Пан Олег ніколи не забуде, як жив у російській окупації. Каже, тут намагалися "хазяйнувати" росіяни, які приїхали з анексованого Криму, днр–івці, чеченці, осетини та інші народності, яких чоловік ніколи не бачив і навіть не чув.
"Такий був серед них командир. Такий років за 30, може до 30, десь так. То ми з ним балакали, він щось в мене запитав, я підійшов. Я потім йому останнє питання поставив, кажу: "Ну, як ти думаєш, чим це все закінчиться?" – А він мені каже: "росії тут не буде", – розповідає місцевий мешканець Олег.
Чоловік каже, своєї проукраїнської позиції – не приховував. За це його лякали тортурами і розстрілом. Синьо–жовті кольори у ворогів викликали лють, навіть якщо вони їх бачили у банківській обгортці на пачці грошей, відібраних в Олега. Окупанти у нього з батьком забрали 60 тис. грн.
"Підганяють БТР, мішки на голову з батьком і повезли туди до школи. Ну, я школу, я в ній вчився, я ж знаю всі входи і виходи. То вони мене там водили, посадили, часа півтора–два сидів. Коли нас уже вивели зі школи кажуть: "Пройдете ще 20 метрів, знімете мішки, і йдіть звідси, бо будемо стріляти", – каже Олег.
На городі Олега – і досі залишився сюрприз від росіян – ракета, яка прилетіла у вересні.
У місцевій школі загарбники влаштували базу, медпункт і склад боєприпасів. Від українського вогню ховалися по підвалах. По собі залишили гидку спадщину, яка красномовно характеризує ворогів.
Загадкова російська душа в повній мірі відзначилась і в цьому підвальному приміщенні звичайної української школи. В цій кімнаті, вочевидь, вони влаштували такий собі куточок відпочинку, десь притягнули крісла, стільці, столи. Там – залишки продуктів харчування. І ось буквально в сусідньому приміщенні так звані "освободітєлі" справляли свої природні потреби.
Місцеві розповідають, у перші місяці окупації тут було багато ДНРівців. Воювати вони не хотіли – привозили їх сюди проти волі. І ставилися до них погано – казали – зрадили Україну, можуть зрадити і росію.
Цю землянку із дерев’яним накатом зі стовбурів акацій днр–івці облаштували навесні цього року, коли зайшли до Хрещенівки. Десь в людей накрали матраци, ковдри. Облаштували такий собі куточок відпочинку.
Пані Тетяна каже, забезпечення у ворожого війська майже не було, тож, як вони самІ говорили – займалися "самозабезпеченням" – тобто грабували погребИ та будинки місцевих.
"І вони тоді пішли по нашим погребах. Де в кого закатка залишилась, то вони звідти вигрібали. Люди, які виїхали, продукти залишилися, то вони все вигрібали, і цим харчувались", – розповідає жителька Хрещенівки Тетяна Іванівна.
Жінка під час окупації із села не виїжджала, адже доглядала за місцевою церквою, в яку двічі прилітали ворожі снаряди. Та, зізнається, і рідний дім залишити не могла. Чекала, коли тут знову замайорить синьо–жовтий прапор.
"Дивлюся, ідуть: один, два, ланцюжком, так красиво. То один щось махнув, підходить до мене через паркан та каже: "Доброго ранку". А я і кажу: "Доброго. Якщо він добрий". А він: "Ну, як вам тут жилося? Де тут руські солдати жили?". А я так: "А ви хто?". А він: "Ми? – Українці". – "Як українці?" – А він: "Як які? Самі настоящі", – каже Тетяна Іванівна.
Попри те, що село визволили, окупанти продовжують його тероризувати обстрілами. Понівечено багато будинків, тож багатьом із тих, хто евакуювався, повертатися нікуди.
Тільки–но знімальна група виїхала з Хрещенівки – вороги знову накрили село вогнем із комплексів с–300 та "Урагану".
Олександр Фефілатьєв, Максим Мурашов, з Херсонщини, "5 канал"
Дивіться також: визволителі Херсонщини розповіли, як вибивають рашистів з української землі
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Дивіться відео за темою:
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
