"Обкатана" схема: як росіяни двічі анексували Крим і чим події 2014-го нагадують часи Катерини ІІ

Катерина ІІ і Девлат IV Ґерай колаж 5.ua / Shutterstock
8 квітня (19 за суч. стилем) 1783 року Російська імперія уперше анексувала Крим. До цієї події Петербург готувався не один рік. Це було своєрідною ідеєю-фікс для Романових. Минуло майже 240 років ‒ історики проводять явні паралелі між подіями 7-річної давнини і тими, що склалися у XVIII ст.

Зазіхання на півострів почалися набагато раніше, ніж за часів Катерини ІІ. Ще Іван Грозний інтригував проти Кримського ханату. Пізніше царю Олексію Михайловичу ‒ батькові Петра І ‒ запропонували "Планъ завоеванія Крыма" від хорватського "політтехнолога" Юрія Крижанича, порадивши "порешить крымский вопрос, что называется, с корня". Але тоді російські правителі не наважилися воювати з Кримським ханатом.

Шансів вистояти під натиском Росії Кримське ханство у XVIII ст. фактично не мало, а анексія була лише питанням часу:

"Князь Потьомкін писав Катерині Другій, що Крим ‒ "бородавка на носі" Російської імперії. Тому, в принципі, все було вже вирішено. З таким сусідом захоплення Криму було лише питанням часу. Ідея анексії півострова визрівала кілька століть, це не було одномоментним рішенням, осяянням імператриці. До другої половини 18-го століття ситуація склалася сприятлива: успіхи Російської імперії в дипломатії, у військовому російсько-турецькому протистоянні, а також слабкість Кримського ханства на той момент", ‒ розповідає історик Богдан Короленко.

Катерина ІІ ж вирішила діяти, і не лише зброєю, наголошує краєзнавець Станіслав Цалик. 1771 року вона посадила на ханський престол ‒ посаду виборну ‒ свою людину, Сахіба II Герая. Це вдалося тому, що напередодні російське військо зайняло Крим. Інакше правителем став би протеже турецького султана Максуд Герай.

Сахіб, передбачувано, уклав із Росією міждержавний договір, який дозволив російській армії за потреби перебувати на півострові. Але невдовзі втратив владу. А його наступник, Девлет IV Герай, орієнтувався на Туреччину.

У Петербурзі нервували: новий повелитель має підтримку підданих, тож його правління може бути тривалим. 1777 року росіяни пустили в хід головну свою карту ‒ Шахіна Герая, молодшого брата колишнього російського ставленика Сахіба II Герая. Саме йому хан доручив підписати в Петербурзі згаданий договір із Росією.

Росіяни добре подбали про прибульця: поселили в розкішному палаці, призначили на щоденне утримання 100 рублів (курча на ринку коштувало 5 коп., а свиня ‒ 80 коп.). Катерина ІІ дарувала йому шуби, срібний сервіз, перстні, золоті табакерки. Гість затримався в Петербурзі аж на 2 роки ‒ розважався, пиячив, наробив боргів, які виплачував канцлер Російської імперії Микита Панін. Він також викуповував закладені Шахіном речі і люб'язно повертав господареві.

1773 року кримчанинові запропонували стати ханом. Той був у захваті від пропозиції. Він не лише погодився, як звітував Панін, "содействовать, чтобы грубых татар вразумить о прочности нашего с ними союза", але й пообіцяв дбати про інтереси російської корони. Але Шахін Герай не знав, що його просто використовували: канцлер змовчав, що кінцева мета гри ‒ не "прочность союза", а ліквідація Кримського ханату.

