Отже, він – Павло Дибенко. Українець, селянський син, родом із Чернігівщини. Справжній велетень. Любитель випити і побитися. До кінця життя малограмотний, писав красиво, але з помилками.
Вона – Олександра Домонтович, згодом Коллонтай. Повна його протилежність. З аристократичної родини, теж українського походження, але вже повністю русифікованої. Добра освіта. Що називається, горе з розуму. Подружка Леніна. Перша жінка-міністр, і одна з перших – жінка-дипломат. Марксистська феміністка. Прихильниця вільної любові. Їй помилково приписували фразу, що секс має бути таким же доступним, як склянка води.
Вона старша за нього на 17 років. Він використовуватиме її вплив для своєї кар'єри. Вона через нього забуде про свої принципи і навіть ревнуватиме. Він через неї спробує застрелитися – невдало.
Але перш ніж зустрітися у вогні революції, кожен пройде свій непростий шлях.
Олександру батьки хотіли видати заміж за ад'ютанта царя, проте вона категорично відмовилася – і вийшла заміж по коханню – за свого троюрідного брата Володимира Коллонтая. У подружжя народився син. Однак коли йому виповнилося три, Шура раптом заявляє: сім'я не для неї, вона хоче бути вільною. І їде у Швейцарію вчитися. На той момент вона переконана марксистка.
Начебто ідеї рівності та справедливості оселилися у ній після відвідин бараків петербурзької фабрики. Вона застала там брудних голодних дітей, за якими наглядала 6-річна няня. Одне дитя лежало на підлозі, інші гралися. Коли Шура нахилилися до немовляти, то з жахом виявила – дитина мертва. 6-річна нянька "заспокоїла": таке трапляється, ввечері прийде мама і прибере тіло.
Але повернімося до історії Коллонтай. У Женеві вона знайомиться з Розою Люксембург, яка робить її марксистською феміністкою. Шлюб, на думку Шури, – буржуазний пережиток, і він геть не потрібний. Секс і стосунки мають бути вільними.
Коллонтай також знайомиться з Леніним і його коханкою Інесою Арманд. Про трикутник "Крупська – Ленін – Арманд" пише таке: "... Надя була більш рівна, а Інеса стояла перед ним на колінах ... З Інесою все ж превалювала любов – захоплення, оповита крилатим флером Ероса ... Чому ж ці жінки не могли бути відкритими дружинами Леніна? Чому треба було мучити всіх трьох і погубити бідну Інесу?"
Сама Коллонтай намагається дотримуватися своїх принципів. Але не завжди виходить. Наприклад, у неї довго триває роман з економістом Масловим. Проте Шуру дратує, що він скрізь возить з собою дружину, а під час сексу з нею дивиться на годинник.
Політичні переконання Коллонтай часто залежали від чоловіків. Закохалася у Плеханова – перейшла до меншовиків. Ближче познайомилася з Леніним – і вона вже більшовичка.
Поки Коллонтай переходила на "ти" з Леніним, Павло Дибенко тільки опановував абетку. Це давалося йому важко. Врешті юний Паша їде до Риги, де працює вантажником. 1911-го його забирають на Балтійський флот. Там уперше чує про більшовицькі ідеї і вони йому подобаються. Навіщо важко працювати, коли можна просто забрати усе в багатих?
Під час Першої світової війни вперше проявилися організаторські вміння Дибенка. Він не лише відмовився воювати сам, а ще й зумів переконати у такому рішенні кілька сотень колег-матросів. Покарали усіх – крім Дибенка. Він зумів злягти в госпіталь, а коли виписався, отримав лише 40 діб гауптвахти. Ніде правди діти, у Дибенкові була харизма і він умів переконувати матросів.
