Донецькі банд-формування ледь не щодня обстрілюють українські позиції неподалік Луганського. Напередодні тут зафіксували приліт понад десятка 82-міліметрових мін. Сьогодні ж вдень тут встановилося відносне затишшя. На позиціях армійців побувала кореспондент "5 каналу" Євгенія Подобна.

Удень на позиціях українських армійців, що вартують неподалік Луганського – тихо. А от у ніч проти суботи – бойовики випустили у бік позицій військових більше десятка 82-мм мін. А ще – провокували стрілецькою зброєю.

Військовослужбовець 54-ї механізованої бригади ЗСУ з позивним "Докер" говорить: "Вчора міномет провокував. 12 вистрілів було. Зразу три, потім 6, 4. Я так думаю, вони пристрелювали просто наш позицію".

Ще один військовослужбовець бригади розповідає: "Ну щось останній тиждень вони почали просто можна сказати, нахабніти. І міні прилітали, і снаряді з БМП, гармати "грім", і крупнокаліберніе пулемьоті, ДШК".

Цей боєць – з Донеччини, тому мусить приховувати своє обличчя. Згадує – на власні очі побачив наслідки війни, тоді одразу ж вирішив йти до війська та боронити рідні землі: "Вирішив, бо захотів захищати свою Батьківщину. З любові до України, з любові до Батьківщини. Я все це відчув. Все це бачив, все це чув. Я бачив, як приїжджають беженці".

Нині йому 22, з військом підписав контракт. Розповідає – нині на передовій дедалі частіше зустрічає земляків і їх дедалі більше, і з Донецької, і з Луганської області.

А цей боєць наприкінці літа був поранений під час мінометного обстрілу. У шпиталі затримався ненадовго. Каже, складніше за лікування було дочекатися повернення до побратимів. Ще не до кінця одужав – а вже вирушив на передову. В той день, коли Руслан був поранений, на цьому місці загинув його побратим. Тепер бійці встановили тут меморіальну табличку.

За час проведений на передовій, кажуть бійці, вони стали справжньою родиною. І готові стояти тут – до останнього.

Євгенія Подобна, Анна Кудрявцева, "5 канал"