Українські позиції біля Богданівки на Донеччині потрапляють під ворожий вогонь майже щовечора. Із настанням сутінок бойовики починають активно гатити з різних видів зброї, із забороненого калібру – також. Обстріли ведуть зазвичай із Вікторівки, розташованої в "сірій зоні". Потому – ховаються в окупованому Петровському.

"13 грудня, як було написано в ЗМІ, наших підрозділів там не було", – військовослужбовець Олег каже, Збройні сили не брали під контроль село Вікторівку, розташоване в "сірій зоні". Каже, це інформаційна провокація бойовиків: "Ця інформація може бути вигідна тим, що нібито ми порушуємо Мінські домовленості та в односторонньому порядку захоплюємо "сіру зону". І, виходить, за звинуваченнями "ДНР", проводимо "повзучий наступ".

У Вікторівці, що за півтора кілометра від українських позицій, досі живуть зо два десятки цивільних. Саме прикриваючись їхніми мирними помешканнями, бойовики відкривають вогонь. У ніч проти четверга російські найманці застосували кулемети і міномети. Надвечір армійці намагаються не втрачти з поля зору собак. Толік, Пуля і Даша першими попереджають про небезпеку. Тварини передчувають наближення обстрілу і одразу ховаються до бліндажів.

Вогонь у відповідь українські захисники відкривають лише за наказом. За півроку перебування на передовій Сергій ще жодного разу не застосовував великокаліберної зброї. Хлопець розповідає: після призову на строкову службу вирішив підписати контракт зі Збройними силами: "Не міг відмовитись. Війна, треба захищати Україну".

На Хмельниччині Сергія чекає бабуся, яка стала опікуватися хлопцем після смерті батьків. Їй боєць передає вітання – просто з передової. "Бабусю, вітаю тебе з днем народження! Бажаю тобі щастя, удачі, успіхів у житті, натхнення і самого-самого кращого. Щоб була міцна!"

Анастасія Старостенко, Олег Корінний, "5 канал"

Дивіться також фотогалерею: