Життя серед мін. Волохів Яр на Харківщині – одне з сіл, де місцеві жителі зустрічають боєприпаси просто під ногами на узбіччі. Протипіхотні міни-пелюстки знаходять на подвір’ях та городах. Проте в саперів бракує рук, щоби прочистити всі заміновані території. Нині найбільшу увагу приділяють критичній інфраструктурі. Тож місцеві звикають жити в умовах, де небезпека майже на кожному кроці. Стежками села обережно пройшлася і журналістка "5 каналу" Оксана Нечепоренко.
Олександр Мицький зустрічає нас біля своєї хати. Чоловік пересувається за допомогою милиць уже 5 місяців. Ногу пошкодило вибухом міни-пелюстки в листопаді, коли порався на городі та зачепив міну косою.
"Спочатку граблями узявся, щоб не підірватися, а воно або в ямці була, ця пелюстка ПМ-1. Бо граблі пройшли, а косою зачепило. Вибухова частина сюди влупила і кості подробила на 40 з чимось шматків", – розповідає потерпілий Олександр Мицький.
Родина Олександра пережила у Волоховому Яру російську окупацію. Відтоді небезпека чекає навіть у власному дворі.
"Суворо тільки по дорозі або по стежці. Далі ми й самі боїмося. Оце вліво-вправо – коло городу. Було таке, що це виривала бур'ян на картоплі і ледь-ледь рукою не схопила, кажу – лежить. Чоловік, напевно, штук 15 сам підірвав", – показує двір Тетяна Мицька.
Протипіхотними мінами-пелюстками росіяни закидали чи не всі двори поряд, каже подружжя Мицьких.
"То зелені, тоді кольору хакі. Воно як листя оце, як восени його не видно. Ось де дерева – чоловік без ноги, вище коліна, чи по коліно. Далі тут теж, тут у нас 4 чоловіки на вулиці постраждали", – розповідає потерпілий Олександр Мицький.
Далі – разом із представницею місцевої влади Дариною Панченко журналісти пройшли до Волоховоярської школи. Вона каже, до початку повномасштабного вторгнення тут навчалося близько сотні дітей. Був дитсадочок та фітнес-клуб. Але нині територія всіяна боєприпасами, які не розірвалися, та залишками.
"Підійти, зайти с краю можливо повністю, далі туди не можна", – пояснює Дарина Панченко.
Таблички з написом "Міни" зустрічаються по всьому селу. Сходити з доріг на узбіччя – небезпечно для життя. У зеленій траві, ледь помітні, чекають смертоносні сюрпризи.
"І пелюстки, і нерозірвані снаряди, такі, як "Ураган", "Смерч". Просто вони прилітали, касети висипалися, але не детонували. І мінування – протитанкові міни і протипіхотні міни, дуже багато, різні. Просто снаряди, які просто розсипалися. Воно не здетонувало, не розірвалось, воно просто розлетілось", – розповідає спеціалістка першої категорії міської ради Балаклії Дарина Панченко.
Та попри небезпеку, до Волохового Яру повертаються місцеві, які полишили домівки під час окупації. Нині в селі мешкають половина жителів. Після визволення додому повернулася і Людмила Шольц із рідними. Її онуці лише рік.
"Ходимо тільки по дорозі, а так, щоб чи дитину пустить, чи самим піти – це страшно", – каже жителька Волохового Яру Людмила Шульц.
Нині в селі – близько сотні неповнолітніх дітей. Саме для них волонтери з Харкова влаштували виставу. Кажуть, у планах – і тренінги з мінної безпеки.
"Для батьків і для дітей також ми плануємо привезти саперів, які їм будуть розповідати це все більш в якійсь ігровій поведінці, щоб діти трішки розуміли", – наголошує директор благодійної організації "Вільні та незламні" Денис Кляп.
Сапери в селі працюють майже щодня. Та найбільші зусилля спрямовують на розмінування критичної інфраструктури області. Попри мінну небезпеку, жителі Волохового Яру планують саджати городи.
Оксана Нечепоренко, Харківська область, "5 канал"
Як повідомляв 5.UA, повний комплекс робіт із гуманітарного розмінування в Україні оцінюється в $37,4 млрд – Шмигаль.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Дивіться також відео за темою: розмінування при ООН – програма очищення української землі від вибухових рашистських пасток.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
