У наплічнику – хліб, кілька теплих речей та прості ліки для себе і двоколісного. З таким нехитрим скарбом під звуки канонади Андрій вирушив із дому в Костянтинівці на велосипеді.
"Розбомбили у нас три школи. Були авіаудари. Поліцейську ділянку теж розбомбили", – розповідає переселенець.
Евакуюватися планував якнайдалі – у будь-яке місто, щоб знайти роботу, адже у рідному місті через бойові дії її втратив. Автобусів, які вивозили людей із Донеччини, не шукав. Взяв найкоштовніше, що залишалося, – новий велосипед. Андрій його купив на заміну старого за кілька місяців до війни, аби щодня їздити за місто на роботу.
Дорогою Андрій майже нічого не їв, на ночівлю зупинявся під дахами автобусних зупинок. Там же ховався і від негоди. На блокпостах військові йому радили в темну пору не рухатися і бути серед людей.
Втім екстремальна поїздка на три сотні кілометрів видалася важчою, ніж розраховував чоловік. Першим не витримав велосипед.
"Відлетіла спочатку ця педаль, потім ось ця, колесо пробив переднє: дротом пробилося три дірки в камері в мене і три дірки протерлося самими спицями, шість дірок було", – каже чоловік.
До того ж зламався насос. Андрій розповідає: у моменти відчаю хотів уже був кинути залізо, та добрі люди допомогли.
"Спочатку намагався заклеїти, думав, витримає, несподівано мені люди допомогли, я сам не очікував навіть. У Миколаївці двоє людей мені допомогло, поміняли колесо мені, почастували ситром, насос дали теж", – радіє переселенець.
За 2 доби у дорозі Андрію вдалося дістатися Дніпра. Нині він зупинився у шелтері для переселенців і шукає роботу. Про його витривалість нові знайомі вже складають легенди, але цей важкий шлях чоловік волів би ніколи не повторювати.
Наталя Світлова, Дніпро, "5 канал"
Обвуглені скелети автівок та пси-біженці: який вигляд має Ірпінь після визволення від "русского міра"
