Темрява навколо, але в його серці – світло. 33-річний захисник із Хмельниччини Павло Марценюк втратив зір через тяжке поранення. Нині він відновлюється в реабілітаційному центрі у Львові та починає життя з чистого аркуша. Адаптація, реабілітація і підтримка родини допомагають йому віднайти сенс у повсякденному житті. Як Павло долає труднощі та вчиться жити по-новому – розповіла наша Анастасія Ярмоловська.
Павло Марценюк уважно дослухається до інструкцій ерготерапевта. Чоловік складає фігурки, орієнтуючись лише на дотик. Це частина тривалої боротьби за адаптацію до життя без зору:
"Ми спочатку ходимо практично, він мені показує маршрут, а потім я з ним сідаю і складаю оце. Тоді Віталік розуміє, наскільки я орієнтуюся і розумію, де я проходжу і що там є".
33-річний Павло – з Хмельниччини. Раніше працював водієм та ремонтував автівки. За рік до повномасштабного вторгнення приєднався до десантно-штурмових військ. Після лютого 2022-го у складі ДШВ виконував завдання на найгарячіших напрямках, був сапером і водієм. Мінно-вибухового поранення чоловік зазнав на Покровському напрямку. Через травму втратив зір.
"Вибух був, і все пам'ятаю: як мене ще приводили в стабільний стан, як я руками своє лице пробував. І все. І вже тоді я більше місяця перебував у комі. Потім, коли прийшов до тями, мені сказали хто я, що я. Я почав згадувати всі події життя. Найперше – це що в мене є сім'я: батько, мама, дружина, діти. Тобто так і пішло, поїхало", – поділився Павло Марценюк.
Чоловіка оперували у Дніпрі, потім у Києві. Після місяця в комі його стан стабілізували і перевезли до Львова. Попри всі труднощі, Павло не втрачає сили духу. Каже, реабілітація поступово повертає йому впевненість у своїх силах:
"У мене сили були, але малі. Зараз я окріп, трохи став сильнішим. Духом я був сильним – що тоді, що зараз. Надії не втрачаю. Те, що я зараз не бачу, не означає, що я неповноцінний. І зараз чую краще, ніж хтось навіть бачить і чує разом".
Ерготерапевт Віталій Грендус допомагає захисникові набути нових побутових навичок. Павло вчиться ходити з паличкою.
"Це тільки такий перший етап реабілітації, коли він вчиться орієнтуватися в межах центру і ходити трохи за межі центру. Далі буде потрібно взяти різні технології, допоміжні засоби – телефон, щоб за допомогою спеціальних програм покращити свою орієнтацію вже на вулиці", – наголосив Віталій Грендус.
Найміцніша підтримка захисника – це його сім'я. У Павла троє дітей – старший син і дві молодші донечки. Дружина Юля каже, що навіть у найважчі моменти вірила, що разом подолають усе.
"У нього сильний характер. Він постійно відстоює справедливість, завжди бореться за свою думку. Дуже сильний духом", – зауважила дружина військового.
Тепер у житті Павла є ще одне заняття, яке надихає його рухатися вперед, – це творчість. У майстерні Центру він створив серію керамічних листків, які стали частиною колекції.
Майстриня показала роботи Павла:
"Це його колекція. Поки що чотири штуки. Це кленовий, це – дубовий із жолудями, а це – конопляний".
Попри втрату зору, Павло будує великі плани на майбутнє. Він хоче допомогти дітям здобути освіту та разом із дружиною розвивати сімейний бізнес:
"Хочу жити, не тужити. У мене є троє дітей, яких потрібно вивчити і поставити на правильний шлях. Плани в мене – вище даху, тільки я не бачу, де цей дах і яка його висота".
Попереду на Павла чекає операція з реконструкції щелепи. Лікарі кажуть, операцію запланували на весну, оскільки організмові потрібен час для відновлення.
Анастасія Ярмоловська, Віталій Довгополий, Львів, "5 канал"
Як повідомляв 5.ua, боєць ЗСУ провів сім днів із пораненнями у каналізаційній трубі – як його врятували. Медики найбільше хотіли уникнути ампутації, і їм це вдалося.
Читайте також: "Війна – ніде не легко": після семи поранень повний кавалер ордена "За мужність" воює на фронті – "Невигадані історії".
Дивіться також:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
