"Здоров'я Лобановського підірвала критика Москви": якими були протистояння, забобони і перемоги легендарного футбольного тренера Читайте по-русски

Валерій Лобановський відкриті джерела
Ім'я українського спортсмена стоїть на третьому місці в рейтингу найбільш титулованих наставників у світовій історії. А УЄФА включила його в десятку кращих тренерів усіх часів. 13 травня Україна згадує Валерія Лобановського

Його футбольна історія почалася у 13-річному віці – зі школи футболу, куди його привів дитячий тренер Микола Чайка. Через три роки юнак продовжив тренування в столичній футбольній школі молоді. Йшов 1952 рік. А вже 1959-го Лобановський-гравець дебютував на полі чемпіонату Радянського Союзу.

"Тренер повинен свято пам'ятати, що працює з людьми, які в значній мірі роблять із нього тренера"

У другій лізі СРСР як тренер він вивів на поле своїх підопічних – ФК "Дніпро", який почав тренувати ще 29-річним. У рік дебюту у Вищій лізі "Дніпро" під керівництвом Валерія Лобановського зайняло високе, як на новачка, 6-те місце, випередивши багато сильних колективів, наприклад, московські "Динамо" та "Спартак".

Ще на зорі тренерської роботи він сформував свою – особливу – філософію. Якої дотримувався все життя.

Лобановський казав: "Для себе я твердо засвоїв з перших же днів: тренер повинен свято пам'ятати, не забувати ні на хвилину, що працює з людьми, які в значній мірі роблять з нього тренера. А люди, на відміну від роботів, мають душу, часто досить вразливу, іноді – норовливу. Тренер, безумовно, повинен досконально розбиратися в футбольній справі, але це одна сторона медалі. Інша – тренер зобов'язаний однаково добре розуміти і душу гри, і душу людей".

До рідного Києва із Дніпра Лобановський повернувся аж у 1973-му, присвятивши ФК "Дніпро" 6 років, і взявся тренувати київське "Динамо". Саме на період роботи в цьому клубі припав пік його кар'єри. З динамівцями тренер виграв сім чемпіонатів СРСР і шість Кубків Радянського Союзу.

Після рекордної, 13-ї за рахунком перемоги "Динамо" в чемпіонаті СРСР, тренер поїхав на Близький Схід, прийнявши збірну ОАЕ, а пізніше – і Кувейту. Світлана Лобановська, донька тренера, розкриває таємниці цього відрядження:

"Активну участь у переговорах, що передували переїзду, взяв сирієць, який закінчував у Києві інститут фізкультури. Батько добре його знав – араб проходив практику на базі "Динамо". В ОАЕ тато їхав разом з ним – сирієць прекрасно знав мову, футбольну термінологію і менталітет країни. В іншому випадку, думаю, тато б не поїхав у таке далеке й екзотичне на ті часи відрядження. Місцевий шейх намагався диктувати батькові певні умови. Але тато не міг піти на компроміси. Шейх "порадив" залишити в команді тих футболістів, які грали ще до його приходу. Батько прямо сказав, що такі гравці йому не потрібні. На цьому ґрунті у них і виник розлад".

При цьому, перебуваючи в ОАЕ і Кувейті, він уважно стежив за подіями в Україні. І коли 1996 р. повернувся до Києва, в одному з інтерв'ю сказав: "Мені здається, я нікуди і не виїжджав". У нього завжди був інтерес до того, що відбувається на Батьківщині і в його улюбленому "Динамо".

Валерій Лобановський
Валерій Лобановськийвідкриті джерела

Про Лобановського, філософію і забобони

"Дуже рідко усміхався, завжди ходив із суворим обличчям. Не повірите, але діти футболістів ховалися, коли лунав вигук "Лобановський йде!", – згадував Леонід Колтун, якого Лобановський запросив у Дніпро в 1970 році.

Цікаво, що в командах, де працював Лобановський, існували певні традиції. Наприклад, черговість виходу на поле. Навіть якщо гравець затримувався, наприклад, у вбиральні, вся команда чекала його. А воротар обов'язково перед виходом із роздягальні "на фарт" тричі підкидав м'яч і ловив його.

"У день матчу необхідна найсуворіша концентрація професійної енергії. Переконаний – існують засоби, за допомогою яких вона передається гравцям. Скільки разів ловив себе на тому, що імпульс адресатом отриманий: "передавач" і "приймач" перебували на одній хвилі", – підкреслював видатний тренер.

І ще трохи про забобони. "У Дніпрі нашого водія автобуса Миколу Сергійовича вважав фартовим. Якось водій пішов у відпустку. То його через наполягання Валерія Васильовича розшукали в Євпаторії і повернули до Дніпропетровська – щоб він повіз команду із бази на стадіон. Відвіз, потім знову вирушив догулювати відпустку. Матч той ми, до речі, виграли", – розповідав Леонід Колтун.

Восени 1996 року Лобановський погодився повернутися в київське "Динамо". Тоді столична команда вперше за багато років просунулася в єврокубках.

Лобановський полюбляв цитувати афоризми, багато з яких мали філософський підтекст.

