцера – "Таємниці війни"

Попередній матеріал
Убивче сміття: чому COVID-відходи розкидані на звалищах і як безпечно утилізувати маску
Наступний матеріал
Проти режиму Путіна: до чого призведуть масштабні протести в Росії
Loading...