На озброєнні оборонців неба України не лише сучасні "Петріоти" чи "Айріс-Ті". Але й комплекси С-300 чи Бук-М1. На початку вторгнення окупанти вдалися до найпростішого тактичного прийому – перевантаження української ППО. Атакували одночасно із різних напрямів. Ворог розраховував на те, що українська протиповітряна оборона не зможе відстежувати всі цілі. Однак так звана друга армія світу отримала відсіч із застарілих ЗРК. Про те, як зенітники відбивають ворожі атаки – в сюжеті від Повітряних сил.
– Працюючи в ППО для держави – це закрите небо. Закрите небо – це сотні або тисячі збережених життів мирних мешканців.
Командир зенітного ракетного дивізіону Дмитро Шумаков розповів, що на початку бойової роботи ніхто не знає яка кількість цілей "йде на нас".
"Тобто, ми знаємо направлення цілей, приблизну дальність", – додав він.
Однак технічні обмеження та особливості траєкторії цілей іноді не дозволяють знищити всі ракети:
"Не всі ракети ми можемо перехопити і не завжди в нас є така можливість. Наприклад, у них ціль – не наше місто, а якесь інше, і вона буде облітати. Ми не зможемо її дістати нічим", – зауважив офіцер ППО Артем.
Попри постійну небезпеку, командира зенітного ракетного дивізіону турбує не власне життя, а доля цивільних:
"Ворог б'є по наших містах, по наших дітках. Зараз переймаєшся не за своє життя, а за життя кожної дитини, кожної людини".
Інколи, коли ракети влучають через технічні обмеження, у бійців виникає почуття безсилля.
– Більше ми переймаємося і більше в нас викликає смутку, коли неможливо відпрацювати – не дозволяє техніка або параметр цілі.
– Злість... Руки трусяться від того, що боїмось пропустити якусь ракету, бо люди можуть постраждати.
Кожна збита ціль – це ще одне врятоване життя. Офіцер ППО згадав:
"Ми зараз шість ракет збили. Тоді були емоції. Зрозуміло, що ніхто такого не чекав. Ми і самі, може, не чекали. Тоді було важко".
Однак героїчними вчинками свою роботу командир не вважає:
"До теперішнього часу не вважаю це героїзмом. Це просто наша робота".
На згадку про службу залишаються уламки збитих ракет і дронів. Дмитро Шумаков показав:
"Це все, що залишається від того, чим жбурляють по нам. Після дослідження, мабуть, передамо в музей історії війни – щоб нащадки дивились, на що ми здатні".
Особливо болісно говорити про рідних. Донька офіцера ППО Ірога чекає на нього вдома і надіслала йому вірш:
"Коли закінчиться війна, я хочу тата обійняти. Сказати сонячні слова і повести його до хати. Ти наш герой. Тепер щодня я буду дякувати Богу за мирне небо, за життя і всім, хто здобув нам перемогу".
Ці рядки – найсильніша мотивація для військового:
"Це, напевно, найсильніші слова, які стимулюють нас, спонукають до того, щоб ми всі йшли вперед".
Читайте також: українська ППО стикається з нестачею ракет для ЗРК SAMP/T та Crotale.
Дивіться також:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
