Між поваленням лівійського диктатора Муаммара Каддафі й сьогоднішньою нищівною війною в Україні є прямий зв'язок, пише у статті What a Decade-Old Conflict Tells Us About Putin американський журнал The Atlantic.

Серед пояснень вторгнення володимира путіна в Україну називають безліч емоційних і політичних моментів, зокрема його нинішній емоційний стан, його ізоляція з початку пандемії, або ж його почуття приниження після розпаду Радянського Союзу. Експерти відзначають, що він вбачає загрозу у демократії у сусідній країні для його контролю над росією, а також його промову 2007 року (на Мюнхенській конференції з безпеки), в якій він атакував світовий порядок після "Холодної війни".

Ця суміш надає всебічне уявлення про людину, яка втягує світ у те, що експерти називають Третьою світовою війною. Але в їхній аналітиці відсутня одна подія, епізод, що поєднує політичні та емоційні аспекти, та який сприяв формуванню недовіри путіна до Заходу й остаточному рішенню повернутися на пост президента росії. Мовиться про втручання НАТО в Лівію 2011 року, що призвело до насильницької смерті ексцентричного диктатора Муаммара Каддафі.

"У такі епохальні моменти, як ці, коли диктатор використовує міць своєї армії для вторгнення в іншу країну, ми часто оглядаємось назад, аби знайти моменти, які призвели нас до того, що відбувається зараз, шукаємо передвісники того, що сталося, пише The Atlantic. – У випадку путіна та росії ці зусилля можуть бути зосереджені на його внутрішньополітичній еволюції та його відносинах із мешканцями Білого дому. І все ж можна простежити пряму лінію від епізоду з Лівією, коли країна путіна спочатку стояла осторонь, – це сталося, коли він перебував у чотирирічній перерві на посаді президента й обіймав посаду прем'єр-міністра, – до сьогоднішньої нищівної війни в Україні".

путін вважав інтервенцію (Міжнародну військову операцію за участю країн Заходу) в Лівію результатом ланцюга східних революцій, які могли врешті докотитися і до нього. Він побачив у Каддафі того, хто прийняв умови Заходу, але, тим не менш, заплатив високу ціну, і така доля, зрештою, могла чекати його самого.

Представники адміністрації США, зокрема тодішній віцепрезидент Джо Байден, розв'язав це питання у розмові із дмитром медведєвим, тоді президентом росії, а держсекретар США Гілларі Клінтон допомогла укласти угоду з міністром закордонних справ сергієм лавровим телефоном, стоячи за телевізійними кулісами. Резолюція ООН санкціонувала "всі необхідні заходи" для захисту цивільного населення в Лівії, яка включала заборонену для польотів зону. росія не схвалила б таку резолюцію, тому адміністрація Обами сподівалася, що вона принаймні утримається, а не накладе вето на цей крок під час голосування в Раді безпеки.

"Давай, сергію, це важливо, а Ліга арабських держав і арабські країни за нами", – сказала Клінтон лаврову. медведєв погодився утриматися, і через кілька годин відбулося голосування. За кілька днів почалася військова кампанія у лівійському небі.

Адміністрація Обами розцінила утримання росії як дипломатичний успіх. Однак путін вважав це доказом зради Заходу. Він описав цю резолюцію як "середньовічний заклик до хрестового походу", ще одну війну в довгому ряді воєн, ініційованих Заходом, – від Сербії до Афганістану та Іраку – щоб домагатися зміни режиму, іноді під фальшивими приводами, і зрештою диктувати правила свого глобального порядку.

путін також вважав, що медведєв проявив наївність. У своїй книзі "Вся кремлівська рать" колишній головний редактор незалежного російського телеканалу "Дождь" Михайло Зигар пише, що оточення путіна шепотіло йому на вухо: "медведєв зрадив Лівію, він зрадить і вас". медведєв висловив співчуття протестувальникам арабського світу та їхнім демократичним прагненням, а пізніше його звинуватили в тому, що він долучився до російських протестів через кілька місяців проти ймовірних фальсифікацій на виборах. Це були найбільші демонстрації, які країна бачила з часів розпаду Радянського Союзу.

