Вони знищили українську систему ППО, біля острова кружляли ворожі кораблі. О 3-й ранку 24 лютого острів Зміїний атакували росіяни. Крейсер "москва" вимагав здатися, але натомість почув уже крилату фразу. Прикордонник Сергій разом із побратимами опинився в полоні у Криму вже 26 лютого. Тепер його обміняли. Повернення додому боєць називає другим днем народження. Сюжет Державної прикордонної служби.

"Із 10 по 24 лютого ніяких ворожих дій не спостерігали. Це була десь третя ранку, поступила команда від командування до бою. Через деякий час ми побачили військовий корабель "москва". Потім ще один з’явився. Вони кружляли навколо острова", – пригадав прикордонник.

Він зауважив, що пізніше "по нас був нанесений авіаційний бомбовий удар літаками, була виведена зі строю наша ППО".

"Після цього був нанесений ще один бомбовий удар. Ми побачили, що до острова ще ближче і ближче починає підпливати "москва", після чого прозвучало: "Я рускій воєнний корабль". По-моєму, після цієї команди був здійснений постріл із корабля на точку розрахунку кулемета ДШК. Добре, що хлопці, які знаходилися там, встигли сховатися в приміщенні. Їх не зачепило. Усі живі, здорові", – додав він.

Також прикордонний розповів, що пізніше до них підплили два маломірних катери з десантом на борту, а кораблі продовжували маневрувати і підійшли до острова.

"Вибору не було. Коли всіх поклали обличчям у пірс, в землю, тоді я зрозумів, що щось коїться. Це не навчання, це не свої люди. У такому положенні ми пролежали близько 10 годин. На ґумових човнах нас доставили на "Шахтар" (судно рф – ред.)", – зауважив чоловік.

Усіх, 70 осіб, запхнули в кают-компанію. Зв'язали руки. Було дуже cпекотно, через це хлопцям не вистачало повітря. До Криму їх доставили 26 лютого, приблизно о дев'ятій ранку. Єдине бажання на той час у хлопців було повідомити рідним, що вони живі та з ними все добре.

На допитах вмикали запис: "Я рускій корабль. Повторяю. Сложіть оружіє. Нанєсєн будєт удар. Как понялі меня. Прійом". "рускій корабль – іді на***уй". Їх дуже цікавило, хто "послав" рускій корабель. Наші військові мовчали.

Куди б українських захисників не перевозили, вони завжди думали, що їдуть додому. Але, на жаль, їх просто перевозили з місця на місце. З прибуттям у колонію, їм одразу сказали, що тут Женевська конвенція не працює, для них її просто не існує.

Однак ніхто нічого не пояснював. Українських захисників могли побити, просто так. Легше за все – коли били руками, ногами. Більш серйозні травми військовополонені отримували від ґумових кийків та електрошокерів. Їх навіть били по статевих органах, по пальцях, по вухах.

"Були випадки, коли ламали ребра, били по нирках, кінцівках, по голові. Приходив до нас також лікар. Одного разу на питання, чи є парацетамол, він відповів: "Попий водички, вона в нас свята". Отаке скотиняче було відношення", – пригадує Сергій.

Під час приймання їжі росіяни неначе виконували якийсь дикий, тільки їм зрозумілий, ритуал: 100 чоловіків мали за 5-9 хвилин поїсти, прибрати за собою та доповісти. Через це українці дуже втрачали вагу та фізично слабшали.

Полоненим не дозволялося ходити. Їх примушували бігти на прогулянку, у лазню тощо. Якщо когось "зачекались", то примушували сидіти навпочіпки дві-три години зі складеними руками за головою. До того, як піти у лазню, також примушували сидіти. На миття відводилось 1-2 хвилини. Тільки намочилися і знову сиділи навпочіпки.

Якщо вони запитували, де народився й військовослужбовець відповідав, що в Українській СРСР, то вони якось більш лояльно відносилися. А тим хлопцям, які народилися після 1991 року, було непереливки.

30 травня до камери зайшов начальник колонії і сказав, що буде великий обмін. Також були співробітники спецназу. Усіх підняли з ліжок, казали вишикуватись і почали називати прізвища. Військовий почув своє. Єдине, що було дозволено взяти, – хрестик на тіло та іконку.

"Почали заводити в автозаки. Тоді я зрозумів, що їду додому. Оце, мабуть, другий день народження, найщасливіший день у моєму житті. Тяжко все це згадувати, тому що, як не крути, в мене все залишиться у пам’яті. Але на острів я б все-таки повернувся. Розумію, це буде непросто для мене, але б я знову там опинився. Ну хочу при нагоді", – зазначив Сергій.

Нагадаємо, на острові встановили український державний прапор з написом "Пам'ятай, "русский военный корабль", острів Зміїний – це Україна!". 373 дні тому його визволили від російських окупантів.

Цим завершилася військова операція з визволення острова з-під російської окупації, яка тривала близько двох місяців й складалася з кількох етапів. Участь у деокупації Зміїного брали спецпідрозділи ГУР та Сил спеціальних операцій ЗСУ, групи "Альфа" СБУ, Державної прикордонної служби за підтримки артилеристів Військово-морських та Повітряних сил ЗСУ.

Тоді ж військові врятували котика, якого росіяни залишили на острові . Кіт став домашнім улюбленцем очільника ГУР Кирила Буданова, його назвали Змієм, на честь острова, з якого його врятували. Острів Зміїний був окупований 126 днів.

Читайте також: на річницю звільнення острова Зміїний у СБУ показали унікальні кадри спецоперації. Спецоперація складалась з кількох етапів і мала велике стратегічне значення.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.