Лише ідея, а вже стільки галасу. Тим паче на тлі російської загрози. Дипломи вишів ОРДЛО пропонують узаконити в Україні. Це ідея Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. І її лише обговорюють нині. Але вже прочитали між рядків: імовірна катастрофічна кінцева мета.
Освітяни побоюються, що фактично йдеться про визнання документів, виданих навчальними закладами, які контролюються терористичними угрупованнями "ДНР" і "ЛНР". Але є й інша думка: це допоможе в реінтеграції. Кореспондент "5 каналу" Ганна Рибалка зібрала всі за і проти для "Підсумків тижня". Але знову ж таки – це лише пропозиція. Остаточного рішення немає. Як і диму без вогню.
Серпень 2014 року. Колектив Луганського національного університету імені Шевченка ухвалює рішення про евакуацію з окупованого Луганська. Із захопленого російськими військовими міста терміново виїжджає 80% викладачів і приблизно стільки ж студентів. Уже за місяць, першого вересня заняття розпочинаються в підконтрольному Старобільську.
Віталій Курило, ексректор Луганського національного університету ім. Т. Шевченка, говорить: "Університет Луганський Тараса Шевченка перемістився перший з окупованої території".
2020 року окупанти прибирають із назви університету ім'я Тараса Шевченка. А зі стели на вході серед білого дня збивають Кобзарів барельєф.
Марк, студент Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, говорить: "Повна антиукраїнська політика, антиукраїнська історія, інформація".
Уроки в старших класах із предметами на зразок "історія вітчизни" він описує одним словом – пропаганда. Марк – родом з окупованої Донеччини. Майбутній політолог.
Хлопець розповідає: "З класу восьмого я почав повноцінно готуватися до того, щоб виїхати. і отримати нормальну повноцінну освіту".
Вона приховує обличчя і просить змінити ім'я та голос.
Переселенка з окупованої території Тетяна говорить: "Не маю права я працювати в Україні з тієї простої причини, що маю державні документи. Міністерство охорони здоров'я "ДНР", "донецької народної республіки". Двоголовий орел і просто написано "диплом" російською мовою. У мене були можливості влаштуватися на роботу, але коли дізнавалися про мої документи, відразу ж відмовляли".
Але тепер робота їй конче необхідна. Адже віднедавна Тетяна вийшла заміж і з чоловіком переїхали до Маріуполя.
Допомогти таким, як Тетяна, вирішили в Мінреінтеграції.
Ірина Верещук, віцепрем'єр-міністерка, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, говорить: "До всіх документів окупаційної влади ми ставимося однаково – ми їх не визнаємо. Але це не означає, що люди, які там проживають, наші громадяни, наша молодь, ми не можемо їх відсікати і не давати жодної можливості пройти атестацію, яка буде чітко впорядкована міністерством. І отримати шанс мати роботу в Україні".
Закінчив виш із печаткою окупанта – маєш право підтвердити свої знання, вважає міністерка. Чернетку проєкту засвітили в мережі. Якщо за нею напишуть законопроєкт – всі, хто отримав освіту в підконтрольних Кремлю квазіреспубліках, після 20 лютого 2014 року зможуть пройти атестацію. Її проводитиме Міносвіти. Досі таку можливість мали лише кримчани.
Менеджерка з адвокації центру прав людини ZMINA Альона Луньова говорить: "Це не про визнання документів. Люди, які свято вірять в "руський мир", вони просто не відправлять сюди своїх дітей, і ці діти, якщо вони підросли, і не хочуть сюди їхати, не поїдуть".
Тривожний клич університетам-переселенцям першим дав Луганський національний. Протестного листа підтримали ще 17 закладів, які вісім років тому втекли з окупації. Атестація випускників вишів окупанта – перший крок до легалізації дипломів фейкових республік.
"У закладах вищої освіти на тимчасово окупованій території отримали дипломи та наразі навчаються тисячі російських громадян, представників збройних сил Російської Федерації, та українських громадян, членів незаконних збройних формувань, які вже скоїли військові злочини й продовжують щодня вбивати українців, зокрема студентів наших університетів з числа військовослужбовців-учасників бойових дій", – повідомляє пресслужба Луганського національного університету.
