19-20 січня 2014 відбулося протистояння на вулиці Грушевського активістів і силовиків. Причиною загострення конфлікту Євромайдану з офіційною владою України спричинило прийняття 16 січня "Законів про диктатуру".

Хвилю обурення здійняло оголошення лідера партії "Батьківщина" Арсенія Яценюка:

"Тут є лідер. Це український народ."

Після чого, тисячі людей вирішили пройти до будинку Верховної Ради, щоб висловити протест та відстояти думку суспільства. Проте їм перекрили дорогу сили "Беркуту", які загородилися автобусами та вантажівками безпосередньо біля входу на стадіон "Динамо" імені Валерія Лобановського. Розпочалася кривава битва протестувальників із силовиками.

Під час зіткнень до протестувальників були застосовані шумові і світлові гранати, водомети і сльозогінний газ. Було розбито і спалено кілька автомобілів і автобусів. Кілька людей отримали серйозні поранення. "Беркут" схопив двох будівельників на Грушевського: їх роздягли, били, обливали водою та кинули голими на вулиці.

Безпощадний напад "беркутців" згадує депутат Леся Оробець:

"На мої крики "Чого ви мене б'єте, я ж вам нічого не роблю" вони з гиденькими смішками казали: "А ми тебе не б'ємо, ми тебе відтісняємо"

Андрій Ольховий – учасник Революції Гідності в складі 7-ї сотні Самооборони Майдану, керівник громадської організації "Автомайдан України. Луцьк":

"Не знав я тоді, що перша куля на Майдані була для мого нового приятеля"

Богдан Климчук – учасник Революції Гідності в складі 35-ї сотні Самооборони Майдану "Волинська Січ", активний учасник громадської організації "Самооборона Майдану – Волинь":

"Пам'ятаю, як заносив пораненого хлопця в Жовтневий палац, а там в кімнатах лежали мертві хлопці"

Сергій Мерчук – сотенний 35-ї сотні Самооборони "Волинська Січ", учасник російсько-української війни у складі полку "Азов", керівник Управління патрульної поліції Рівного. 

"Запам’яталися очі людей на Майдані: у когось радість, надія, страх, розпач, сльози. А в пам'яті назавжди – очі закриті."