В Україну повертається "бабине літо". Найближчі чотири дні в Україні буде від +13°C до +17 °C . А найтепліше буде на Покрови – 14 жовтня. Принаймні таке прогнозують нам синоптики. Але як вірити прогнозам, в основі яких інформація із застарілих приладів? Наскільки ці прогнози правдиві? Наш матеріал не про погоду, а саме про український гідрометцентр. Якому вже... 100 років.
За останні 25 років у службі не було жодних оновлень, бо грошей немає. А це означає, що можливості передбачити точну погоду у синоптиків – вкрай обмежені. Тож і страждають не лише люди, а й економіка країни. Адже якщо вчасно передбачити природний катаклізм, то десь на 40% можна зменшити економічні втрати. Тобто спрацювати на випередження. Але поки що країна готова витрачати мільйони гривень на наслідки негоди, а не на завчасні прогнози. А синоптики замість високоточних приладів і досі вимірюють рівень води у річках звичайними палицями. Мирослав Солонар побачив – і здивувався.
Це не фільм-катастрофа, а українська реальність. Смерчі, шторми, потужні повені. Такі природні явища, пов'язані з глобальними змінами клімату, дедалі частіше трапляються в Україні.
Передбачити всі ці природні катаклізми і вчасно попереджати громадян мала б українська гідрометеослужба, якби... не застарілі, а подекуди вже й антикварні прилади, за допомогою яких метеорологи відстежують погоду чи вимірюють рівень забруднення атмосферного повітря.
Директор Укргідрометцентру Микола Кульбіда говорить: "І до нашої незалежності, і після настання незалежності, звичайно, державі було не до нас. Ми завжди фінансувалися по принципу останнього".
Розвиватися за таких умов – нереально, розповідає "Підсумкам тижня" незмінний чільник українського гідрометцентру. Микола Кульбіда з 1991 року працює директором цієї установи, якій цьогоріч виповнилось 100 років. Каже, з початку незалежності гідрометеослужба взагалі не оновлювалася. Через це вчасно попереджати населення про надзвичайні стихійні лиха нині вкрай складно.
"Ми не можемо спрогнозувати інтенсивність явищ, тобто, якщо ми чекаємо вітер 20 метрів на секунду, а він був 30 метрів на секунду, то це два різні явища, які завдають зовсім різні збитки", – каже Кульбіда.
130 мільйонів доларів, за підрахунками представників Світового банку, щороку втрачає наша держава через неточне та невчасне передбачення стихійного лиха – чи то урагану, чи повені.
Українці традиційно "попадають" на матеріальні збитки, бо щоразу не розуміють, якої біди від природи чекати.
А якби служба своєчасно попереджала про катаклізми, торішні пожежі в Чорнобильській зоні наробили б менше лиха. Також менше збитків країна мала би на заході, де торік влітку через розлиття місцевих річок кілька населених пунктів пішло під воду.
Вже десятиліттями модернізація української гідрометеорологічної служби не на часі. Нещодавній аудит, який зробила ДСНС, виявив: справи у службі вже геть кепські.
Лише 15% території країни мають спеціальні радари, які дозволяють отримувати інформацію про хмарність, опади та пов'язані з ними небезпечні явища погоди.
Нинішні можливості гідрометеорологічної служби "Підсумки тижня" проаналізували на півдні та заході України. Результат вразив.
Галина Петрик, начальниця відділу гідрології карпатської гідрометеообсерваторії, каже: "От всі прилади, млинки, якими вимірюють швидкість течії – 60 років, дистанційна установка так само 60-го року".
Карпатський регіон, річка Стрий. Невелика водна артерія, проте під час тривалих дощів вона може заподіяти багато лиха місцевим. На річці – гідрологічний пост. Роман тут за головного. Ось цими двома палицями, які ще тримала в руках його мати, вимірює температуру та рівень води в Стрию.
І так треба чекати аж п'ять хвилин. Через такі "високі технології" інформація про різке підвищення рівня води в гірських річках надходить із запізненням – спочатку до Львова, а потім до Києва. Керівниця карпатської гідрометеобсерваторії скаржиться: метеорологи роблять усе, що в їхніх силах.
"Іде злива, розумієте? А спостерігач має п’ять хвилин стояти під тим дощем, чи мороз великий, чи небезпека і льодові явища", – говорить Галина Петрик.
Ці палиці мали б замінити на електронні прилади. Але такі автоматизовані пости коштують чималих грошей, а тому по всій країні їх не поставиш.
У Запоріжжі – повінь скоріше рідкість, тут інша біда – брак чистого повітря. Його метеорологи досліджують за допомогою ось цього приладу, який, мабуть, давно перевищив всі показники зносостійкості.
Це єдина метеорологічна станція в Запоріжжі, яка працює вже понад півсторіччя. Марія Кушнір працює на цій станції 14 років. Каже, вже звикла, коли все робиться практично на "коліні".
Клімат змінюється швидше, ніж оновлюється наш гідрометцентр. І держава в цьому неабияк винна. Дуже багато українців уже давно перестали довіряти прогнозам погоди взагалі. Бо тільки-но наші синоптики прогнозують дощ – буде сонячно, а як не візьмемо парасольку, бо дощу не обіцяли – прийде злива. А тому кожен із нас такий собі маленький "гідрометцентр".
Низьку якість прогнозування природних явищ відчуває не тільки пересічний громадянин. Потерпає від неї і національна економіка. Найбільш метеозалежними є авіація, енергетичний сектор, будівництво, переробна промисловість і, звісно ж, сільське господарство.
Роман Плавський, головний агроном підприємства, говорить: "60% успіху в сільському господарстві залежить від погоди".
Аграрій Роман Плавський майже живе полем, з нього ж і заробляє. До якості вітчизняних прогнозів у нього купа запитань.
Чоловік каже: "Уночі сьогодні були морози, а ми про них в середині вересня не знали. Жоден Гідрометцентр це не показував. І від цього страждає і урожай, і планування виробництва".
Керівництво української гідрометеослужби самотужки зрушити ситуацію з місця не може. Має долучитись держава і нарешті дати старт реформі. Однак поки що лише папери та обіцянки. У травні цього року Кабмін ухвалив постанову про переоснащення служби, і вже навіть почали шукати інвесторів. За підрахунками, на тотальне оновлення треба сотні мільйонів навіть не гривень. Доларів! Де їх узяти – "Підсумки тижня" намагались з'ясувати в Державній службі з надзвичайних ситуацій та Міністерстві внутрішніх справ, які опікуються проблемами синоптиків.
Утім, уже кілька тижнів наші запити – без відповіді. Тим часом обладнання гідрометеослужби – на межі свого ресурсу. Так недовго і до колапсу, який може вдарити по економіці збитками на ті самі… мільйони доларів.
Мирослав Солонар, Марта Шикула, Денис Розенков, Василь Кобець та Богдан Танасійчук, "Підсумки тижня"