Ця вузенька стежка веде до передових спостережних постів. Сходити з неї не є безпечно, бо достеменно не відомо, скільки мін та снарядів ховає земля Донбасу.

Довго чекати супротивника не доводиться.

"Стрілкова зброя працює по наших позиціях. Кулемет 7, 62", – розповідає Володимир, військовослужбовець ЗСУ.

Кулеметник Максим займає бойовий пост. На цій позиції він наймолодший воїн. Йому лише 21.

"Вони відкрили по нам вогонь. Ми про це маємо повідомляти. Далі йде відповідь від нашого командування, ми відкриваємо вогонь чи ми не стріляємо. Якщо буде команда відкривати вогонь, то всі будуть на своїх місцях давати відповідь. Тобто зараз ми в режимі очікування", – говорить Максим, військовослужбовець ЗСУ.

Такі обстріли біля Оріхового – звична практика окупантів. Вони цілять з населених пунктів, що навпроти українських позицій, аби армійці не змогли дати відповідь.

"В селі в них є якийсь опорний пункт, або взводний, або спостережний. Вони там живуть. З села ідуть окопи до їхніх позицій", – каже Василь, військовослужбовець ЗСУ.

Підступи до українських позицій всіяні вирвами. За ними можна визначити, яких заборонених калібрів тут не шкодує ворог.

"Напочатку ранку і в кінці вечора вони, маскуючись від ОБСЄ, працюють великими калібрами. 122-ми, 152-ми", – говорить Василь, військовослужбовець ЗСУ.

Рівень небезпеки на 7-й рік війни армійці навчилися відрізняти на слух.

"Це, коли пролітає, то ми чуємо свист, що вона пролетіла на нас. А коли на нас, то вона трохи. Її по-іншому трошки чуть. Як розрізає міна повітря", – каже Микола, військовослужбовець ЗСУ.

На денну провокацію українські військові не відповіли. Тепер надвечір чекають повторення обстрілів, проте вже з більших калібрів.

Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал"