Рекордна кількість звернень громадян до швидкої допомоги – понад 55 тис. викликів на добу по всій Україні. Медики падають із ніг, але чи завжди їхні спроби долетіти до пацієнта виправдані. Зараз така пішла тенденція, що пацієнти спеціально називають COVID-симптоми, щоби до них приїхали лікарі. Тож українців закликають подумати зайвий раз перед тим, як без причин викликати "швидку". Бо коли медики їдуть до людини з хибними симптомами, допомоги може не дочекатися інший хворий, той, хто справді її потребує. А таких в Україні чимало – тих, хто підхопив коронавірус, і чиї легені він вразив настільки, що людині нічим дихати.
За добу лікарні в країні споживають більш ніж 330 тонн рідкого кисню. Влада визнає: тих обсягів, яких нині потрібно хворим, вони не могли уявити. Додаткового повітря терміново шукають де тільки можна, навіть везуть із Польщі. Але вірити на слово в те, що потребу в кисні не могли прорахувати, нам не дозволяють слова лікарів і волонтерів. Вони запевняють, що дефіцит кисню був очевидний і про проблему говорили ще на початку року. Більше – у сюжеті "Підсумків тижня".
Уявіть собі, що ви не можете дихати. Це звичайний процес, який ви робите кожного дня. Але саме сьогодні ви не можете зробити вдих. Спробуйте затамувати подих і уявити. Скільки ви витримаєте? І ось ви біля лікарні, благаєте про допомогу, і вам мали би допомогти вдихнути. Якби не одне але.
З одеської лікарні в ніч із вівторка на середу екстрено евакуюють пацієнтів. Карети швидких одна за одною в'їжджають, щоби врятувати життя 43 людей. Бо їм нічим дихати. Чотири бригади одеських швидких та десятки анестезіологів свою справу зробили. Брак кисню виник, бо завинили постачальники, пояснюють чиновники. Місцевого виробництва кисню замало, тому нині просять його в інших регіонах.
У Чернігові пацієнти також просять кисню, а лікарі шукають, де його взяти. 20 тонн, які розвезли по районах цього тижня, вистачило лише на кілька днів. Люди дихають тим, що виробляє киснева станція. Її нещодавно купили за міські гроші. Але цього кисню вистачає на кілька десятків людей, а пацієнтів уже кілька сотень.
"Ми цю ніч пережили в такому цейтноті. І якщо найближчим часом не будуть виконані обіцянки щодо поставки кисню, наступна ніч буде ще складнішою, ніж попередня", – каже директор Чернігівської міської лікарні №2 Владислав Кухар.
Такі обсяги лікарі пов'язують із мутацією "Дельта"-штаму коронавірусу. Одному пацієнту з цим діагнозом треба більше кисню у 5-6 разів. Це перша причина його дефіциту. Друга – поки палати переповнені, люди задихаються, а лікарі шукають, де взяти кисень, два заводи-виробники зупиняються на плановий ремонт. Чому саме в розпал нової хвилі – пояснення різні. Від безвідповідальності влади до диверсії.
Допомагає людям дихати і "Енергоатом". Державна компанія ще навесні отримала ліцензію на виготовлення кисню й нині щодоби постачає 5 тонн до лікарень Запорізької, Хмельницької та Рівненської областей, де і працюють атомні станції.
"Десь приблизно на добу близько 70 балонів, це максимальна кількість, які можемо виробляти. На жаль, ми можемо поставляти тільки в нашу лікарню", – уточнює генеральний директор ВП "Рівненська АЕС" Павло Павлишин.
Вочевидь, власного виробництва кисню Україні замало. Тож попросили допомоги в сусіда. І про 240 тонн кисню на тиждень вже домовилися з Польщею. Звідти привезти його швидше, аніж транспортувати з інших регіонів України.
"На початку нової хвилі ситуація в Україні була значно ліпшою, порівняно з останньою хвилею. Значно більше ліжок та відділень, оснащених балонами з киснем. Але існують ризики, оскільки зараз ситуація погіршується", – наголошує керівник програми ВООЗ з питань надзвичайних ситуацій в галузі охорони здоров'я Гійом Сімонян.
Осінь 2020-го. Переповнені лікарні, брак кисню та черги за концентраторами. Тоді Україна пережила перший потужний пік коронавірусу. Лікарі та влада тільки вчилися давати йому раду і, як могли, запасалися киснем. Через тендери ProZorro купили 7 кубів майже на 308 млн грн. Восени 2021-го кисню купили втричі більше, докупили й концентраторів. А результат, як і торік, – все ті ж переповнені лікарні, брак кисню та черги за концентраторами.
"Зараз мені дуже дивно, якщо ми чекали цієї хвилі, так чітко всі говорили, що нас чекає, яким буде наплив інфікованих, ціле літо ми чогось чекали. Я не розумію, чому не встановлювалися кисневі станції, наприклад", – зазначає лікарка-інфекціоністка Чернівецької клінічної лікарні Ольга Кобевко.
Кисневі станції – один із чотирьох способів, щоби забезпечити лікарні киснем. Вони самі генерують його з повітря, тож економні, а ще дають можливість лікарням бути незалежними. Але закон, який врегульовує закупівлю таких станцій, Верховна Рада ухвалила лише в першому читанні. І це третя причина дефіциту кисню. Тому більш доступними залишаються кисневі балони, резервуари та концентратори. За останніми черги не лише в лікарнях, а й у волонтерів.
"Весь час вони телефонують, і не тільки пацієнти, а й лікарі, завідувачі відділень, але тут цікаво, коли питаєш, а чи можна якусь довідку про те, що треба кисень у лікарню, то всі такі: ні-ні-ні, ми не можемо, ми не скажемо, бо нам дадуть по шапці. Одиниці кажуть, що є проблема, а всі інші сидять мовчки", – наголошує голова благодійного фонду "Свої" Леся Литвинова.
Статистика шокує. Вже понад 68% кисневих ліжок по всій Україні зайняті хворими. Найкритичніша ситуація у трьох областях: Донецькій, Сумській та Запорізькій, де цифри перевалили вже за 80%. Наздоганяють Херсонщина, Одещина та Дніпропетровщина.
"На сьогодні з 6616 ліжок централізованим киснем забезпечені 2184, інші – концентратори. 95% сумарно всіх ліжок. Медичні працівники працюють цілодобово, перенапружені в стаціонарах", – зазначає в.о. директора Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації Вікторія Кулик.
У МОЗ тим часом визнають, що ситуація складна, але запевняють, що все контролюють і аж надто серйозного браку кисню в Україні нема. Пояснюють: є лікарні, в яких просто резервуари для кисню не великі. І якщо в попередні хвилі цього обсягу було достатньо днів на 10, то зараз через велику кількість пацієнтів ємність треба знову заповнювати кожні два дні.
"Сьогодні жоден пацієнт, жодна лікарня України не залишені без кисню. Так, у певних лікарнях та регіонах підвищений попит на кисень, але він контрольований і питання вирішується оперативно та командно", – заявляє Ляшко.
І поки у владних кабінетах "дихають на повні груди", брати Гончаруки з Одещини стоять у черзі за кисневим концентратором для свого 50-річного батька. Приїхали за сотню кілометрів з Роздільної. Покласти тата до лікарні не змогли, попри критичну сатурацію – 87.
Євгенія Алдошина, Олександр Степанов, "Підсумки тижня"