З початком лютневої революції в Росії Паша стає одним з лідерів матроського руху. І саме в цей бурхливий час починається його не менш бурхливий роман з Шурою Коллонтай. За легендою, Коллонтай прийшла на його корабель в якості більшовицької агітаторші. Після виступу Паша підхопив Шуру на руки і поніс в невідомому напрямку. Цей роман триватиме з перервами 6 років. Коллонтай у захваті від Дибенка-коханця. Але от його спосіб життя їй не надто подобається. Ще б пак – ранок починається не сніданком, а чаркою горілки.
Для Дибенка ж роман із подружкою Леніна став чудовою можливістю кар'єрного стрибка.
"Старайся бути ближче до центру… на очах", – радить Шура коханцю, і він її слухає. Його роль в організації жовтневого перевороту важко переоцінити. Постріл крейсера Аврори, який став сигналом для бойових дій – Дибенко. Матроси, які штурмують Зимовий палац, – знову Дибенко.
Після захоплення влади вдячний Ленін призначає недоучку Дибенка міністром – наркомом морських справ! Коллонтай – теж міністр – т. зв. нарком прізрєнія – щось на зразок соціальної політики, опікується дитячими притулками. У цей час вакханалії матроси Дибенка масово вбивають своїх офіцерів. Міністрами і Коллонтай, і Дибенко виявилися бездарними. Проте своїх посад позбулися з інших причин.
Короткий час після перевороту парочка вірна Леніну. Саме Дибенко зі своїми матросами розганяє Установчі збори – всеросійський парламент, де більшовики опинились у меншості. Мирну демонстрацію на його захист просто розстрілюють.
Також Дибенкові дісталася почесна місія: знищити документи, які підтверджували – Ленін здійснив переворот за німецькі гроші. Щоправда, на той момент німці геть незадоволені ленінською політикою, зокрема його наступом на Україну. І вони починають наступ на Петербург. Зупинити його доручають Дибенкові. Він збирає загін матросів – до тисячі багнетів – і вирушає під Нарву. 23 лютого після короткого бою матроси кидаються в розсипну. Тікає і Дибенко. Матроси знаходять покинуті цистерни зі спиртом і влаштовують бій уже з ним.
Саме цю ганебну поразку більшовицька пропаганда перетворила на перемогу й оголосила днем створення армії. А в сучасній Росії це досі святкують як день защітніка отєчєства.
За кілька днів, 3 березня, у Дибенка та матросів з'являється шанс реабілітуватися та піти в контрнаступ. Проте вони відмовляються воювати і тікають за 100 км. Дибенка знімають з посади і виключають із партії. Шуру Коллонтай теж позбавляють міністерства – офіційно за те, що виступила проти Брестського миру з німцями.
На засіданні партії хтось, здається, Троцький, пропонує розстріляти Дибенка і Коллонтай. Ленін зі смішком відповідає: розстріл для них – занадто м'яке покарання, пропонує засудити їх до 5 років вірності один одному. Він знав, що каже – і Дибенко, і Коллонтай один одного постійно зраджували.
Уряд Леніна, між тим, тікає з Пітера у Москву. Туди ж відправляється і солодка парочка Дибенко-Коллонтай. Паша захоплює з собою озброєну банду матросів. У п'яному стані закликає їх до бунту. Почувши про це, голова ЧК Дзержинський наказує взяти його під варту. Шура розгортає бурхливу діяльність із порятунку коханця. Зокрема подає в газети оголошення: мовляв, вони з Дибенком стали першою в радянській державі офіційно зареєстрованою парою. Міф, який спрацював. Дибенка видають Шурі на поруки. Він втікає з Москви й опиняється в Самарі. Тут владу більшовиків не визнають – її ділять між собою анархісти та есери. Дибенко тут як риба у воді. Він стає мало не лідером Самарської народної республіки. А коли підготував усе для бунту, раптово домовляється з Кремлем і знову втікає.
У Леніна, між тим, з'явилася нова ідея, як використати Дибенка. Вождь не полишає планів загарбати Україну під виглядом громадянської війни, тож українець Павло був йому потрібен. Завдання Леніна – організувати війська у т. зв. буферній зоні для атаки на Україну.