Ханська мечеть у Кезлєві (Євпаторія)
Ханська мечеть у Кезлєві (Євпаторія)Станіслав Цалик

Ханська мечеть у Кезлєві, споруджена для коронації кримських ханів. Після захоплення Росією Криму втратила статус, а місто перейменували на Євпаторію

1777 року за наказом із Петербурга Шахін Герай виїхав на Кубань ‒ тодішню провінцію Кримського ханату. Місцеві ногайці, лояльні до Росії, оголосили його своїм ханом. І на чолі ногайського війська Шахін рушив на Крим. Одночасно на півострів увійшло російське військо, розбивши 40-тисячну армію протурецького Девлета IV Герая, і той утік до Константинополя.

Російський військовий контингент "привёл жителей в покорность". Відтак кримці присягнули 32-річному Шахінові Гераю. Нового правителя оточили росіяни ‒ кухарі, обслуга, особистий лікар. Він відпустив довгу бороду, вважав найкращими страви російської кухні. Почав карбувати монети, схожі на російські.

Поповзли чутки, ніби хан мріє охрестити мусульман. Спалахнуло повстання. Люди атакували Бахчисарай, пограбували ханський палац. Візира ‒ голову уряду ‒ вбили, будинки можновладців спалили. Шахін Герай утримався на троні завдяки втручанню російського війська.

Коли невдоволені мурзи затіяли змову і вже обрали іншого хана, відновили статус-кво саме російські багнети. Новоросійський генерал-губернатор Григорій Потьомкін переконував імператрицю: Шахін утратить владу. Утім є легенда, що князь просто ревнував, бо в Петербурзі кримчанин начебто був коханцем Катерини ІІ.

Іншого кандидата в хани росіяни не мали.

У грудні 1782-го Катерина оголосила Потьомкіну "свою волю на присвоение Крымского полуострова и на присоединение его к Российской Империи". Потьомкін наказав своїм генералам зайняти Крим. До Бахчисараю прибув представник Потьомкіна, дипломат Сергій Лашкарьов, який пояснив хану: його перебування на престолі "не составляет для государства интереса".

Умовляння залишити трон тривало до кінця лютого 1783-го. Нарешті Шахін погодився: за умови щорічної сплати йому 200 тис. рублів та обіцянки престолу в Персії, коли Росія її захопить.

Давній Бахчисарай
Давній БахчисарайСтаніслав Цалик

Столиця Кримського ханату ‒ Бахчисарай. Російська Імперія, знищивши ханат, зробила адміністративним центром півострова Сімферополь

19 квітня 1783 р. Катерина ІІ видала маніфест, мовляв, "решилися Мы взять под державу Нашу полуостров Крымский, остров Тамань и Кубанскую сторону". Шахін розгнівався. Адже обговорював із Лашкарьовим лише зречення, щоб звільнити трон для наступника, а про включення Криму до складу Росії мови не було.

У травні колишнього правителя "попросили" з півострова ‒ з гаремом і свитою він виїхав до Воронежа. За два роки ‒ до Калуги. Таємно надіслав гінця до Криму з листами до своїх прибічників. І одержав відповідь: люди готові опиратися окупантам. Про це дізналися в Петербурзі.

Місто Калуга, будинок, у якому жив Шахін Герай
Місто Калуга, будинок, у якому жив Шахін ГерайСтаніслав Цалик

Калуга. У цьому будинку ‒ заміській резиденції губернатора ‒ перебував Шахін Герай. Звідси надсилав гінця до Криму

Калузький губернатор заявив ексханові, що не заперечує проти його від'їзду до Високої Порти, хоча... Шахін туди не просився. Тому відрядив посланців до Константинополя, з якого невдовзі одержав офіційне запрошення оселитися в Туреччині.

У січні 1787-го представник султана зустрів вигнанця в Хотині і з почестями супроводив через Бухарест до Адріанополя. Урочистості виявилися камуфляжем. Насправді падишах був розлючений на кримського колегу, який кілька років тому не віддав йому політика-втікача Джаникли Алі-пашу. Наказав заточити Шахіна на острові Родос. Але колишній хан хотів повернутися на батьківщину і підняти людей проти росіян. Влітку 1787 р. наважився на втечу ‒ попросив притулку у французькому консульстві, що працювало на острові.

