Про відновлення після поранення

– Почуваюся зараз добре, як заново народися. Відновлення, може, не на 100%, але на 98% точно відновився.

– Як Вам це вдалося? Ви працювали над собою чи десь лікувалися? Як це все відбувалося?

– Ми старалися відновлюватися, старалися після операції займатися, відновлюватися, завдяки лікарям, реабілітологам. Дуже сильно допомогли вони, і ми старалися, щоб цього досягнути. Ноги відновлювали, реабілітація була –  домашній велосипед. Це працює. Ми це відновили, я ж кажу, на 90% ноги відновили точно.

– Які проблеми зараз ще залишилися?

– Зі здоров'ям таких глобальних проблем немає. Все відновлено, працюємо.

– Бачила у Фейсбуці, Ви викладали відео. Там, де спортом займаєтеся?

– Спортом – трішки грушу б'ю, на турніку підтягуємося на 5, все в порядку, бігати ще на 5 не вдається, але, думаю, на 3 вийде, так що працюємо над цим. 

– Ви тоді, я пам'ятаю, після нашої з Вами крайньої розмови, говорили про те, що повернетеся у стрій. Ви дуже цього хотіли. Можливо, Вам якісь іще моральні якості дозволили повернутися? Бо дуже багато хлопців після таких поранень насправді не вивозять і більше не хочуть повертатися.

– Після того, як Вам давав інтерв'ю, мене попросили і я прийшов допомагати в 60-ту окрему механізовану бригаду заступником командира бригади. Тяжко там було: труднощі з людьми. Вони бачили, що я такий же після поранення, я надаю їм допомогу і хочу їм допомогти. Ми їм допомагали, старалися досвід передати свій, передати наші можливості, і те, що вони не робили. Ми старалися. Хлопців дуже шкода, там дуже гарні хлопці були. Вони задачі виконували, зрозуміло. У нас іде війна, дуже багато поранених і загиблих. Я завжди казав – ніколи не соромно мені стати перед солдатом на коліна, перед тим, який виконує завдання. Тож люди підтримували мене і я дуже вдячний їм, що вони це робили.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Про посаду командира та колектив

– Скільки Ви зараз на новій посаді?

– На новій посаді – командира 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України – я зараз 2,5 місяці. Колектив дуже приємний, дуже гарний, дуже бойові хлопці. У нас є Герої України, які заслужили, є люди, які стараються це зробити, щоб стати кращими, є натхнення, бажання, а я тільки стараюся допомогти їм і я завжди кажу: у мене одне – разом до перемоги!

– Як Вас сприйняв новий колектив?

– Думаю, що колектив сприйняв нормально. Ми вчимо їх, і вони мене вчать. Згодом зрозуміють люди, і я їх зрозумію, і працюватимемо разом до перемоги. Я завжди людей відносився тільки з повагою, ніяк інакше не можна, тому що це люди.

– Багато зараз до вас приходять із проблемами, із потребами? Ви можете виділити щось найголовніше, чого потребує зараз бригада?

– Нам люди потрібні, люди. Я запрошую людей. Кожна людина в Україні має зробити свій внесок, прийти, виконувати завдання. Як людина щось не може виконувати, вона повинна зробити свій внесок. Перше – нам потрібні люди. Щодо забезпечення у нас є проблемні питання, але це вирішується. Основне проблемне питання – це люди. Деякі люди просто поїхали за кордон, не хочуть, просто ховаються. Це неправильно, країна у нас одна, ми її всі любимо, вона у нас найкраща. У нас немає, як у нашого ворога, у росії, у нас немає таких... У нас багатий воює зі звичайною людиною із села, у якого була зарплата маленька. У нас люди однакові, вони спілкуються, разом виконують завдання. Зрозуміло, що у противника у нашого, у росії, зроблено так – їм копійку дай, вони тому і йдуть.

Про злість на противника

– Після поранення був у Вас такий день, коли Ви сказали собі: все, я вже нічого не хочу. Ви вагалися, чи продовжувати це все, чи ні?

– Відразу після поранення я хотів відразу повернутися у стрій і дати відповідь. У мене це бажання і злість є досі, я кажу: разом до перемоги – через те, що я хочу зробити це.

– Чому у Вас злість?

– Злість на противника, що вони зайшли у нашу країну. Ми країна – не їхня. Ми – Україна, ми сильна нація. Перемога однозначно за нами. Треба підняти, скажімо так, носи людям, щоб ми об'єдналися ще краще.

– Ви вірите в те, що може ще об'єднатися?

– Вірю, через це у мене є бажання.

