Дитинство за колючим дротом: як живуть жінки з новонародженими в неволі – ексклюзив "5 каналу"

Діти, народжені за колючим дротом 5 канал / Час. Підсумки тижня
Допоки мами працюють, малечею опікуються няні

Прогулянка парком, дитячий майданчик і мама. Усе, що бачить дитина, яка народилася за колючим дротом.

"Підсумки тижня" довго погоджували зйомки у виправній колонії, щоб ви побачили долі таких матерів і дітей. В Україні лише дві колонії, у яких є будинок маляти. І от в одній із них – на Полтавщині і побували журналісти "5 каналу". Там ув'язнені з дітьми живуть в особливих умовах. І діти, мабуть, для таких жінок – це головний стимул для виправлення. Це те, заради чого вони готові змінити своє життя.

"Підсумкам тижня" вдалося поспілкуватися з жінкою, дитину якої ще не бачив ніхто з її родичів. І, можливо, зараз вони з нею познайомляться.

Пронизливий звук щопівгодини лунає з гучномовців Надержинщинської виправної колонії № 65. Всередині за двометровим парканом облаштували будинок маляти. Тут живуть зі своїми мамами троє дітей. Першою знімальну групу зустрічає півторарічна Христинка.

Дівчинка готується до сну.

Людмила Чернокожнікова, мама Христинки, за колючим дротом опинилася вдруге. Через крадіжку. Вирок їй винесли ще на останніх місяцях вагітності. Христинка навіть не знає, як воно живеться по той бік колонії. Таке, здавалося б, буденне дозвілля, як прогулянка парком чи копирсання у піску біля річки – для неї дивина. Свого тата маленька ще також не бачила.

Виправна жіноча колонія на Полтавщині
Виправна жіноча колонія на Полтавщині5 канал / Час. Підсумки тижня

Людмила говорить: "Коли їй був місяць, я чоловікові відсилала фотографію. І все. Більше нема ні відповіді, ні привіту. Їй буде три рочки, коли якраз я з нею вийду. У мене нікого немає".

У Людмили є ще три доньки. Усі вони виховувалися в інтернаті, адже жінку позбавили батьківських прав. Найстаршій дочці – 19. І в неї вже є шестирічний син. Та навідати їх засуджена не планує. Після звільнення прихистку з Христею шукатимуть у релігійних громад. Якщо їй на волі не вдасться впоратися з маленькою, її заберуть до дитбудинку.

А це, безумовно, позначиться на малечі, застерігає дитяча психологиня Тамара Федорова.

"Дитина замикається, відмовляється від їжі. Плаче. Буває і депресивний стан. Найбільше з'являються страхи. Вона не знає, хто їй рідний", – говорить психолог.

Законом передбачено, що дитина перебуває з мамою в місцях позбавлення волі до трьох років.

Затриматися може лише на лічені місяці. Це якщо маму невдовзі випустять. Інакше малечу віддають найближчим родичам. Психологиня каже: дитина має звикнути до майбутніх опікунів. Довгострокові побачення в колонії можливі.

Є у колонії і кімната, передбачена для відвідин засуджених їхніми рідними. Утім через COVID-19 понад рік вона залишається майже непотрібною. Адже усім гостям колонії необхідно здати ПЛР-тест на коронавірус. І наша знімальна група не виняток.

Богданові – лише пів місяця. Завдяки нашому сюжету хлопчика вперше побачить тато, старші братик та сестричка. Живуть діти з тіткою на Харківщині. Приїхати в гості не можуть. Задорого. Адже вони ще мають оплатити тест на коронавірус і для Наталії. Кімната для відвідувань – також платна. Плюс – після побачення засуджена ще два тижні має провести на самоізоляції.

"Не бачив ніхто. Я не знаю, чи приїдуть чи ні", – каже Наталія.

Жіноча виправна колонія на Полтавщині
Жіноча виправна колонія на Полтавщині5 канал / Час. Підсумки тижня

Наталії винесли вирок у серпні 2020 року. Тоді вона ще не знала про вагітність. Жінку за крадіжку позбавили волі на 3,5 роки. Зізнається: єдина була радість, коли дізналася, що під її серцем б'ється ще одне. Засуджена зрозуміла: за колючим дротом тепер вона не самотня.

Наталія Петінова каже: "Назвала Богданом, тому що Богом дана. Коли родила, я й забула все на світі, де я й знаходжуся. 

Народжувати жінку під конвоєм везли до Полтави. Ні на крок не відходили охоронці й у самій лікарні.

Яків Гордієнко, перший заступник начальника Надержинщинської виправної колонії № 65, каже: "Споряджується варта, озброєна варта. З розрахунку чотири особи. І вона конвоюється".

Своєю чергою завідувачка пологового відділення Полтавської центральної клінічної лікарні Ніна Карпенко говорить: "Одна жінка з охорони була присутня в пологовій залі. Інші, звичайно, були за межами. Охорона нам не заважала".

Після пологів породіллю з загального корпусу переводять до будинку дитини. Умови тут відрізняються кардинально. Жінка в одній кімнаті живе не з сімома сусідками, а лише з дитиною.

Тоні два рочки. Її мамі сидіти ще півтора. На волі на них чекають.

Сніжана Кірова, мати Антоніни, розповідає: "Батько. В мене дід є. І брат двоюрідний Антон. У мене є три сини. Саші – 7 років старшому. Три роки тому я їх бачила. Мене позбавила свекруха батьківських прав".

Сніжана розраховує на умовно-дострокове звільнення. Щоби зібрати гроші – пішла працювати.

Засуджені залучені на виробництві. Наразі вони шиють камуфляжі для військових. На швачку Сніжана вивчилася вже в колонії. Каже: такий фах обрала, бо: "Плаття хочу пошити своїй дитині. Бальне!".

Андрій Єгоров, заступник начальника Надержинщинської виправної колонії № 65, каже: "В установі є навчальний центр. Основна професія – це швачка, кухар, тинькар і каменщик".

Допоки мами працюють, малечею опікуються няні.

Начальник будинку дитини Жанна Мошинська розповідає: "4 няні. Потім 4 медсестри в нашому штаті є. Є в нас лікар-педіатр, є сестра-господиня. Кухарів два є. І є в нас дві годувальниці, а також праля".

Для дітей – окреме меню. Поки діти під час обіду ласують рагу з огірком, на кухні для них уже роблять заготовлення на вечерю.

Усього в Україні шість виправних колоній для жінок. Лише у двох із них є будинок дитини. На Полтавщині та Дніпропетровщині. І навіть, якщо засуджена із заходу, як Сніжана, відбувати покарання все одно буде в центральній частині України. Хоча колонія є поруч – у Тернопільській області.

Колонії для жінок в Україні
Колонії для жінок в Україні5 канал / Час. Підсумки тижня

Наталія Рибалка, заступниця начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, каже: "Сьогодні у нас є 14 діточок з мамами, які знаходяться також до трьох років в установах виконання покарань".

У Надержинщинській колонії тим часом очікують на поповнення. Одна із засуджених – при надії. Уже восени цією доріжкою дитячий візочок возитиме не лише Наталія.

Людмила Павленко та Анна Кудрявцева, "Підсумки тижня"

Попередній матеріал
"Вони не вірять у себе": американський генерал про істеричок у Кремлі та слабкі позиції Росії
Наступний матеріал
Україна – не Росія, а Московія – не Русь: як північний сусід століттями крав українську історію
Loading...