Наїб ‒ місцевий начальник поліції ‒ зажадав від дипломатів видати зрадника. Ті відмовилися. Поліція оточила консульство і підготувалася до штурму. Сили були нерівні. Французи видали втікача.

Султан звелів стратити Шахіна. Відтяту голову надіслали падишахові, а тіло закопали у фортечному рові.

Хотинська фортеця
Хотинська фортецяukraine-is.com

Хотин. Тут, у турецькій фортеці, Шахіна Герая передали представнику султана

Тим часом Катерина ІІ не поспішала оприлюднювати "кримський" маніфест. Протягом трьох місяців на півострів стягували війська ‒ побоювалися бунту. Нарешті під дулами гвинтівок експедиційного корпусу генерала Антона Бальмена і гармат Азовської ескадри 9 липня 1783 р. прочитали кримцям маніфест. Відтак наказали шокованим людям складати присягу на вірність Росії.

"Все знатные уже присягнули. Теперь за ними последуют и все", ‒ звітував Потьомкін 21 липня. І ніхто не цікавився, чи хочуть оті "всі" бути підданими російської корони. Тільки тоді Росія повідомила Європі про "приєднання" Криму. Запротестувала лише Франція, інші країни змовчали.

Кримці, що стали свідками анексії, не дожили до втрати росіянами контролю над півостровом. Це сталося лише через 80 років, під час Кримської війни. Але по її завершенню коаліція держав-переможниць ‒ Велика Британія, Франція, Туреччина та Сардинія ‒ згодилася повернути Крим росіянам на дуже вигідних для себе умовах.

За визначенням політичного словника, події 1783 року є саме анексією, пояснює історик Богдан Короленко.

"Росія тоді застосувала "багатоходовочку", що завершилася поглинанням Кримського ханства. З 1774 року Кримським ханством правив російський ставленик Шахін Гірей, тому говорити про добровільне приєднання ми не можемо. Ситуація була безальтернативною. Так що фактично відбулося силове, збройне приєднання незалежного державного утворення, хоча, судячи з тексту маніфесту 1783 року, Катерина так не вважала.

Він бачить багато аналогій між 1783 і 2014 роками. І переконаний, що без тієї, першої анексії, була б неможливою і друга.

"З точки зору ідеології, політики історичної пам'яті, друга анексія 2014 р. стала можливою завдяки першій анексії 1783 р. ... У 1774 р. після перемоги над Османською імперією Росія зажадала, аби та відмовилася від сюзеренітету над Кримським ханством і проголосила його незалежною державою. З метою упродовж наступних 10 років поглинути, інкорпорувати це державне утворення на підставі добровільного зречення Шахіна Гірея. У 2014 році, як ми знаємо, формально був "референдум", на якому проголосили фіктивну незалежність Криму, з подальшим нібито добровільним приєднанням до Росії. До того ж, кримськотатарська знать у 1783-му написала листа російській імператриці про те, що вони втомилися від воєн і просять захисту. А в 2014-му були міфічні "потяги з українськими націоналістами", від яких кримська влада просила в Путіна захисту", ‒ проводить паралелі історик.

"До 2014 року українська влада дивилася на кримських татар, а зовсім не на проросійську більшість, як на найбільш імовірних опонентів на півострові. Українська культурна політика в Криму не проводилася. Події 2014 року ясно показали, що це було великою помилкою ‒ вважати розмови про "споконвічно російський" Крим нешкідливими", ‒ підсумував історик.

Попередній матеріал
Більшовики крали і зброю, і жіночі сукні: як жителі Шостки захищали місто і пороховий завод від російського мародерства
Наступний матеріал
Фанат авто, романтик і гуморист: яким принца Філіпа, чоловіка Єлизавети ІІ, запам'ятає світ
Loading...