Зигар пише, що "у путіна був апоплектичний напад", коли вбили Каддафі. Згідно з кількома свідченнями, включаючи книгу нинішнього глави ЦРУ Вільяма Бернса The Back Channel (Задній канал), путін часто передивлявся жахливі кадри, як Каддафі захоплюють у дренажній трубі й забивають до смерті. Здавалося, захоплення, суд і страта Саддама Хусейна не так сильно вплинули на путіна: якось він навіть легковажно сказав президенту Франції Ніколя Саркозі, що повісить президента Грузії Міхеіла Саакашвілі так само, як "американці повісили Саддама Хусейна". Але урок, який путін виніс із Лівії, був іншим: коли Каддафі відкрився для Заходу, по нього прийшли.

Певною мірою психоаналіз "чому" путін вдерся в Україну, на даному етапі не має значення. Але епізод з Лівією залишається актуальним з кількох причин. Це показує, на що путін готовий піти, аби забезпечити свою перевагу та виживання; він ілюструє способи, якими він намагається перехитрити Захід, зокрема за допомогою дипломатичних процесів та процесів ООН; і найтрагічніше, те, що відбулося в Сирії, дає візуальне нагадування про те, який вигляд має для путіна перемога.

Попри свої початкові побоювання щодо інтервенції в Лівії, путін зміг перетворити її на можливість для розширення та закріплення влади і впливу росії в регіоні, зокрема шляхом військової присутності, переважно через приватні військові компанії, такі як "Вагнер".

Повернувшись у кремль на початку 2012 року, путін також уважно спостерігав за тим, як протести переросли на громадянську війну в Сирії, що була давньою клієнткою Радянського Союзу, який 1971 року створив військово-морську базу в Тартусі на Середземному морі.

Як повідомляв 5.UA, вранці 24 лютого росія розпочала повномасштабну війну проти України. По кількох військових об'єктах у Києві, Харкові та Дніпрі були завдані ракетні удари, а війська рф перейшли кордон під Харковом. Про це на своїй сторінці у мережі Facebook написав радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко. Атаковані прикордонні підрозділи, деградувала ситуація на Донбасі.

ЗСУ, всі спеціальні та силові служби держави підняті за тривогою. Ворог почав інтенсивні обстріли підрозділів ЗСУ на сході – українська армія дає відсіч російським військам. В екстреному режимі працює Рада національної безпеки і оборони. Запроваджено воєнний стан. Україна офіційно направила позов проти російської федерації до Міжнародного суду ООН у Гаазі.

За інформацією Міноборони, загальні бойові втрати противника з 24.02 по 07.03 (включно) орієнтовно становлять:

Друзі! Ми сьогодні боремося за нашу свободу, незалежність, за право бути вільною людиною на своїй землі.

Нас захищають справжні Супергерої: ЗСУ, Нацгвардія, Тероборона, МВС, усі небайдужі Громадяни, які об'єдналися заради захисту Батьківщини.

Ми маємо безпрецедентну підтримку міжнародних партнерів. Увесь світ підтримує Україну.

Зберігаємо спокій, підтримуємо один одного, читаємо тільки перевірені новини та допомагаємо армії.

ЄДИНІ ОФІЦІЙНІ РЕКВІЗИТИ НБУ ДЛЯ ЗБОРУ КОШТІВ НА ПОТРЕБИ АРМІЇ: https://bank.gov.ua/ua/news/all/natsionalniy-bank-vidkriv-spetsrahunok-dlya-zboru-koshtiv-na-potrebi-armiyi

ПЕРЕРАХУЙТЕ "КОВІДНІ" ГРОШІ З Є-ПІДТРИМКИ НА АРМІЮ: https://www.portmone.com.ua/r3/uk/terminal/index/index/id/118103/

ВІДПРАВТЕ ДРУЗЯМ ЗА КОРДОН ПОСИЛАННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ: https://bank.gov.ua/en/news/all/natsionalniy-bank-vidkriv-spetsrahunok-dlya-zboru-koshtiv-na-potrebi-armiyi

Разом до перемоги над російськими окупантами!

Слава Україні! Героям слава!