Менеджерка з адвокації центру прав людини ZMINA Альона Луньова так коментує це повідомлення: "Після того, як прочитаєш це звернення, здається, що всі люди, які живуть в окупації, з трансформованою свідомістю".
Віталій Курило, ексректор Луганського національного університету ім. Т. Шевченка, каже: "Ті ж університети хтось там відкрив, хтось їм дав там ліцензію, "міністерство освіти "ЛНР", наприклад. А його створив їхній псевдопарламент". Тобто ми отак по ланцюжку всіх визнаємо. І здрастє, ми приїхали".
Продукт масового ураження – ректорка першого університету-переселенця не добирає слів, коли "Підсумки тижня" запитують про освіту там, за лінією фронту. Пригадує події 2014-го, коли викладачам Луганського національного погрожували кадрові російські військові.
Олена Караман, ректорка Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, говорить: "Я їм кажу, що ось, діти, не можна сюди заходити. А вони: "Ви що, ми ж вас захищати прийшли. Від України, від фашистів. Вони ж вас тут повбивають. Вони вас тут будуть гвалтувати, ваших дівчаток". Що вони несли!".
Діти з окупованих територій вступають до будь-яких вишів через освітні центри "Донбас-Україна" за спрощеною системою. Здають українську мову, історію України та профільний іспит. Тобто нині є всі умови, щоби заманити випускників шкіл на підконтрольну територію, критикують ідею Ірини Верещук в опозиції.
Ростислав Павленко, член комітету ВР з питань освіти, науки та інновацій, говорить: "Зараз виявляється, що все, що вчили, в тому числі по історії так званого донецького народу і всіх інших міфів "рускомірної" пропаганди, все це начебто має визнавати українська держава".
Монобільшість підтримувати законопроєкт про атестацію теж не поспішає.
Покинути рідне окуповане місто заради якісного навчання. Студент донецького університету Олександр пригадує, як у 2014 році виїздив із рідного окупованого Харцизька.
Олександр Власов розповідає: "Ми з батьком зібрали речі і змогли виїхати з окупованої території та переїхати до Харківської області".
Та через хворобу бабусі й фінансові труднощі Олександру довелося повернутися до загарбаного міста. Але згодом, як і мріяв до окупації, вступив до університету у Вінниці. Саме туди переїхав Донецький національний університет імені Стуса.
Хлопець говорить: "Коли я навчався на окупованій території, там дуже інтенсивно агітували за "ДНР". Я не зламався, тому що я був і є патріотом України. Я хотів сюди виїхати. Не знаю, як за інших, не знаю, що в них робиться в голові".
Ректор Донецького національного університету імені Стуса каже: противитися новації викладачів-переселенців змушує ще й особисте.
У Міносвіти ідею Мінреінтеграції назвали небезпечною.
Олег Шаров, генеральний директор директорату фахової передвищої, вищої освіти, говорить: "Вочевидь, що вона не може бути реалізована так, як реалізовано це по Криму".
Ще 1997 року Україна підписала Лісабонську хартію – документ про взаємне визнання дипломів європейських країн. Визнаючи дипломи фейкових квазіреспублік, самі себе наражаємо на ризик, вважає ексректор Луганського вишу-переселенця. І це може призвести до того, що інші держави відмовлятимуться визнавати наші дипломи. А наші виші заплямують свою репутацію.
Історія, політологія, міжнародні відносини – це спеціальності для студентів в одному з так званих університетів в окупованому Донецьку. Десь між рядків – російська пропаганда. І коли в Києві, Харкові чи у Львові по дорозі до університетів наші бронзові кумири в освіті – історик Грушевський чи філософ Григорій Сковорода, в окупанта на п'єдесталі – чужа Україні історія.
Ганна Рибалка, Вікторія Ковальова, Віктор Сніжко, "Підсумки тижня"
Читайте також: ЗНО-2022: Міносвіти опублікувало перелік предметів