Життя під окупацією та у прифронтовій зоні. Це пережили жителі сіл Кочубеївської громади на півночі Херсонської області. Під натиском Збройних Сил України ці території вже звільнені від окупантів. Але підступний ворог щодня продовжує їх обстрілювати зі всього, що тільки має на озброєнні.
Гранату в кухні Лідії Петрівни кинули окупанти задля розваги і щоб залякати місцевих. У село Пригі'ря на півночі Херсонської області вони вдерлися в середині березня. Усі обличчя загарбників - азійські - розповідає жінка. Приїхали з Бурятії. Коли ввірвалися до будинку - чоловіка під дулами автоматів одразу поклали на підлогу, а в неї почали допитуватися – де ховає українських військових. Згодом усе дійшло до банального мародерства.
"Чоловік лежав, а я сиділа, Богу молилася. Це були буряти. Хай би хто не казав, це були буряти. Брудні. Я їм казала: Слухай, тільки війна почалась. Ти хоч би перевзувся". Так вони ще нас й обікрали. Відкрили, повикидали все з шафи, знайшли чоловіка нові труси, носки – в кишені і вперед", - розповідає Лідія Петрівна.
Пані Лідія розповідає, загарбники вирили окопи просто на братській могилі воїнів-визволителів Другої світової, які прогнали з цих країв нацистів понад 75 років тому. В селі чужинці пробули два тижні та під натиском ЗСУ втекли.
Сусідній Заградівці пощастило більше. Ворожі війська тут були лише на околиці села, де майже ніхто не живе. З березня і аж до тепер ворог гатить по місцевості з градів, ураганів, мінометів та ствольної артилерії. Цілять по цивільній інфраструктурі. Військових об’єктів і позицій армійців тут ніколи не було.
Палац культури в селі Заградівка є одним з тих об’єктів, які постраждали від російської агресії. На початку березня сюди раптово для місцевих мешканців прилетів російський артилерійський снаряд. Залізяччя окупантів пробило дах та наробило шкоди всередині. З того часу українські сапери ретельно обстежили територію будівлі, і наразі вона є умовно безпечною для людей».
У Заградівці, звідки до лінії зіткнення рукою подати, пошкоджена майже третина будівель. Із пів тисячі місцевих жителів тут залишилися - менш як дві сотні. Люди евакуювалися, здебільшого - до сусіднього Кривого Рогу.
"Враження таке у всіх нас склалося, що це спеціально стріляли в інфраструктуру. Може, думали, що там є військові, може думали, що там є діти. Дякуючи нашим Збройним силам, вони бистро відреагували і їх одбивали. Радує одне, що ми не були в окупації", - каже староста Заградівського старостинського округу Діна Сковородко.
Через ворожі обстріли значних руйнувань зазнала і місцева школа. Тут не залишилося жодного вцілілого вікна. На внутрішньому подвір’ї - купи битого скла, а на асфальті – сліди прильотів артилерійських снарядів. Допомагають відновити пошкоджені об'єкти - сусіди з Військової адміністрації Кривого Рогу.
"На превеликий жаль, хоч і території звільнені, але ми бачимо і чуємо з вами, і люди, ті, які залишились тут – а їх небагато – але вони щоденно потерпають. Біда під обстрілами, тому що обстріли тут постійно. І російська нечисть дістає тут, і є поранені щоденно, є зруйновані будинки постійно. Ми надаємо харчування, медикаменти, транспорт, електрозабезпечення, водопостачання", - наголошує заступниця голови військової адміністрації Кривого Рогу Вікторія Третяк.
Люди на півночі Херсонщини щодня на відстані кількох кілометрів від своїх домів бачать артилерійське протистояння наших армійців та сил ворога. Головне бажання місцевих – якнайшвидша перемога України. Впевнені, що все зруйноване рашистами - відновлять.
Олександр Фефілатьєв, Олександр Довженко, з півночі Херсонщини, "5 канал".
"Камера побувала зі мною десь на вході у той світ": фотограф із Маріуполя опублікував свій фотощоденник
