Куп’янськ, попри спроби окупанти штурмувати, тримає оборону. росіяни посилюють обстріли позицій, після чого невеликими групами намагаються просуватися. Про те наскільки великі ризики оточення, а відтак захоплення міста розповіла наша Єлизавета Калітвенцева, якій вдалося потрапити до Куп’янська.
За 3 кілометри росіяни висадили свій десант. Зокрема, близько двох десятків російських військових намагалися здійснити розвідку боєм. Проте їх розбили наші Сили оборони України.
Закріпитися в місті окупантам не вдалося. Та вони не полишають спроб прорватися, але роблять це у більш обережний спосіб – штурмують невеликими групами. Точково, але подекуди ворогу вдається займати позиції Сил оборони.
"Деколи така інтенсивність штурмів може бути, що ці маленькі штурмові групи об’єднуються вже, і, здається, що це велика група. Але так, ну зараз така специфіка, вони просто малими групами перевіряють, прощупують. Таке відчуття, що вони взагалі можуть не звертати уваги на втрати. Їхня чисельність просто щоденно поповнюється, і вони виникають не звідки", – розповів військовий "Абдулла".
Також інший боєць "Ваха" сказав: "росіяни залучають велику кількість особового складу мобілізованих, контрактників та підрозділів "Шторм" із числа засуджених. І це все закріплюють великою кількістю техніки. Таким чином, щоб пробити позиції наших підрозділів, росіяни залучають всі свої резерви, вистроюють великі штурмові групи. І цими групами пробують пробити оборону наших хлопців".
На лівому березі міста є ворожі ДРГ. За словами військових, помітити їх складно. Окупанти переодягаються в український піксель та навіть розмовляють українською мовою. Жодної вцілілої будівлі ми не побачили. Все через те, що тут літають "ворожі пташки" та КАБи. По місту можна помітити сітки. Ними, якраз, і ловлять FPV. Нам пощастило, адже через погодні умови інтенсивність обстрілів стихла. Лише віддалено чуємо вибухи. Проте, це ненадовго. Як тільки розвидніється – гатити почнуть знову.
"КАБи, ствольна артилерія, міномети, все що завгодно. Все, що тільки існує, все практикується. І хімічна зброя також. Вони не нехтують нічим", – наголосив "Абдулла".
Колись тут мешкало близько 30 тисяч людей. У більш-менш вцілілих районах досі залишаються цивільні. Їх мало. Олег мешкає в Куп’янську з дитинства. Має невеликий продуктовий магазин, куди навіть шукає продавців. Журналістам не радий. За його словами, в місті все добре, є світло та вода. Єдиний мінус – регулярні "прильоти". Декілька з них прийшлися і по його оселі.
– А як ви вижили, якщо були прям такі "прильоти"?
– Засипало трошки.
– Контузія у вас була, не було?
– Три. Первий приліт, там, де дитячий майданчик, там яма.
Продавчиня Людмила спокійно реагує на загрозу обстрілів, та навіть на загрозу оточення. Для неї заяви про можливий прорив росіян вже не є новиною. Про це говорять звідусіль, але покидати місто та роботу вона не збирається.
– Чого ви тут залишаєтесь? Не страшно?
– Нас уже нагнітают так, дістали, просто за все.
– Дістали в плані?
– У плані всього.
– Ну ви вірите в те, що прорвали, і в те, що дійдуть сюди?
– Не знаю, ми в ні в що не віримо.
– Продовжите тут працювати?
– Так.
– А не страшно, з людської точки зору, залишатися в місті, яке фактично вже…
– А що робити? Скажіть мені так: за що я буду їхати, і за що я буду жити в Харкові?
– Так є ж евакуації.
– Далі?
– Надаються різні послуги…
– Так, не треба нічого казати.
Найближчі позиції росіян – на відстані до 6 кілометрів. Ворог наступає з двох боків.Та місцевих це не лякає. Ба більше, дехто навіть повертається. Причина в усіх одна: немає, куди їхати. Тому намагаються врятувати і потрощене майно – забивають вікна, балкони. Так готуються до зими. Кажуть, гуманітрну допомогу не отримують та радіють, що є світло та вода.
Ті ж, хто боронять позиції на Куп’янському напрямку, впевнені – що взяти місто росіянам не вдастсься, попри перевагу в особовому складі та техніці.
"Я можу зробити висновок, виходячи суто зі свого підрозділу. Мені здається, що в професіоналізмі ми переважаємо їх. Ну, хоча, це не просто догадки мої. Мені здається, що якщо б не було професіоналізму в управлінні військами, і бажанням наших воїнів, то це б давно впало, це зрозуміло. Тому що вони переважають нас в кількості всього в десятки разів. Це грає головну роль. Це професіоналізм, і досвід людей, і бажання, звісно. Без цього ти не будеш його приміняти", – вважає "Абдулла".
З Харківської області Єлизавета Калітвенцева, Дмитро Дубіна, Сергій Малін, "5 канал".
Як повідомляв 5.ua, ситуація на Куп’янщині напружена: як нацгвардієць відбивав наступи росіян.
Читайте також: мінометники стали піхотинцям: як відбивали штурм "на нулі" – "Невигадані історії".
Дивіться також:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також слідкуйте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
