У Києві попрощалися з військовим Назаром Боровицьким. Його загибель змогли підтвердити лише через півтора року після зникнення. У квітні 22-го російська ракета збила гвинтокрил із нашими військовими. Серед них був і Боровицький. Рідні героя до останнього сподівалися: він у полоні і живий. Що сталося насправді – у сюжеті Ганни Рибалки.
Відмінник у навчанні, успішний військовий офіцер, випускник Національної академії Служби Безпеки України. У Михайлівському соборі в Києві прощаються з військовим Назаром Боровицьким.
Історія життя і загибелі Назара Боровицького варта окремого фільму. 28-річний уродженець Полтавщини загинув під час польоту на Азовсталь. Гвинтокрил, на якому був боєць, збила ворожа ракета за кілька кілометрів від підконтрольної Україні території. Його побратими кажуть: Назар знав про смертельну небезпеку, утім це його не зупинило.
"Пошукова операція відмовилася летіти. Прийнято було рішення направити гурівців. І він підняв руку, сказав: "Я полечу". Хоча розумів. що мабуть це політ в один бік", – згадує командир роти Олександр Коваленко.
Спеціальна операція на Азовсталь відбувалася під щільним вогнем ворога. До Маріуполя повітрям доставляли продовольство. Назад – забирали поранених. У квітні 22го росіяни збили два наших гелікоптери. Про долю командира групи Назара Боровицького не знав ніхто. Припускали: він може бути в полоні.
"Ми дійсно 15 місяців мріяли, жили надією, що він обізветься, зателефонує чи появиться. Але на жаль це не страшний сон, а війна", – розповідає командир роти Олександр Коваленко.
Лише влітку 23го стало відомо: тіло військового поховали місцеві мешканці в могилі в окупованому селі на Запоріжжі. Завдяки таємній спецоперації розвідки останки Героя вдалося повернути додому.
"Червоний Хрест міжнародний дали добро розкопати цю могилу і передати останки рідним", – розповідає земляк Назара Боровицького Віктор Марченко.
"Це такі жахи пережиті батьками. Практично знали ми про це десь 6, може, 7 квітня 22 року. До 17 липня це такі поневіряння, такі. І ясновидячі були, і до кого тільки батьки не зверталися. І такі муки ада пройшли. І тільки коли із могили підняли останки, і коли вже доказова медцина довела по ДНК, що це останки його, стало ясно", – каже земляк Назара Боровицького Сергій Сушко.
Боровицький ішов на ризиковані операції ще й до польотів на "Азовсталь". Під час АТО був добровольцем на сході. А у серпні 2021-го евакуйовував людей з Афганістану у складі рятувальної місії. Допомагав покинути Кабулі іноземним журналістам і дітям.
"Назар у 2021 році вивозив із Кабула іноземних кореспондентів – з Канади. і з Австралії. і цей хлопчик, який на руках на цій фотографії, це в Кабулі фотографія зроблена. Це афганець маленький у нього на руках", – розповідає земляк Назара Боровицького Віктор Марченко.
Після ризикованої операції з порятунку цивільних із Кабула президент нагородив Назара Боровицького орденом Богдана Хмельницького третього ступеня.
"Прагнув з самого дитинства бути військовим і пішов цим шляхом. Побував у гарячих точках, наскільки я знаю. Багатьом людям допоміг", – каже знайома Назара Боровицького Наталія.
"Він відрізнявся від нас. Він старший за мене на півтора роки. Між нами був такий бар'єр – поки я був дитиною. він уже був дорослим чоловіком. Він хотів бути як його дідусь – військовим. Він народився воїном. І загинув воїном", – каже друг дитинства Назара Боровицького Євген Гармаш.
Назар Боровицький закінчив школу з золотою медаллю, а Національну академію Служби безпеки - з відзнакою. Вивчав бойові мистецтва. Після закінчення академії поліпшував свою підготовку на військових навчаннях в США. Опанував навички снайпера, сапера, інструктора спецоперацій, десятки разів стрибав із парашутом. У листопаді 2013-го Назар Боровицький потрапив у кадр "5 каналу". Тоді ще курсант військового вишу брав участь у випробуваннях у козацькому селищі Мамаєва Слобода в Києві.
"Я із села. Вперше я нічого не робив, все було знайоме. Але було дуже цікаво. Ми окунулися в те сторіччя наших прадідів, наших козаків, наших героїв", – казав тоді Назар Боровицький.
Майже через десять років його називають героєм його рідні, друзі і побратими. Кажуть - в рідному селі військового найближчим часом з'явиться алея пам'яті Назара Боровицького.
Ганна Рибалка, Микола Чеботарьов, "5 канал"
Як повідомляв 5.UA, 8 липня президент Володимир Зеленський повідомив, що в Україну з Туреччини повертаються військові командири, які захищали "Азовсталь", а потім після звільнення з російського полону за обміном перебували в цій країні.
Пізніше у пресслужбі президента уточнили, що п'ятеро командирів з "Азовсталі" повернулися в Україну у суботу за результатами переговорів із Туреччиною.
Прессекретар російського диктатора дмитро пєсков звинуватив Україну і Туреччину в порушенні домовленостей через повернення на Батьківщину п'ятьох командирів, які захищали "Азовсталь".
8 липня ввечері Зеленський разом із командирами захисників "Азовсталі" приїхали до Львова.
Командири захисників "Азовсталі" пообіцяли знову піти на фронт і ще сказати своє слово в бою.
Нагадаємо, у вересні 2022 року відбувся масштабний обмін полоненими із росією, у межах якого вдалося визволити 215 українських захисників, серед яких були і командири оборонців "Азовсталі". До рф тоді повернули Віктора Медведчука та 55 загарбників. За умовами обміну п'ятеро українських офіцерів мали перебувати в Туреччині під особистим захистом президента країни Реджепа Ердогана до кінця війни.
Дивіться також відео: "Ми тебе туди не посилали": боєць ЗСУ про ставлення до військових у Києві
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