Про ухилянтів

– Ви бачите у Фейсбуці, усюди, у соцмережах дуже багато зараз історій з цими ухилянтами, річки перепливають... Ми в кожному інтерв’ю про це говоримо й от я запитую вашу думку. Що ви думаєте про цих людей? Чи можна якось їх змінити? І як їх мотивувати, щоб вони йшли захищати Україну?

– Має бути для них кримінальна відповідальність, щоб загроза якась. Люди просто думають, що для них загрози немає. Він поїхав, йому нічого за це не буде. Буде перемога  – він назад повернеться. Такого не буде. Це моє бачення. Завдяки президенту, дуже багато сил вкладено для цього, уже зроблено багато, треба покращувати  умови для нас, для тих людей, які потребують лікування, все робиться. А ті, які ухилянти, просто для них закон потрібно міняти, щоб вони кримінальну відповідальність за це несли. Це моє бачення.

– Тоді будуть говорити про те, що немає демократії, що немає у нас вибору?

– Я не знаю, я думаю, це наш обов'язок – захищати країну, кожного. Я не знаю, демократія, не такий політик... Країна наша, ми повинні її захищати, у нас тут рідні, у нас тут сім'ї. Ми повинні захищати цю країну. Це наша земля.

Набір у бригаду "Рубіж"

– Ви набираєте людей. Хто зараз приходить? Я дуже багато бачу вашої реклами, зокрема в Києві. 

– Приходять різні – і кухарі, і механіки броньованої техніки хочуть, водії, піхота, є люди, які кажуть: "Я тільки в піхоту і виконуватиму завдання". Тож люди з різними посадами і різних спеціальностей приходять і працюють. 

– Як би Ви спростували той міф, що якщо ідеш зараз, то відразу потрапляєш кудись на бойові виїзди, відразу в окоп? Адже є така пересторога.

– Таких міфів не може бути у нас, тому що це контролюється, є закон. Ми проводимо підготовку. Людина тільки після того як готова, виконуватиме бойові завдання. Для цього є навчальні центри, потім ми ще проводимо всередині атестацію, підготовку проводимо ще внутрішню, індивідуальну, колективну, фахову всередині, після фахової підготовки в навчальних центрах. Так що ми досягаємо успіхів. У будь-якому разі, ми стараємося зробити все для людей.

Про мотивацію бійців

– Яка мотивація у тих, хто приходить просто зараз? Чому вони кілька років не йшли, а зараз вирішили піти?

– Переосмислення. Є люди, зрозуміло, що відразу не прийшов, був страх. Може, людина послухала бойових людей, які повернулися. Кажуть, що до нормальних командирів якщо попасти, в нормальний підрозділ – там буде все добре, за тебе переживають, тобі все дають, а є так, що я придумав і хочу служити. Я думав два роки, там хто що каже, я весь час думав піти, але боявся. Зараз теж приходять, тому що є люди і є впевненість у когось. Це було, є і буде.

– Яка мотивація зараз Ваших хлопців, які служать? От уже третій рік повномасштабної війни, ви говорили, що Ви з ними спілкуєтеся, Ви до них приїжджаєте, говорите з ними. Що зараз їх, цих людей, які просто зараз десь на сході воюють, мотивує?

– Усім тяжко. Людей не бракує, але вони виконують завдання, я скажу так: не на 5, а на 10, а краще, бо вони втомлені. А мотивація у них одна – це їхня земля. Вони прийшли захищати. У них мотивація вже у душі є, наприклад: загинув друг через це, що ми добивалися, не добились, але ми доб’ємося, щоб була перемога, досягнемо своїх рубежів. У людей така мотивація – це їхня країна, земля. Загинули вже люди, побратими, поранені через те, що вони одну мету мали – тільки до перемоги.

– Загиблих побратимів, товаришів часто згадуєте?

– Часто згадую. Тяжко, але ми вже, я думаю, зрозуміли, зараз мені навіть тяжко сказати, зрозуміли, що не треба сильно захоплюватися, я так скажу. Звичайно, хлопців цих не те що шкода. Я, взагалі, до них відношуся, мені не соромно ніколи стати на коліна перед бійцями, які виконують завдання краще. Так що я завжди прошу людей, щоб вони приходили на службу – все дамо, все зробимо для них, підготовка обов'язкова у нас, і краща підготовка. Ми на це основну увагу звертаємо – щоб людина йшла найпідготовленіша. 

– Просто зараз, знаєте, ще одна причина, чому не стоять черги – бо люди думають, що десь якийсь фінал, десь в повітрі літає ця інформація і це може не мотивувати людей іти зараз і служити?

