"Учора лускаєш насіння, а завтра тобі дають голову РДА": як зрадників і гопників Росія зробила "політичними лідерами" окупованого Донбасу

Окупанти на Донбасі 5 канал
Вірте в ЗСУ, вірте в українську армію. Вона здатна захистити Україну і вигнати чуму, яка сидить на теренах Донбасу

Їх не десятки, їх назбирається сотня – "політичних лідерів" та "польових командирів". Люди, які одягли заборонену символіку, приміряли козачі папахи і раптом пішли будувати "народні республіки". Хто вони, ватажки ОРДЛО?

Про тих, хто контролював Донбас із ворожої сторони фронту, розповів військовий аналітик Олександр Сурков:

"З квітня по жовтень 2014-го на окупованому Донбасі діяло 8 великих незаконних озброєних формувань. Усі вони дуже відрізнялися одне від одного.

  • Безпосередньо в Донецьку розміщався "Оплот", бригада під керівництвом Захарченка, та "Восток" – незаконно озброєне формування у складі українських силовиків, що зрадили присягу, та російських спецназівців.
  • Бригаду "Беркут" у Горлівці створив та очолив Безлер ("Бєс"). Це було окреме потужне формування, яке активно діяло на своїй території.
  • Ще було "Народне ополчення Донбасу", яке у Слов'янську створив Стрєлков-Гіркін. Він до певного часу діяв окремо і не дуже підкорювався Донецьку.
  • У Луганській області виникла "міліція ЛНР", яка підкорялася Плотницькому.
  • Були ще великі незаконні озброєння, які себе позиціонували як козацькі: "Козацька національна гвардія", яка займала дуже велику територію Луганщини і діяла під керівництвом отамана Козіцина; батальйон (потім бригада) "Призрак", яку очолював Мозговий; у районі Лисичанська та Рубіжного – "козацький мотострілецький полк ім. отамана Платова", який очолював командир Дрьомов.

Усі ці організації діяли, але в жовтні 2014 р. були знищені російськими кураторами і переформовані у 1-й та 2-й корпуси "ДНР" та "ЛНР".

У студії "Таємниць війни" на "5 каналі" людина, яка за своєю службовою діяльністю займається вивченням ватажків незаконних збройних формувань з окупованих територій. Його звати Валерій. Він не розголошує свого прізвище і своєї посади.

– Якщо подивитися на умовну мапу ватажків "ДНР" та "ЛНР", то бачимо, що частина – це місцеві, а частина – ті, хто приїхав із Росії. Щодо місцевих: хто ці люди? Звідки вони взялися в цій історії?

– Це ті, хто зрадив Україну, маю на увазі силовий блок.

– Наприклад, Ходаковський?

– Так. Ще були і представники "Беркута", частина представників із Криму – звідти приїхали, які вже до того зрадили нашу Батьківщину.

За даними соціологічних досліджень, майже 2% населення будь-якої країни завжди радикально налаштовані проти чинної влади. Тобто готові взяти в руки зброю. Якщо дестабілізувати обстановку, цей відсоток збільшиться до 3-5%. Усі інші або лише спостерігають, або бояться щось сказати.

Так ось, вони (росіяни – ред.), думаю, самі проводили соціологічні дослідження цих регіонів. І про, грубо кажучи, радикально налаштоване населення. Плюс найманці – незаконні збройні формування, які туди пішли або за гроші, або це "ловці удачі": у людини зашкалює адреналін і вона хоче туди поїхати, як на сафарі. Там теж організація буває полювання, стрільби по живих людях. Навіть пам'ятаємо приклад, як артист РФ Пореченков виходив із кулеметом і стріляв.

– То це елемент публічного позиціонування начебто підтримки "руского міра" і боротьби за "все хороше проти всього поганого", як вони кажуть, – але абсолютно з іншою метою. Правильно?

– Звісно. Зрозуміло, що це все неможливо без певного фінансового впливу і політтехнологій. Бо в населення звідки візьмуться гроші, звідки в них доступ до ЗМІ? Це фінансування йшло від українських бізнес-еліт, які курували ті регіони. Не буду називати прізвища, бо я не правоохоронний орган і не суддя, щоб давати їм яку-небудь оцінку, і, зрозуміло, що з боку РФ.

– Ходаковський зрадив Україну, перейшов до бойовиків і почав із ними працювати. Але були й інші люди, наприклад, Захарченко, Плотницький тощо. Ким вони були до війни, до того, як ми їх побачили на екранах як таких собі "лідерів політичних"?

– Ким був Захарченко? Керівником бійцівського клубу т. зв. "Оплота" у Донецькій області. Якщо пам'ятаєте, був ще Жилін у Харкові. Це був т. зв. контингент, який поставляв "тітушок" – у часи Євромайдану і зараз ця термінологія збереглася. Це ніби очільники силового блоку.

Хто такий Плотницький? Він був "смотрящим" за ринками Луганська. З часом він став очільником т. зв. батальйону "Зоря". Це силовий підрозділ для вирішення яких-небудь питань бізнесу силовими методами на "офіційному" рівні для цієї квазідержави.

Гіві був вантажником. Моторолла прийшов із Росії.

А козаки що, були місцевими? Ні. Взагалі-то козацькі організації були створені до того ще в РФ. Особливо туди зайшли донські козаки. Вони прийшли з Росії, а не були сформовані в Донецькій чи Луганській області. Хоча "Партія регіонів" розвивала козацтво, особливо в російськомовних регіонах України, зокрема в Криму.

– Розвиток козацьких організацій відбувався задовго до 2014 р., вони добре осіли на сході. Чи можна говорити про те, що це було елементом підготовки до подій 2014 року?

– Звісно, це і була підготовка до 2014 р. Особливо якщо згадати 2008 рік, війну в Грузії. І коли президент Ющенко сказав, що Україна бере курс на інтеграцію, це стало приводом форсувати формування бізнес-еліт, "силових структур" для продовження політики РФ. Тобто нав'язування "руского міра".

Відомий в Україні проукраїнський блогер із Донецька – Фашик Донецький, людина-інкогніто. Він приховує своє ім'я й обличчя з міркувань безпеки. З 2014 р. Фашик активно працює в медійній площині, але не "світиться", бо мешкає на окупованій території, в Донецьку. Працює на благо України з ворожої території. Він розповів "5 каналу" телефоном, що відбувається у його рідному місті, звідки взялися ці всі "ватажки", які очолили мітинги і захоплювали адміністративні будівлі.

"Насправді неважливо, як їх звати. Зовсім. Тобто на їхнє місце можна поставити будь-яку табуретку. Важливо, що ті, хто за спиною, – офіційно ми їх не бачимо. А Пушилін, Віталік, Андрюша – вони є продуктом пропаганди, політтехнологій", – каже Фашик.

Він розповідає, що вони були абсолютно несамостійними: "Вони не приймають рішень, вони говорять рівно тоді, коли їм сказали гавкати, стоять, коли їм сказали встати.

По суті усе це "Шапіто" не для захисту, не для того, щоб комусь було краще. По суті це мегарозпилений проєкт для заробляння грошей. Високі матерії, російська мова і так далі і тому подібне – це все фуфло. Вчора ти лускаєш насіння, а завтра тобі дають голову райдержадміністрації. У тебе всі шанси. І ти розумієш: поки я буду там, можу набити собі кишені грошима. Російська мова? Та добре! Та хоч за Гондурас!

Якщо брати по IQ, то не всі вони абсолютно тупі. Є досить розумні люди. Ну їх покусав Кісельов – таке теж буває. Всі, хто трохи розумів, що відбувається на фоні Майдану і так далі. Тобто якщо ці озброєні жили в Донецьку з січня 2014 року, всі знали, де вони жили, в тому ж таки готелі "Нива", росіяни жили в центрі Донецька. Це всі бачили.

Чому так сталося? Це запитання до наших спецслужб. Знову ж таки, росіяни думали, що вони завжди залишаються в тіні і їх ніхто не бачить. Тобто спочатку заходять росіяни, роблять справу, потім заходять місцеві, піднімають прапор і починається пропагандистська акція"

Гість студії, пан Валерій, розповів, як окупанит розподіляли сфери впливу.

– Як розділялися ролі впливу між тими, хто приїхав із Росії, і місцевими?

– Кожен себе вважав отаманом. Місцеві вважали, що це їхній бізнес, як мені говорили, приїжджі вважали, що їхній. Тобто вони практично були нікому не підконтрольні, точніше, були підконтрольні спецслужбам. Між собою – ворогували. Ділили сфери впливу, займалися ліквідацією одне одного, шантажем, вбивствами, "віджимом" бізнесу. Але коли РФ зрозуміла, що час їхній сплив, вона почала поступово вибудовувати ієрархію. Структура їхнього силового блоку: 1-й і 2-й армійські корпуси 8-ї армії Південного воєнного округу. Там у кожного є структура, починаючи з низу до верха. Коли вони це побудували, коли стали більш контрольованими, тоді вони зіграли свою роль.

