Війна, сповнена тихої хоробрості цивільних людей. Українці, які не покидають своїх домівок і лишаються в пекельних умовах, під обстрілами і в окупації, щодня знаходять у собі мужність виживати і з надією чекати українських воїнів.

"Спочатку українці відступили до нас сюди. Були у нас з недільку. Потім на 24 квітня вийшли, якраз на Пасху. У мене був шок. Я дуже боялася, що сюди зайдуть рашисти. Дуже боялася. Ну, зайшли вони. Зайшли", – каже Людмила.

Регулярні російські війська у селищі довго не стояли. Навесні вони активно атакували на Донеччині і лінія фронту змінювалася швидко.

"Танкісти сюди заходили, хотіли танк загнать у двір нам. – Ну, не довго. Може з неділю вони були. – А потім прийшли сюди луганські. Поставили їх на блокпости. Оце отут на перехресті був блокпост із луганських шахтарів, такі алкашики", – розповідає подружжя.

"Поталанило, що стояли луганчани. У нас не було звірств. Але у лісі стояла техніка російська, буряти і кадировці там були. Але то в лісі. Однак, за кілька місяців, коли українська армія пішла у контрнаступ, до селища приїхали підрозділи дагестанців. Ось тоді і почалися обшуки у місцевих", – пригадує пані Людмила.

"Вони перевірили погріб. – На автоматі в одного були написані ієрогліфи якісь. – Перевірити у сарайчику, бо ми ж у хаті не жили і вікна у нас забиті були. Перевірили і труси отако мої поперевертали і поперекидали усе", – скаржиться сім'я.

Дагестанці у селищі гарцювали не довго. Всього два дні. Але й за цей короткий час встигли наробити горя.

"Взяли у нас одного чоловіка, 45 років, Микола Антоненко. Сказали, що він корегувальник. Вони його тут волокли, а я кричала: "Відпустіть, ну, який він корегувальник". Він повернувся й каже: "Зайдіть, бо стріляю без попередження". Ну, я зайшла. Забрали його в підвал і зв'язаним і застрелили його", – розповідає жінка.

Родина пережила п'ять місяців окупації без електрики. Продукти у селище теж не постачали.

"Вижили. У нас було хазяйство, у нас була тушонка, у мене було в погребі все. Ми й не відчули, просто воно було не до їжі, не хотілося", – каже Людмила.

"Другий раз хліба не було. Або коржиків напече, або й без коржиків обходились, як муки не було", – додає Володимир.

Усім, що мали, люди ділилися одне з одним.

"Я зварю, несу сусідам, сусідка щось зварить, несе сюди. Якщо буханочка хліба, пополам. Якщо пів буханочки, то ще пополам. Ну, отак", – розповідає місцева мешканка.

Цивільні в окупації пережили багато горя. Усе тут пронизане тугою. Тих, хто помирав від хвороби, або ж поранень, поховати було ніяк.

"Тут обстріл, а тут ми тягнемо в ковдрі. Ну, таке. І я вже останнім часом казала, все, у мене дах, мабуть, не витримає і воно емоції. Казала, я, мабуть, вже не дочекаюсь, Україна вже, мабуть, не прийде. І я у погребі плачу, а він тоді ще й кричить на мене", – переповідає пережите жінка.

Людмилі та Володимиру сусіди, які втікали із селища, лишили 12 голів рогатої худоби. Родина взялася за ними доглядати. Кажуть: можливо те, що постійно були у роботі, і допомогло пережити окупацію. Одну з корів сильно поранило уламками, довелося зарізати. М'ясо роздали селянам. Саме того ранку до селища повернулися Збройні сили України.

"Цей хлопець туди спускається, де ми. Каже: "Доброго дня". А я голову тільки бачу. Я не повірив, думаю, дагестанці приколюються, чи що. Коли, бачу, що українські хлопці", – радіє Володимир.

Родина вірила і чекала, що все ж українські військові повернуться.

"Чоловіку казала: "Ти не довіряйся, бо вони переодягаються ці гади. Ти питай паляниця чи укрзалізниця". – Я їм і кажу, мені жінка казала питать – паляниця. А він мені і паляниця, і укрзалізниця", – сміється чоловік.

Тепер родина розповідає про пережите із посмішкою на обличчі.

Людмила з Володимиром в окупації опинилися вже вдруге. Вперше тікали від російських загарбників 2015 року із Дебальцевого. Цього разу вирішили не покидати батьківську хату.

"Він сказав, не поїду і я ж не поїхала. Нутрій ми держимо, курочок 5 штук. – Я сказав, це моя земля, тут похоронені мої предки. Це мій Ямпіль", – наголошує подружжя.

Євгенія Китаїва, Ганка Кудрявцева, Сергій Малін, з Донецької області, "5 канал"

Підтримати нас можна на Патреоні: https://www.patreon.com/projects5

♦ Щоб швидко задонатити тисніть тут або картка 5375411202207218. При поповненні картки сума автоматично зміниться за посиланням, вказаним вище.

♦ PayPal: [email protected] або за посиланням.

♦ Якщо ви є користувачем YouTube – ставайте нашим Спонсором зі спеціальною відзнакою.

Нагадаємо, Сполучені Штати попередили Україну про необхідність скористатися імпульсом та визволити окуповані території на півдні до початку зими, адже погіршення погодних умов дасть змогу росії закріпитись на захоплених територіях.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.