– Я людей запрошую іти на службу. Тоді, коли ми будемо забезпечені людьми і успішно виконуватимемо завдання, то досягнемо цієї мети – перемоги. Тоді буде завершення, моє бачення таке – це 100%.

Про закінчення війни та стан противника

– Вас зараз часто запитують: "Ну коли вже все закінчиться?", "Ну коли вже перемога?"

– Так, я кожному кажу: приходьте до нас, разом до перемоги.

– Як Ви оцінюєте противника зараз?

– Та він теж слабкий, є люди, але він слабкий. Є у них і успіхи по РЕБах, по техніці у них був успіх, по людях у них мотивованих на 100% дуже мало. Думаю, противник зараз відсотків 50 такий, як був.

– У техніці, в чому ще зараз росіяни нас переважають?

– Техніка у них була і є. Кількістю вони беруть. У них є виробництво й у нас дуже багато побитих. У нас –  завдяки Європі, допомозі людей, які нам допомагають. У росії багато свого і багато.

– Якою Ви бачите літню кампанію? Які, як Ви вважаєте, наміри у нашого противника? Різна є інформація і про інтенсивність наступів на певних напрямках, зокрема, зі свіжого, я бачила по Запорізькому напрямку.

– Мені на це важко відповісти. Думаю, що вони зробити глобального нічого не можуть і не зроблять, тому що ми вже освоїлись, зрозуміли їхню тактику.  Бригада зараз виконує: батальйон Харківський напрямок, батальйон Донецький напрямок і Спірне, Макіївка напрямки. Але батальйони теж забезпечені на 100% матеріальними, потрібні. Зрозуміло, що є артилерія, є снаряди, не в такому обсязі, як хотілося б. Але найголовніше – потрібні люди, люди потрібні завжди.

– Ми після розмови залишимо посилання, куди можна, щоб люди писали?

– Так, бригада швидкого реагування "Рубіж". 

– Ми залишимо посилання, заходьте, дізнавайтеся, у вас ось такий буде прекрасний командир. Можна так сказати?

– Звичайно. 

Позитив від командира 

– Ви такий позитивний-позитивний, Дмитре.

– Варіантів інших немає. Якби ми засмучувалися, то уже б не сміялися. Треба бути на позитиві і з людьми говорити плавно, так скажемо.

– Плавно?

– Плавно. 

– Хіба командир може бути плавним?

– Може бути. Життя навчилоне підвищувати голос. Я років 5 до цього командиром батальйону був, я не підвищував ні разу голос. Я розмовляв тихо, спокійно, але пояснював всі ситуації людям, і до мене ставлення було добре, я думаю, не скажу на 100%, але думаю, що люди скажуть, що ставлення до людей було гарним. Вони мене підтримують.

– Ви й досі такий плавний? 

– Так воно і є.

– Не черствієте?

– Ні, я добрішаю до своїх, але до противника я злий завжди.

– Я нещодавно говорила з одним військовим, який мені теж сказав таку фразу: "Усе залежить від командира, куди ти потрапиш – так у тебе життя далі і складеться". Чи можете Ви сказати, які якості повинен мати зараз командир для того, щоб успішно керувати бригадою, щоб там і мотивація була, і хотілось хлопцям служити?

– Для людей потрібно зробити по максимуму те, що люди просять. А потім чекати від людей результат. Це раніше приказка була, звичайно, така погана – "І кнутом, і пряником". Це погана приказка, але вона працювала, працює і працюватиме. І в мене є у кого вчитися, дуже багато командирів, хтось недооцінює. Я прізвища не називатиму, я у них учився, спостерігав як вони себе поводили, коли я був підлеглим їхнім, і зараз згадую завжди, як вони працювали. Є у кого брати приклад. Це дуже приємно. Знаю командирів гарних, які, коли ти працюєш, він не перегинає палку і веде спокійно, пояснює. Дуже приємно сприймати цю інформацію.

– Чи всі у нас командири такі зараз, як Ви думаєте? 

–Не знаю, не скажу, тому що завжди ми самі і разом до перемоги – це люди підлеглі.

– Оце "разом до перемоги", на цьому треба закінчувати, бо я пам'ятаю наше з Вами минуле інтерв'ю. Ви там теж це говорили "разом до перемоги", і сподіваюся, що вона рано чи пізно настане. 

Друзі, заповнюйте анкету, обирайте бажаний військовий фах і вступайте до бригади "Рубіж" – http://rubizh.com

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.