Як живуть кримські татари, які втекли після окупації Криму, – ексклюзив із Новоолексіївки

Кримські татари 5 канал / Час. Підсумки тижня
У Новоолексіївці на Херсонщині живе найбільша на материковій Україні община кримських татар

Кримські татари цього тижня відзначили День Національного прапора. Блакитне полотно нині є не лише національним символом корінного народу Криму, а й уособленням боротьби з російським окупантом.

До речі, Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, у якій визнала переслідування кримських татар з боку Росії. Фактично Асамблея вкотре підтвердила невизнання анексії Криму. А ще закликала розслідувати кожен злочин проти кримських татар і притягнути винних до відповідальності.

Ці дві події: і День Прапора, і заяви ПАРЄ якось органічно збіглися з нашими зйомками найбільшого на материковій Україні поселення кримських татар. Багато кримчан не лише після 2014 року, а й раніше, виїхали з півострова й оселилися в Херсонській області в селищі Новоолексіївка. Нині там живуть близько 5 тисяч кримських татар. Але навіть приїхавши на материкову частину України, багато хто з них продовжує боятися переслідування. Кореспондент "5 каналу" Ганна Рибалка – ексклюзивно з Херсонщини для "Підсумків тижня".

Від цього місця до окупованого Криму – 25 кілометрів. Та для кримських татар, які оселилися в Новоолексіївці, півострів – далі, ніж здається. Старші люди пригадують депортацію і вигнання за радянських часів. Молодші побоюються переслідування з боку російської окупаційної влади.

У Новоолексіївці мешкає 5 тисяч кримських татар.

З гучномовця долітає молитва з місцевої мечеті.

Усеїн Тохлу, імам Новоолексіївської мечеті, говорить: "Новоолексіївка – це найбільша община, яка проживає в Україні, і це взагалі історична земля, де кримські татари проживали. Це найближча точка до Криму, до Чонгара, де наш народ зупинився".

Мечеть у Новоолексіївці
Мечеть у Новоолексіївці5 канал / Час. Підсумки тижня

Кримські татари сюди приїздили після депортації та повернення з Узбекистану наприкінці 70-80 років. Чимало й тих, хто оселився в селищі вже після окупації Криму Росією. Здебільшого, вони не хочуть розповідати про себе на камеру, кажуть, для їхніх родин це небезпечно.

Сейран Ішмуратов, мешканець Новоолексіївки, каже: "Я, можна сказати, народився тут. Проходьте, будь ласка".

Сейран – один із місцевих кримських татар, на яких у Криму окупанти завели кримінальну справу. За чітку громадянську позицію щодо агресора.

"Я мама цього дому", – каже Ельміра Ішмуратова, мешканка Новоолексіївки.

Мати Сейрана – Ельміра – свідок депортації 1944 року. Пригадує, як після повернення з Узбекистану довелося пережити вигнання вдруге. Радянська влада не хотіла реєструвати кримських татар на півострові. Тож і отримати роботу було неможливо.

Пані Ельміра згадує: "Насправді їм можна, а нам ні. – Яке було пояснення? – Кримські татари. Я винна, що народилася в Криму? От якщо розібратися".

Ельміра Ішмуратова
Ельміра Ішмуратова5 канал / Час. Підсумки тижня

Сейран Ішмуратов згадує: "У Крим не пускали. Тоді 3–4 родини разом зібралися, переїхали сюди. І тут не прописували. Наша сім'я жила больше трьох років без прописки".

Ще одна мешканка Новоолексіївки – Азіме Умерова. День депортації в далекому 1944 році пам'ятає, наче це було вчора.

Пані Азіме згадує ті страшні події: "Приїхали висилати. Ми жили в Білогірську. Прийшли вранці о 5-й годині. Вони в масках з пістолетами зайшли. Ми всі почали кричати, злякавшись. Нас на машину завантажили. 15 хвилин дали. Ми плакали. Мама, що могла, схопила для дітей. Нас на машину посадили, і потім до Сімферополя привезли, і потім на поїзд".

Ленур Люманов – директор єдиної на материковій Україні школи, де учні вчать кримськотатарську мову та літературу. Нещодавно тут з'явилися й кримськотатарські класи. На уроках вчителі говорять із школярами переважно кримськотатарською. Щонайменше для половини учнів Новоолексіївської школи – це рідна мова.

Ленур Люманов каже: "У нашій школі викладається з 1989 року кримськотатарска мова як предмет. Та останні чотири роки ми набираємо класи з кримськотатарською мовою навчання". 

Коридори школи на канікулах. У класі – зображення національного героя кримських татар, організатора першого Курултаю – Номана Челебіджіхана.

Школа в Новоолексіївці
Школа в Новоолексіївці5 канал / Час. Підсумки тижня

У директора школи – своя історія депортації і повернення до Криму. З узбецького Самарканду, ще 10-річним хлопчиком, Ленур Люманов з батьками виїхав наприкінці 70-х. З надією нарешті оселитися на півострові.

Ленур Люманов згадує: "Речі до контейнера і переїжджали. Хотіли до Криму, але зупинилися тут".

Тодішня радянська влада не поспішала зустрічати кримських татар з відкритими обіймами.

"Мій рідний дядя шість років без прописки з чотирма дітьми жив. Двічі під'їжджав бульдозер зносити хату. На той час така політика була. Тому мої батьки переїхали сюди, щоб згодом переїхати до Криму", – розповідає директор Новолексіївської школи.

З часом родина Ленура оселилася в Новоолексіївці – за 25 кілометрів від півострова. Тут купили дім. Та згодом земля в Криму подорожчала. Тож ця мрія так і залишилася мрією.

Голова мусульманської громади в Новоолексіївці дарує нам на згадку Коран. Але крім релігії, імам говорить і про політику, і про окупацію, і про війну.

"До сьогоднішнього дня наш народ, який живе в Криму, не прийняв цю ситуацію і ніколи не прийме. Тут, на цій території, дуже багато проросійського електорату. І я не думаю, що завтра, не дай Бог, якщо Росія сюди зайде, вони будуть дуже плакати. Багато хто чекає", – каже Усеїн Тохлу, імам Новоолексіївської мечеті.

Азіме пригощає солодощами і говорить про політику. Вона впевнена, що Крим повернеться під контроль України. Але чи встигне повернутися туди вона?

Пані Азіме каже: "Мої там дідусі-прадіди залишилися. Це моя особиста Батьківщина. Чому я не повинна думати про Крим. Я щодня дивлюся, коли ж ця нісенітниця закінчиться, коли Крим повернеться". 

У Новоолексіївці немає великої площі, де збиралися б мітинги. Життя тут жваве біля місцевого вокзалу. До окупації потяги звідси і до Джанкоя ходили щогодини, з ностальгією пригадують місцеві. Тепер у бік Криму двічі депортовані можуть лише дивитися. Через загарбання Росією півострів знову недосяжний - як і в 1944, і наприкінці сімдесятих. І лише пам'ятний напис – "Звідси розпочалось визволення криму. УНР" – на фасаді вокзалу, немов переконує – історія все одно розставить все на свої місця.

Ганна Рибалка, Анна Кудрявцева, "Підсумки тижня"

Попередній матеріал
Штам "Дельта": чи є загроза нової хвилі коронавірусу
Наступний матеріал
Мільярд дерев за три роки: чи реальні цифри та як втілюватимуть проєкт
Loading...