Розпочати життя заново після жахів, які скоїли росіяни в рідному місті. Переселенець із Бахмута обживається в Кропивницькому. Андрій Гладкий змінив професію. І саме вона допомогла пережити біль. Нині своїм досвідом ділиться з іншими. Як не зламатися після тяжкої втрати близької людини – Володимир Іванченко розпитав.
Норовлива Басманія довіряє Андрієві. Лише його підпускає чистити свою пишну гриву та дослухається до команд. Чоловік приїхав до Кропивницького з Бахмута. Влаштувався конюхом до реабілітаційного зооцентру. Каже: професія нова та незвична, адже вдома працював сантехніком на соляній шахті, поки її не розбомбили росіяни.
"Били зі всякого: і артилерія, і авіація, потім вже почалися бої ствольні. Уже майже нічого не було. Ні води, ніщо. Допомагали лише волонтери", – каже переселенець із Бахмута Андрій Гладкий.
Від нищівних обстрілів родина Андрія ховалася в підвалі. А потім окупанти прорвалися вглиб міста, вдерлися в його дім і знущалися з рідних.
"Відморозки повніші. У прямому значенні слова. Грабували, з підвалу нас вигнали. Оце тільки один лікар був нормальна людина, що з ним можна було поговорити. А решта то горілку давай, то ще щось, то провізію їм готуй", – розповідає переселенець з Бахмута.
Від Бахмута після нападу росіян лишилася тільки випалена земля, розповідає Андрій. Майно, яке роками заробляв кропіткою працею, ворожі снаряди розтрощили за мить. І забрали найдорожче. З жахом Андрій згадує день, коли російська міна вбила його дружину. А згодом під ворожий обстріл потрапив і він.
"Намагався дружину поховати. А коли могилу копали, приліт був і отримав поранення руки. Жодної ж допомоги вже не було. Ми вже були, можна сказати, відрізані від усього: ні мостів, ні доріг, нічого", – згадує чоловік.
Андрій каже, після евакуації не міг спокійно спати – мучили кошмари. Позбутися болісних спогадів допомогла іпотерапія. А спілкування зі скакунами замінило антидепресанти.
"З тваринами воно, знаєте, як реабілітація свого роду. Допомагає, відволікаєшся від усього. Прийшов і мозок, знаєте, відключилися. І з ними спілкуєшся, як із повноцінним другом", – переконує пан Андрій.
У зооцентрі Андрій працює 3-й місяць. Відтоді з тваринами нерозлийвода. Щодня годує, доглядає та виводить їх на прогулянки. У колективі швидко став своїм. Вчиться на льоту. А коли щось незрозуміло, не соромиться питати поради.
"Нещодавно познайомилися, буквально 2 тижні тому. Він тут працював, дуже старанний. Дуже працьовитий. Ніяких нюансів у нього немає. Молодець, у цьому плані. Дуже робоча людина", – запевняє співробітник реабілітаційного зооцентру Дмитро.
Повертатися Андрію нікуди. Тому, каже, хотів би облаштуватися і залишитися у Кропивницькому. Проте зізнається: знищення міста, де минули найкращі роки його життя, він окупантам не пробачить ніколи.
Володимир Іванченко, Олександр Гаєвський, Кропивницький, "5 канал"
Читайте також: Жив у невеликій клітці, без їжі, під обстрілами: ведмедя із Бахмуту евакуювали на Львівщину – сюжет
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