– Вони прийшли заробляти гроші, це бізнес і ніяких ідеалів високих у них не було. А чи думали вони про народ? Створити республіку – це треба соціальне забезпечення, потрібно людям давати роботу, забезпечувати вразливі категорії населення. Ці всі парадигми захоплення Донбасу... Чи стояв народ у якомусь центрі їхньої уваги?

– Думаю, що коли політтехнологи і спецслужби Росії ставили таких особистостей як керівників, думали, що вони подумають про народ. Бо як не крути, є питання соціальні, економічні, політичні, які треба вирішувати. Але вони поставили не на тих. Вони реально поставили на людей, які насамперед думали про власні кишені.

Коли вони сформували "квазіреспубліки", правління не займалося пенсійним забезпеченням. Пенсіонери там – ключова частина населення. Тому у що десь 50% населення, яке має право голосу, виїхало з території Донецької та Луганської області на територію, підконтрольну Україні, і на територію РФ.

І там (в ОРДЛО – ред.) залишилось приблизно 3 млн, із них близько 1 млн – це пенсіонери, які потребують державної підтримки. Ніхто ніякі пенсії 2014 р. не платив, тому що вони не могли наповнити свій бюджет. Звідки будуть його наповнювати, якщо немає грошей, якщо не буде дотацій Російської Федерації?

Щодо підприємств на території окупованих частин Луганської та Донецької областей: найприбутковіші та найвигідніші вивезли на територію Федерації – це вже свідчить, що Росія не збиралася розвивати економічну інфраструктуру цього регіону.

Інші заводи-лідери і підприємства "віджимали" – "приватизували" або "націоналізували", і між собою їх не могли їх поділити. Тому ці угруповання між собою постійно ворогували. Їх найбільше цікавила не війна за незалежність, а війна за особисту кишеню.

Лідери незаконних формувань у першу чергу почали займатися шантажем, виживати, знищувати в т. ч. силовим методом. Навіть у 2014 р. були створені розстрільні команди – НКВД називалися до того, як стало МДБ – котрі в першу чергу знищували проукраїнських активістів, проукраїнських бізнесменів, навіть людей без точного місця проживання, тяжкохворих, інвалідів і безробітних. Зрозуміло, що ці розстрільні команди викликали негативні наслідки для населення – і були знищені. Вони були ліквідовані. Але посил був даний. Не стало асоціальних елементів, таких як наркоманів. Ну наркомани реально знищили "збройні сили".

– В армію їх забрали?

– Так, тому що наркотики треба було десь діставати, а їм реально за дозу дозволяли вбивати. І коли звільняли міста, ми дуже багато знаходили на опорних пунктах наркотичних засобів, шприців. Вони були "гарматним м'ясом", їх ставили на найнебезпечніші ділянки. Пам'ятаю, коли звільняли Слов'янськ, я розмовляв із місцевими жителями, і вони сказали: "Дякуємо Збройним силам за те, що позбавили місто від наркоманів і бандитів".

Фашик Донецький багато займається інформаційною складовою, контрпропагандою. Вын выдповыв на питання про те, чи можна говорити, що Росія в окупації Донбасу зробила ставку саме на інформаційну складову:

"Якщо показати там дівчинку-самурая з Макіївки – при абсолютному і тотальному контролі ЗМІ вони повірять і не в Мотороллу, абсолютно непринципово, в що. Чисті політтехнології, не більше. Але це ж громовідвід! Відпрацювали росіяни – зайшов Моторолла, прапор зняли, зняли сюжет, Моторолла пішов – росіяни далі працюють. Показали саме те, що люди повинні були побачити: простий пацанчик приїхав, повоював, звісно може дати по руках чинній армії і взагалі укрів можна бити, їх може перебити будь-який пацан".

Він також пояснив, яку методику окупанти використовують:

"Відчуття війни у людей було з зими 2013-го. Ти не міг довести, що буде, але вже відчував. Це відчуття повторилося під час нагнітання паніки. Зараз, коли РФ нагнітала паніку військами біля кордону, вони це відчуття намагалися повторити – тільки не зробили правку на вітер. Ми трішки навчилися з цим працювати. Місцеві знають, що коли приїхало росТБ, значить, будуть нутрощі на деревах. І зараз вони нервують. Вони спробували повторити відчуття паніки і безвиході – це робиться свідомо. Вони вбухали багато грошей у це: вивантажити техніку, зняти відео, дати інформаційний супровід – це мільйони грошей. Плюс вони зганьбилися через "розіп'ятого хлопчика" (згадуємо Слов'янськ) – абсолютне повторення, чи не так? Знову не спрацювало. Чому? Тому що на сьомий рік війни ми таки чомусь навчилися. І можемо їх сильно вдарити".