100 років тому, як і сьогодні, тривала російсько-українська війна. Гетьман Скоропадський побачив в очах Леніна бажання миру і домовився про розведення військ на достатньо широкій смузі фронту. Росія скористалася цією нейтральною смугою для створення диверсійних загонів. Один із таких загонів очолює Дибенко. І щойно Німеччина виводить з України свої війська, більшовики починають наступ. Матрос Дибенко раптово стає генералом. Цинічного Павла геть не цікавить, що він фактично воює проти своєї Батьківщини.
За якийсь час більшовики схиляють на свій бік отамана Григор'єва і Нестора Махна. Щоправда, Григор'єв доволі швидко зорієнтувався у ситуації й обернув зброю проти червоних. Попробував домовитися з Махном, але невдало – Нестор його застрелив.
На Дибенка скаржаться навіть українські більшовики – вимагають Москву притягнути його до відповідальності за гармидерування і безпідставні розстріли. Марно.
Між тим, цікаві стосунки Дибенка і Махна. Нестор запрошує Павла на своє весілля, а той уже складає плани вбивства лідера найбільшої повстанської армії. Однак реалізувати їх не вдалося. Солдати відмовляються виконувати накази Дибенка воювати проти махновців. Щоб втихомирити бунт, Дибенко дозволяє своїм орлам грабувати ешелони на Донбасі.
Після цього він – попри накази згори – раптово повертає на Крим. Захопивши півострів, він оголошує себе мало не його самодержцем – військовим диктатором.
До Дибенка повертається Коллонтай. Утім ідилія тривала недовго. Заставши Пашу з власною секретаркою, вона вкотре розриває з ним стосунки. Їде у Харків, де стає наркомом пропаганди т. зв. радянської України.
Кримське царствування Дибенка тривало недовго. Наступ білої армії змусив його панічно тікати. Дибенка знову арештовують, він втрачає усі посади. Повертається у Москву, поступає у військову академію, але вчиться там недовго – місяць. Потім його перекидають з одного місця на інше, але на жодному він довго не затримується. Врешті його талант знадобився більшовикам 1921-го. Повстала рушійна сила більшовизму – матроси Кронштадта. Подавити цей виступ учорашніх друзів довелося саме Дибенку. І він втопив його в крові. Паша особисто підписав понад 2 тисячі смертних вироків. Далі Дибенка відправляють боротися уже з селянськими бунтами. А потім – в Одесу.
Товариш Дибенко реквізує віллу на Французькому бульварі і проводить час у безперервних пиятиках. Його солдати у цей час грабують навколишні села. До свого орла приїжджає Коллонтай. Дізнавшись про черговий його роман, вона заявляє йому, що йде від нього. Дибенко намагається накласти на себе руки – невдало. Виходивши самогубцю-невдаху, Коллонтай його залишає. Шура пише листа Сталіну і добивається від партійного керівництва призначення послом в Норвегію. Але Дибенко не дає спокою колишній навіть там. Пише листи із зізнаннями в любові. Врешті їде в гості. Коллонтай радить Паші відмовитися від алкоголю: "Ти став весь жовтий, очі ненормальні". На п'ятий вечір Шура застає Пашу за писанням таємних листів офіційній дружині і виганяє. Більше вони не побачаться.
Дибенко командуватиме різноманітними військовими з'єднаннями і цілими округами – аж до репресій 1937 року. Спочатку він бере участь в засудженні і розстрілі Тухачевського, але вже за місяць сам опиняється в його ролі. Американський та німецький шпигун Дибенко теж засуджений до розстрілу. Вирок виконаний того ж дня. Шура пережила свого коханця на 14 років і померла власною смертю.
Про що ця історія? Про справжнє обличчя комунізму та СРСР. Ну і так – про радянські свята 23 лютого та 8 березня.