Його донька згадувала: "Тато не терпів бовдурів. У розмовах зі мною часто-густо повторював: "Думай". Робив паузу, а потім продовжував: "Якщо можеш". Так він задавав своєрідний напрямок. Мовляв, ти весь час маєш бути в роботі, не можна бездумно проводити час. Або: "Все буде так, як повинно бути. Навіть якщо буде інакше".

Також Лобановський говорив: "У шахи грає багато хто, але розбираються не всі. У футбол грають не всі, але розбираються всі", а також: "Ми з розумінням ставимося до вашого нерозуміння".

В одному з розіграшів єврокубків "Динамо" вдома поступилося супернику. Донька Лобановського згадувала, що той був незадоволений грою хлопців. Але в роздягальні кинув фразу: "Молодці, що програли. Тепер в Європі нас будуть менше боятися".

Валерій Лобановський
Валерій Лобановськийвідкриті джерела

"Я вже їду з ярмарку, але мені буде цікаво спостерігати за вами збоку..."

На думку пані Світлани, доньки тренера, його здоров'я підірвало не стільки багаторічне відрядження в ОАЕ і Кувейт, скільки... критика на його адресу – переважно з московських кабінетів:

"Критика, дуже часто огульна, на батька йшла просто хвилями. Майже півтора десятиліття. Тата звинувачували в тому, що він не дає дорогу молодим тренерам. Але, перепрошую, Міхаель Шумахер у Формулі-1 теж багато років закривав дорогу іншим. Просто не знайшлося гонщика, який міг обігнати німця. Так і в СРСР не знайшлося тренера, спроможного зробити щось подібне. На перший погляд, батько не звертав увагу на цю критику. Але насправді вона його боляче вражала. У підсумку, наприкінці 80-х у батька з'явилася аритмія, він вже не мав можливості підтримувати своє здоров'я, тренуючись разом із командою".

Вона заперечує, що в останні роки життя тренер зловживав алкоголем, адже після аритмії йому просто не можна було пити.

Журналіст Олександр Липенко згадував: "30 жовтня 2001 року "Динамо" зіграло свій останній домашній поєдинок у рамках групового турніру Ліги чемпіонів при Лобановському. Після матчу ми збиралися за столом. Залишилися тренери, адміністратори, з журналістів – я один. Випивали, розмовляли. У розпал посиденьок Валерій Васильович несподівано сказав: "Хлопці, ну що, я вже їду з ярмарку. Але мені буде цікаво спостерігати за вами збоку – чи не будете ви поводитися, як павуки у банці".

Свій останній матч у європейському турнірі Лобановський виграв у Києві проти португальської "Боавішти". А 7 травня 2002 року в Запоріжжі на останніх хвилинах матчу "Динамо" з місцевим "Металургом" легендарному тренеру стало погано. Лікарі тиждень боролися за його життя, але марно.

Через пів року Лобановського не стало.

Олександр Липенко робив репортаж із похорону. Прийшов на стадіон, труна стояла за воротами.

"Натовп людей йде, йде, йде. Дивлюся, прилетіли голуби. Сіли на ворота, трохи посиділи там і полетіли. Минуло 40 днів. На стадіоні "Динамо" відбувався матч. У перерві поєдинку знову прилетіли голуби, сіли на перекладину, подзьобали щось і полетіли. Окрім цих двох випадків, на стадіоні я взагалі ніколи не бачив голубів. Прилітали хіба що ворони. До речі, в молоді роки у Валерія Васильовича був голуб'ятник. Зараз, коли відзначаємо чергову річницю смерті великого тренера, спеціально замовляємо зграю голубів, випускаємо їх...", – розповів він.

Валерій Лобановський
Валерій Лобановськийвідкриті джерела

ТОП-10 найкращий футбольних тренерів світу

Легендарний українець Валерій Лобановський потрапив у ТОП–10 найкращих футбольних тренерів в історії. Він посів у рейтингу 10 місце. Найкращим визнали шотландського тренера англійського "Манчестер Юнайтед" Алекса Фергюсона.

Хоча, крім цього, він увійшов в історію низкою неймовірних досягнень:

  • Один з 5 тренерів, котрі ввійшли в 10 найкращих за версією France Football, World Soccer та ESPN.
  • Найкращий тренер 20-го століття – 8 місце (France Football).
  • Найкращий східноєвропейський тренер 20-го століття – 1 місце (Deutsche Presse-Agentur).
  • 10 найкращих тренерів в історії європейського футболу за версією УЄФА.
  • Найкращий тренер десятиліття (1980-1989): (Berlin-Britz).
  • Спортивний тренер року: 1975 (Опитування Асоціації європейських журналістів).

У чемпіонатах СРСР Лобановський-футболіст провів 252 матчі і забив 71 м'яч. Він став срібним призером 1960-го, чемпіоном СРСР 1961 року, володарем Кубка СРСР 1964 року. За збірну Союзу провів два матчі, за олімпійську збірну – сім.

Читайте також: Cмертоносний ДніпроГЕС і діти як "гарматне м'ясо": злочини СРСР проти українського народу під час Другої світової

Попередній матеріал
Путін вдається до історичних паралелей: чим це небезпечно для України
Наступний матеріал
"Цілили забороненими снарядами, які смердять": захисники Авдіївки розповіли про обстріл окупантів із Донецька
Loading...