Мирноград – це ще не Авдіївка, не Торецьк і не Бахмут, але місто сильніше руйнують, щоразу дедалі більше руйнувань. Поки що відносно тихо, але сюди вже долітає майже вся зброя, тому що звідси, від околиць Мирнограда, за різними даними, до фронту – лише 3-4 кілометри. Як ми бачили, у Мирнограді вже готуються, по-суті, до вуличних боїв.
Командир підрозділу 25-ї окремої повітрянодесантної бригади ДШВ ЗСУ "Гера":
"На даний час ми призупинили ворога, інтенсивність зараз у нього не така йде, оскільки він поніс великі втрати в своїй живій силі, це його ресурс, це людський ресурс, тобто, ми коли сюди зайшли, то цього ресурсу дуже багато було".
Дорога на Мирноград
Дорога Мирноград-Костянтинівка. Нею фактично ніхто не їздить, а якщо і їздять поодинокі машини, то не їздять, а літають – саме в цей бік достатньо давно наступають окупанти, тут їх стримують, до цієї дороги вони ще не дійшли, залишаються кілометри. Утім на Мирноград росіяни наступають геть з іншого боку, і ми туди поїхали.
"Була поставлена задача їм йти туди і зайняти там. Кожного дня в них є рубіж, який вони повинні зайняти", – наголосив "Гера".
Околиці міста Мирноград. Саме з цього напрямку наступають окупанти, до фронту тут залишається 3-4 кілометри, росіяни наступають з села Миколаївка, яке окупували на початку жовтня. Якщо армійці не зможуть втримати цей наступ, незабаром у Мирнограді можуть розпочатися вуличні бої.
Командир підрозділу "Гера":
"Наших підрозділів, звичайно, менше було і перед тим, хто стояв, не так підготовлені були, як ми, тому що в нас було більше бойового досвіду у виконанні бойових завдань, то було прийнято рішення нас перекинути сюди, щоб зупинити, щоб ворог не зайшов в такий населений пункт як Мирноград і Покровськ.
Раніше в моєму підрозділі в день було 1-2 скиди і вночі там один якийсь скид, то зараз це може бути 30 скидів, 20 FPV.
За обстрілів я взагалі не кажу, скільки може бути обстрілів. Все підтягнулося, почали *** на їхні підрозділи, які спеціального призначення і тому подібне, безпілотні. Нині працюють інтенсивно".
Яка ситуація у місті
Мирноградська міська рада – все, що від неї залишилося. Фронт підійшов до Мирнограда достатньо близько, сюди долітає майже все – міни ворожі і снаряди, артилерія.
Жителька Мирнограда Марина:
– День добрий, КАБи були, ми так чули?
– Я не зрозуміла сама.
– Та КАБи, КАБи летіли, ми теж сховалися. Що ви тут робите?
– Працюю.
– А що купують зараз?
– Цигарки, воду, "Колу".
– Хтось взагалі сюди приходить?
– Мало людей, треба хоч це трохи допродати товар і закриватися.
– Будете виїжджати?
– Мені нічим виїжджати, в мене пенсія 2700, я тут не господар, я продавець.
– Ви тут щодня працюєте?
– Так, окрім неділі.
– А коли летить?
– Закриваюсь і йду додому.
– Страшно?
– Страшно.
Командир підрозділу "Гера":
"Якщо Мирноград взяти, то буває 4-5 КАБів, 6, Покровськ – більше, вже працюють, розуміють, що треба. Вони ж як? Якщо їм не вдається зайняти рубіжі, що вони роблять? Вони все зачищають під нуль, щоб туди просто зайти".
Що кажуть цивільні про життя у Мирнограді
Місцева Марина:
– Тут за мною прилетіли три КАБи, прямо за стовпом. Вчора на Шосейній, де я живу, теж прилетів КАБ, туди далі. Часто. Куди від них сховатися?
– Нема не підвалу, нічого?
– Підвал є, але він маленький, туди не залізеш.
– Людей тут багато ще, в нас тут світло вимкнули, газ відключили, ми понад місяць сидимо без світла, нам вимкнули. Тут багато ще людей.
Місцева Людмила:
– Може, десь дрова, вони горять добре. В хаті в мене 18 градусів.
– А далі будуть холоди.
– А що робити? От горіхи збираємо, де що розлущено, то будемо підтоплювати, як у кам'яному столітті.
– Стріляють?
– Стріляють. Сильно б'ють, але вночі сьогодні було тихо.
– Коли стріляють, що робите?
– Лежу.
– У підвал не спускаєтеся?
– Ні.
Командир підрозділу "Гера":
"Йде група, дві групи по 10 людей, все, група обнулилася, трьохсоті, наступна група. По накатаній, вони далі-далі-далі. Зараз вони шукають лазівки, розуміють, що так не вийде напряму вже йти, вони шукають, де можна обійти, де можна об'їхати, вже застосовуючи техніку, застосовують і баггі, і мотоцикли, і танки, і бойові машини".
Мирноград не став винятком, напевно, з тих правил, якщо взагалі якихось правил дотримуються окупанти. Вони б'ють по готелях – чомусь одне із найулюбленіших місць, куди прилітає. Винятком не став і готель "Уют", біля якого теж прилетіло.
Місцева Людмила:
– Не плачте.
– Нікому не потрібні, нікому.
– Сюди ж ні гуманітарку, нічого не возять?
– Ні.
– Магазини працюють?
– Так.
