Викладачка медичного університету Неоніла Клим навіть уявити не могла, як новий вірус змінить її життя. І крім студентів, у неї з'явилися ще й пацієнти.
"Вирішила допомогти, бо в лікарнях не вистачало катастрофічно медиків, оскільки я є за сумісництвом викладач. І зараз є дистанційне навчання, вирішила паралельно піти працювати", – каже лікарка-терапевтка.
Уже другий рік Неоніла працює терапевткою в ковідному відділені Львівської лікарні. Цілодобові чергування та тяжкі пацієнти стали викликом для викладачки. Їй самій довелося ночами навчатися, щоб правильно лікувати хворих на коронавірус.
"Якщо порівнювати з викладацькою роботою, то тут зовсім інші реалії, умови праці і взагалі життя. Викладати це спокійно, завжди врівноважено, без лишньої енергії. Тут праця цілодобова", – пояснює Неоніла Клим.
За рік пандемії Неоніла вилікувала сотні хворих. Свого першого пацієнта, молодого хлопця, якому вірус вразив 60% легень, лікарка пам'ятає досі.
"Найважче було, коли пацієнти задихалися, падала сатурація. Знижувався рівень кисню в крові. Коли треба допомагати, рятувати. От це найважче. Ну, і звісно, коли не вдавалося рятувати пацієнта, це було морально найважче", – наголошує жінка.
У лікарні Неоніла Клим не забула і про своїх студентів. Тільки-но з'являється вільна хвилина – відразу виходить на зв'язок. Проводить пари просто з передової боротьби з вірусом.
Тим часом за пацієнтами доглядають професійні медсестри, в яких теж вистачає роботи. Галина Мулик у лікарні працює 15 років. Жінка розповідає: за цей час бачила різне. Але так лячно і тяжко, як останній рік, ще не було.
"Дуже важко було дивитися на це все, як задихаються. І ви знаєте, я коли прийшла працювати, я сама плакала. Мені було важко. Хочеш надати допомогу, а не можеш, бо все, задихається", – розповідає медсестра.
Під час спалахів коронавірусу на руках медсестри було 20, а то і 30 пацієнтів. Вона розповідає: не було часу навіть води випити. Тоді боялася зайвий раз виходити з палати, щоб у разі потреби вчасно подати пацієнтам кисень чи поставити крапельницю.
"За себе навіть вже не думаєш. Бувало таке, що я ходила з валідолом. Бо дуже багато хворих. І не можеш дивиться на ті муки їхні. Задихаються. Хочеш надати допомогу, а що може одна-дві медсестри на 20 хворих...", – зауважує Галина Мулик.
Але хоч як складно було, лишати медицину Галина навіть не думала.
Моральна та фізична втома не зламала і викладачку медичного вишу, яка лікує тяжких хворих. І навіть коли закінчиться пандемія, покидати лікарню та пацієнтів Неоніла Клим вже не планує.
Марта Шикула, Євген Радіон, Львів, "5 канал"
