російські війська продовжують просуватися на північ від Курахового Донецької області, зокрема до західної частини села Берестки. Про це йдеться в новому звіті Інституту вивчення війни. За геолокаційними даними, з якими ознайомились аналітики, наразі захоплена майже половина цього населеного пункту. Армійці всіма можливими силами намагаються стримати просування ворога. Але ці сили геть не рівні. Через брак бійців піхотинцям доводиться понад місяць тримати оборону на нулі. Подробиці – у матеріалі Ольги Калиновської.
Михайло прийшов на фронт добровільно. Хоч і через 2,5 роки Великої війни. Так вирішив ТЦК, каже він. У лютому 2022-го йому в мобілізації відмовили.
"Ніхто не грузив, я свій час приходив добровольцем. Не взяли. Чого? Не знаю, вік, напевне. Буде 56. Записаний як кулеметник. Але там – РПГшник", – розповів Михайло.
Там – це на нулі. Де Михайло не просто чергував і тримав разом із побратимами оборону. Піхотинцю довелося жити в окопах. У прямому сенсі слова. Без ротації боєць провів на передовій 43 дні.
"Не було ким поміняти, усі там так були, багато. Там у нас "Білий" – це позивний. То він там 50 днів, я – 43", – зазначає Михайло.
Фронту бракує людей. Дуже бракує, каже командир 207-го батальйону територіальної оборони Максим. Тому тим, хто виходить на бойові чергування, доводиться проводити там не тиждень і не два.
"Це не в днях цифра. Це місяць може бути, півтора. Тому що, на жаль, мало людей і хлопці працюють. Причому певний час, я думав, вони мене приб’ють, але спокійно сидять на позиціях, бо розуміють, що вони там роблять і яка їхня там задача", – розповідає командир 207-го батальйону територіальної оборони Максим.
Завдання БМВ як РПГшника було знищити ворожу броню, якщо вона наступатиме на позиції піхотинців. А вона наступала. Тут, під Кураховим, росіяни сунуть саме технікою. Але без несподіванок не минулося. У найвідповідальніший момент, згадує Михайло, у нього не спрацював гранатомет.
"Емоції дуже сильні в мене були, що я не міг вистрелити. Я вийшов на позицію, прицілився, а воно не стріляє. Я відкотився назад і дуже сильно кричав, щоб мені принесли заряд другий", – каже Михайло.
Частину піхоти, яка встигла вискочити з броні, піхотинці разом із пілотами ударних дронів знищили. Частина втекла. Бійцям дісталися трофейні автомати та ворожа рація, за допомогою якої піхотинці слухали переговори ворога.
Але за загиблими та пораненими росіянами ніхто не приїхав, каже Михайло. Більше прямого контакту з ворогом у нього не було – всі російські штурми на підходах розбивали артилерія та пілоти. Найбільше за ці 43 дні, зізнається боєць, їм хотілося пити. Води катастрофічно бракувало.
"Нам скидами давали пів літри на добу води. Пів літри на двох на сутки. Ну, а таке – тушонки, каші, трохи було", – згадує військовий Михайло.
Найважче було вибратися з позицій, каже Михайло. Захід-вихід – найскладніший етап для піхотинців. Але він вийшов. Щоб, відпочивши, знову рушити туди ж. На нуль.
З Донеччини, Ольга Калиновська, Дмитро Санін, Сергій Малін, "5 канал"
Читайте також: Новомобілізований організував контратаку, відбив три хвилі ворожих атак і взяв полоненого: як це вдалося – "Невигадані історії".
Дивіться також:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