Люди в Мирнограді є, дуже багато хто з них пересувається на велосипедах. Це логічно, тому що якраз завершилася комендантська година, об 11-й годині вона завершується, о 15:00 розпочинається. Тобто, у людей є буквально 4 години для того, щоб приїхати в магазин, щось купити – вода, хліб, найнеобхідніші продукти, тому зараз люди на вулицях з'явилася. А так, якщо поїхати на околицях, їх не видно. Хоча місцеві кажуть, що тут ще досить багато залишається людей.
Жінка іде посеред вулиці, при чому по центральній дорозі, щось у неї з ногою.
Жителька Мирнограда Люся:
– Я взяла молока і яйця.
– А як ви готуєте? Кажуть, що світла немає.
– Генератори.
– Є генератори?
– Купили колись.
– Як щодо виїжджати?
– Побачимо.
– Ви думаєте?
– Думаємо.
– А коли буде та точка, коли ви вирішите виїжджати?
– Не знаю, як діти.
– А діти тут?
– Тут.
– А що тут працює, крім магазинів?
– Нічого.
– Страшно?
– Ні, не страшно. Я 70 років прожила, мені вчора виповнилося 70 років.
– Вітаємо.
Начальник підрозділу "Гера":
"Зрозуміло, що в них людського ресурсу більше, вони вивели один підрозділ, будемо казати, місяця, інший підрозділ завели, який укомплектований. Все, вони працюють, місяць минає, той підрозділ стирається, знищуємо його, все, вони цей підрозділ виводять на відновлення, той підрозділ, який був перед цим, вони знову його заводять Якщо вони не будуть йти – їх будуть убивати. Було це, проходили, бачили самі, коли свої ж убивають своїх, тому що ті відмовляються, і так само по перехопленнях це було підтверджено. У них одне завдання – йти далі, а там вийде вижити – виживуть. Я бачив, коли наш підрозділ наступав, ворог прямо біжить на автомат, його убивають, а потім наступний біжить".
Як живуть місцеві у Мирнограді
Жителька Мирнограда Олена:
– Я б виїхала, але в мене дві кішки. Зять каже: тещо, давай їх випускай на вулиці, а самі знаєте, я 10 років із ними живу. Я намагатимуся, може, їх волонтерам віддати і тоді... Я сама у будинку залишилася.
– Будинок багатоповерховий?
–Так. Всі виїхали, я сама.
– Там страшно, я так розумію?
– Страшно, я завела собачку. Вона під дверима живе.
– А де ви її взяли чи прибилася?
– Прибилася. Мені її так шкода...
– Там дуже сильно стріляють?
– Так, виживаємо.
– Виїжджайте!
– Ми миру хочемо, ми води хочемо, ми світла хочемо, ми хочемо газу, ми хочемо покупатися, подзвонити. Ну що нас так заблокували? Як зомбі ходимо по квартирі. Я вам покажу, де ми живемо.
– Поїхали. Сідайте.
"Нині оборона в нас. Хочеться взяти ініціативу у свої руки і все перевернути, щоб навпаки це було, взяти, наприклад, Ізюмську операцію, от одна із найкращих операцій, яку я знаю, бо я в цій операції брав участь, був командиром одного підрозділу, де я особисто брав участь і не десь сидів позаду, а безпосередньо... Один із моїх підрозділів найпершим заходив в Ізюм, потім Лиманська операція. Ініціатива була в наших руках, ми тоді могли працювати. Противник, якщо порівняти, яким був на початку, з ним складно було тягатися, нині в нас трохи бракує особового складу, є свої нюанси", – зауважив "Гера".
Мешканка Мирнограда Олена:
– От дивіться, все під рушниками, все прибираємо, все чистенько в нас, багаття палимо.
– Що на обід у вас? Чи ще не варили?
– Це учорашнє, це собачкам віддамо, рибний суп...
– А чого нікого немає?
– Людей немає.
– А хто сюди приходить готувати?
– Ми приходимо, по часу приходимо. Вранці окріп робимо, чай попили, люди є.
– З цього району?
– Так, а що, з цього дому людини три живе, я через дома одна, взагалі на весь будинок.
– А на всю багатоповерхівку ви одна?
– Так, через будинок я живу. От тому я собачку завела, бо страшно. Мародери, мабуть, будуть скоро бігати, відкривати все. Звикли. Виживаємо. От водички б нам дали, взагалі веселіше було б.
– От що мене дивує, у вас троянди кругом і гарні.
– Так, так, у нас так було гарно, чисто, але все загажено, двірників немає, нічого. Гуманітарку давали, ми запаси зробили, у нас макарони, тушонка, квасоля, купуємо ще, у нас магазинчик працює.
– Я працювала "Покровськ – західний".
– А що це?
– Котельня. Кочегаром. Я допрацювала до пенсії, зараз вдова, так сталося. От горішки збираємо.
– Ми бачили, що багато хто у вас тут збирає горіхи.
– От горішки, від нічого робити, ходиш як дурень збираєш... От що сказати, ще раз...
– Та вже все сказано.
І перший, і другий магазин розбитий, наразі в Мирнограді виживають тільки маленькі магазинчики і довкола них концентруються люди.
– Я так розумію, ви виїжджати не думаєте?
– Ні. Не думаю.
– А чого?
– Чуєш, мені 73 роки, що я буду десь шлятися по квартирах і так далі? Що, мені дадуть квартиру чи дадуть будинок? Чи що?
– А якщо росіяни сюди прийдуть?
– Так а що тепер робити? Будемо пристосовуватися.
Ольга Калиновська, Донеччина, "5 канал"
Читайте також: тиск росіян шалений, ЗСУ відбивають десятки штурмів за добу: яка ситуація на Покровському напрямку.
Дивіться також:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.