– Пане Валерію, як росіяни проводили мобілізацію, до чого апелювали і як збирали населення, щоб воно йшло воювати?

– Спочатку пішли ідейні. Потім вони оголосили контрактну службу, обіцяли високооплачувану винагороду за службу в "збройних силах". Але спочатку там було місцевих небагато. Спочатку, крім силового блоку, це були найманці, більшість із яких приїхала з різних регіонів РФ.

Польові командири одні були місцеві, інші – з Росії, вони між собою не могли поділити сфери впливу. Одні командири, особливо козацькі формування, були вибиті з Луганської області (в Донецькій не прижилися, в Луганській прижилися) – вибиті силовим методом не місцевими маргіналами, а Збройними силами РФ. Інші були знищені потім, з кін. 2014 – на поч. 2015 р. і далі іншими методами і способами і на окупованих територіях, і на території Росії.

Військовий експерт Олександр Сурков розповів про польових командирів, які частково приїхали з Росії, були показані в політичній площині як добровольці, які приїхали захищати "русский мир", а частина були місцевими:

  • Олександр Захарченко – до війни був в охоронних та проросійських структурах донецьких олігархів. Очолив т. зв. "Оплот" – велику донецьку організацію, яка виконувала зокрема політичне завдання Росії. У серпні 2014 р. став головою ДНР. У 2018 році убитий у власному кафе.
  • Ходаківський до війни був командиром загону "Альфа" у Донецькій обл., офіцер СБУ, який одним із перших зрадив Україну та створив "Восток" – батальйон із наших силовиків та російських спецпризначенців. В останні роки був майже видалений із політичного поля "ДНР", втратив усі посади і зараз є приватною персоною.
  • Ігор Безлер. Кажуть, він підполковник чи то розвідки, чи то ракетних військ стратегічного призначення, але це достовірно невідомо. Створив у Горлівці батальйон "Беркут" – досить жорстокий та високоорганізований. Перший задіяв бронетехніку та артилерію у цій війні проти українських військ. Його угрупування було практично повністю розгромлене українською армією під Дзержинським під час звільнення міста. В жовтні 2014 р. він утік у Росію.
  • Ігор Гіркін (Стрєлков). Якщо вивчити пов'язані с ним документи, стає зрозуміло, що полковником ФСБ він не був. Це найманець, який воював у Придністров'ї, воював у Сербії та очолив сепаритиську організацію, яка увійшла Слов'янськ, і створив там напівнезалежну "республіку". Був розгромлений українською армією під час звільнення Слов'янська і території, яка до нього належала. В кінці липня 2014 р. втік в Росію.
  • Олексій Мозговий. До війни працював в Санкт-Петербурзі кухарем. Повернувся в Україну з початком бойових дій. Очолив батальйон "Призрак", який дуже ефективно працював біля Лисичанська. Його угрупування було майже розгромлене під час звільнення українською армією цього міста. Після цього, 2015 року, його вбили за нез'ясованих обставин.
  • Дрьомов. До війни працював муляром. Людина, яка з'явилася нізвідки. Очолював т. зв. "козачий полк ім. Платова", який дислокувався в Лисичанську, Рубіжному, Сєвєродонецьку і фактично був знищений під час звільнення Сєвєродонецька. Вбитий 2015 р.
  • Отаман Козіцин – професійний російський найманець, який пройшов усі локальні війни та російські операції. Позиціонував себе як отаман "всекозачого війська Донського". Виходець з України, тому з початком бойових дій приїхав на окуповану територію і створив "національну козацьку гвардію", яка контролювала велику територію від Алчевська до Красного Луча, Червонопартизанська й Ізварина. Швидко був знятий зі своєї посади і втік у Росію наприкінці 2014 р.

Тож усі ці ватажки після 2014 р. були або знищені або покинули Україну.

– Чому ці люди потрапяли в ці армії? На що був розрахунок?

– По-перше, їх узяли, тому що треба було когось брати. Дехто йшов туди добровільно, але з часом кількість найманців зменшилася, вони оголошували мобілізацію, але місцеве населення по мобілізації іти не хотіло. Вони намагалися всілякими способами, навіть залякуванням – усе одно не допомагало. Що вони робили? Їхали в РФ, ніхто нікого знайти не може.

По-друге, оголошували мобілізаційні збори. І під виглядом цих зборів насильно їх (людей – ред.) змушували там залишатися. Вони успіху тут не досягли. Як тоді, так і зараз, там постійний некомплект. У них іде потік зі сторони Російської Федерації.

– Що би ви сказали про їхнє озброєння? З 2014 року і до сьогодні.

