Світ не зробив висновків із трагедії "Аушвіца". Така думка дедалі частіше лунає від тих, хто пережив жах концентраційних таборів. Дві жінки, які прожили майже сто років і понад рік провели у "Аушвіці", – закликають пам'ятати не лише про причини, а й про наслідки війни. Більше у сюжеті "5 каналу".
"Двадцять два, нуль, одинадцять" – 96-річна Тереза Реґула показує номер, вибитий на її руці катами "Аушвіца". До нацистського концентраційного табору жінка потрапила ще підлітком. У 16 років її разом із матір'ю гітлерівці арештували у Кракові. Спочатку привезли до концтабору "Плашув", у південному передмісті Кракова. Матір там стратили. Терезу перемістили до "Аушвіца", табору поблизу польського міста Освенцим.
"Я тамувала усі ці спогади, придушувала, як могла. І справді, мушу сказати, що мені це вдавалося протягом цих років, аж до сьогодні. Тепер усе повертається до мене: різні переживання, різні образи з Освенціма", – зауважила 96-річна вціліла під час Голокосту.
Номер в'язня, вибитий на шкірі, – був не першим фізичним болем, якого юна Тереза зазнала в концтаборі. Жінка згадує, що найперше кати новоприбулим жертвам голили голови. Це було безжально і нестерпно:
"Пам'ятаю перший такий справжній, сильний біль, коли наші голови, звісно ж, поголили. Тоді було дуже спекотно. 4 серпня, так... Вуха були обпечені, адже вони раптово оголилися, вперше в житті. Це було страшенно боляче. Я пам'ятаю…".
Волосся відросло вже після 27 січня, 1945-го року. Тоді до концтабору "Аушвіц" увійшли війська 60-ї армії Першого українського фронту і визволили бранців. Разом із Терезою на волю вийшла і її таборова подруга, Стелла Біберман. Спільне фото зроблене вже після війни, яка була жахіттям. Але зараз про нього світ, здається, забув – каже жінка:
"У світі відбуваються жахливі речі. Я не знаю, чи вони кращі чи гірші за те, що було в "Аушвіці", – але вони жахливі. Не знаю... Мені здається, люди не зробили жодних висновків…".
Страшним наслідком пережитого у таборі було небажання мати дітей. "Жах від самої думки, що моя дитина може раптом пережити те саме, що і я" – так описує пані Тереза свої думки про материнство. Схожа травма й у 94-річної пані Яніни Іванської. Як і пані Тереза, вона потрапила до "Аушвіца" у 1944-му. Її обов'язком у концтаборі було наглядати за дітьми, яких насильно розлучали із матір'ю.
"Там були маленькі діти, яких привезли з мамами, а потім, після виходу з бані, їх розділили, відірвали від матерів. Мами ледь не виривали руки цим дітям, бо не хотіли їх відпускати. А ще, деякі діти не могли впізнати своїх матерів. Тому що іншим був не лише одяг, але й голова без волосся. Поголена голова і голова з волоссям – це дві абсолютно різні голови", – зазначила Яніна Іванська.
Пані Яніна пригадує, як її привезли до "Аушвіца" в товарному вагоні. І перше, що вона відчула, – це сморід спалених тіл. Один із таких вагонів і досі стоїть на вї'зді до "Аушвіца" як символ болю і страждань:
"Мене привезли до "Аушвіца" вночі. Враження було жахливе, щойно я вийшла з вагона, в ніс одразу вдарив запах, знайомий мені по "Треблінці", іншому концтаборі. Запах спалених тіл... тому я вже була налякана. Я не знала, де я".
Стан справ у сучасному світі дуже хвилює пані Яніну. Вона щиро зізнається:
"Дивлюся на сучасну молодь. Яким буде її майбутнє? Я бачу його похмурим. Так, похмурим. Адже пам'ятаю, як до 1939 року між людьми нагнітали ненависть. Як нацьковували одних людей на інших, як ставилися до інших як до нижчої, гіршої раси. І що з цього вийшло? А те, що відбувається зараз, має набагато більші масштаби".
Жінки, колишні бранки "Аушвіца", закликають світ схаменутися і пам'ятати не лише про наслідки і травми, але і про причини війни.
Нонна Стефанова, "5 канал"
Чиатйте також: "Одна воша – це смерть. Їх було так багато, що волосся стало білим": 27 січня 1945-го людей визволили з концтабору "Аушвіц" – історії очевидців. Відомо, що "Аушвіц" був найбільшим концтабором Німеччини та місцем масового знищення людей часів Другої світової війни.
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