– Зрозуміло, що спочатку вони (РФ – ред.) відкрито не показували свою присутність. Тобто озброєння було спочатку стрілкове – насамперед із Криму, захоплених складів, частина зброї уже була складована на території Луганської і Донецької областей. Частина зброї була захоплена в МВС і в СБУ, навіть у деяких воєнних частинах.

Але відсоток використання цієї зброї на території Донецької і Луганської областей, враховуючи кримські склади, був лише 5%. На початковому етапі, крім воєнних об'єктів, вони ще захоплювали музеї. Там були і ППШ, і гвинтівки, і ПТРК ще з Другої світової – але це невелика кількість. На них ще потрібно певний вид боєприпасів.

З часом озброєння почали завозити з Росії. Там теж дуже багато складів, багато зброї на зберіганні – цю зброю або утилізувати (для чого треба великі гроші), або завезти в Україну і використовувати в бойових діях. Росія нічого не втрачає: гроші не вкладала, тільки в перевезення. З часом з'явилася сучасна зброя, наплив почався десь улітку 2014 р. – сучасна зброя, яка випускалася тільки в РФ, але не в Україні і не в СРСР. Це було близько 20%. У першу чергу, нові озброєння – для випробувань. А коли ще випробовувати, як не під час війни? І друге: тому що технічні засоби, які в них були, не дозволяли вести бойові дії проти Збойних сил України.

– Як росіяни контролювали військову складову на Донбасі? Які канали вони використовували, кого надсилали з військових керівників на Донбас?

– Весь керівний склад силового блоку це представники спецслужб РФ. Головне управління Генштабу ЗС РФ і ФСБ. Після 2014 р., коли вони ввели регулярні війська, потім частину цих військ вивели, зараз на території розміщено кілька тисяч кадрових військогослужбовців, які керують воєнними підрозділами. Тобто керівний склад, інструктори – тільки представники Росії.

Крім керівного складу, там ще є спеціальне озброєння. Наприклад, засоби радіоелектронної боротьби або радіоелектронної розвідки. Це дорогі засоби і потрібні спеціалісти, які з цим працюють. Хто? Місцеві? Ні, звісно. Екіпажі російські досі.

Якщо брати танкістів... Ми пам'ятаємо, коли співак Кобзон бурятського танкіста відвідував у госпіталі і виявляв співчуття. А що, в Донецькій і Луганській областях є буряти? Вони теж на цьому "прокололися".

Ми пам'ятаємо відпускників-десантників з РФ, які "випадково" заблукали і опинилися в українському полоні. І багато прикладів, які доводять російську присутність. І вони досі її зберігають. Пам'ятаю, 2014 р. потрапив у полон сержант Тук із Російської Федерації. Він реально заблукав і потрапив на пост Нацгвардії, потрапив у нашу розробку і розповідав про те, що їхав наче у відрядження, що вони не знали, що вторгуються в Україну. З часом його обміняли одного на десять наших військовослужбовців. Тобто яку цінність він мав у питанні інформаційному! А потім він просто щез.

– Чому так складалося, що більшість "політичних лідерів" цих квазіреспублік і "польових командирів" або вбиті, або зникли, або виїхали в Росію?

– Процес чистки. Вони виконали свою роль і потрібно зачистити злочини Росії. Бо, як не крути, а Гаазький трибунал ще ніхто не скасовував. Друге – це розділення бізнесу і вплив конкретних політсил. Тому що дві "республіки" ж не возз'єдналися.

Хоча був проєкт "Новоросія", який прикрили. Там же була ідея об'єднати, а тепер цей проєкт навіть не піднімається. У Захарченка ще були пориви створити "Малоросію" – і він намагався об'єднати. Чим закінчилось? Його знищенням. Хто знищив? Історія потім розкаже. Одиниці змогли піти, скажімо, Стрєлков і Безлер – польові одіозні командири. Бо вони вчасно втямили і щезли з цих регіонів ще в середині 2014 р.

Тож коли Фашик Донецький у своєму рідному місті побачить український прапор? Він вважає, що питання не в тому, коли. Він каже, що нам, тобто Україні, не дають працювати на повну силу...

Друзі, вірте в ЗСУ, вірте в українську армію. Вона здатна захистити нас і вигнати чуму, яка сидить на теренах Донбасу.

Попередній матеріал
Воронцовський маяк, устрична ферма та екстремальні розваги: чим здивує Одеська область
Наступний матеріал
"За 100 км до енергетичної зради": які можуть бути наслідки для економіки України, якщо "Північний потік-2" все ж запустять
Loading...