6 листопада Центральна виборча комісія оприлюднить остаточні результати нашого з вами голосування на місцевих виборах. Поки що голоси дораховують. Але щонайменше 20 міських голів уже обрали. Обрали з найнижчою явкою за всі часи незалежності, до речі. І через
епідемію, і через зневіру.
Напевно, це розчарування стосується не лише правлячої партії пропрезидентської Слуги "народу". В нашій країні так уже склалося, що партії гуртуються не довкола ідеї, а здебільшого довкола однієї людини або групи. І тоді такі об'єднання обслуговують не інтереси українців, а інтереси конкретних засновників, і виборець це бачить. А те, що сталося в неділю, 25 жовтня, просто показало емоційний стан українців.
Виборець, який голосував за "Слугу народу" 2019 року, зневірений. І у своїй більшості він залишився вдома, бо не захотів віддавати свій голос за брошуру. Частина ж ЗЕелекторату просто пішла до ОПЗЖ. Тому не всі погоджуються з тим, що в Україні таки відбувся реванш проросійських сил. Про це – в сюжеті "Підсумків тижня".
Вони так запекло боролися за ці крісла. Хто як міг – хто по дворах агітував за себе, хто грошима округи засівав, хто програми писав. То чим так приваблює кандидатів депутатська робота? Не зарплатою так точно, бо її в обранців не буде. Закон так пише: працюють лише на громадських засадах.
Прийшла осінь і "ЗЕлені" стало менше. Владна команда з тріском провалилася на місцевих
виборах. Якщо торік після парламентських виборів практично вся політична мапа "позеленіла", то тепер у "слуг" виборчі справи кепські.
"Партії "Слуга народу" дотепер немає як такої. У них мало людей популярних на місцях", – зазначив заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова Михайло Міщенко.
"Слуга народу" посідає перше місце до обласних рад. Щодо районних рад, то показник дещо менший, але ми теж лідери", – заявив голова партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко.
Своїм результатом не натішиться й проросійська ОПЗЖ. "Медведчуківці" переконують, що їхня
підтримка зросла.
"Ми задоволені тими цифрами, які ми вже знаємо. Особливо це стосується півдня та сходу –
традиційних базових регіонів для нашої партії", – зазначив голова передвиборчого штабу ОПЗЖ Сергій Льовочкін.
У таких цифрах нічого особливого, переконують соціологи, й додають, що більше проросійських
виборців в Україні не стало. То просто "Слуга народу" втрачає свій електорат.
"Від того, що ці виборці від "Партії регіонів" чи ОПЗЖ перейшли до "Слуги народу", вони нікуди не зникли. Зараз пішов відтік. Деякі розчинилися у інших проєктах, наприклад, локальних. Але це приблизно ті самі показники, які ми фіксували упринципі по Україні", – пояснив директор соціологічної групи "Рейтинг" Олексій Антипович.
Не "медведчуками" єдиними. У Маріуполі, Одесі та Харкові до місцевих рад потрапила ще одні поціновувачі всього кремлівського. "Партія Шарія" подолала прохідний бар’єр у цих містах.
"Харків – це лакмусовий папірець того, що відбувається в Україні. А в країні відбувається наступ
проросійських сил. Я думаю, що десь чверть виборців, які мають проєвропейські погляди у Харкові, так їх і лишилося. І наших опонентів не стало більше. Харків нікому не потрібен, як завжди, Київ не звертає на це уваги. І все вирішується домовленостями наших місцевих олігархів", – зазначив координатор харківського Євромайдану Володимир Чистилін.
Ще одна розгромна поразка для "зелених" – це мерські вибори в обласних центрах. Очолити їх кандидатам від "Слуги народу" не світить. Такі попередні дані екзитполів. Здебільшого у кріслах залишаться чинні мери. Деякі навіть перемогли в першому турі з шаленим відривом. В інших містах буде друге голосування. Із собою на вибори чинні мери повели й власні партії, і рівень їх підтримки виявився теж високим. А це означає, що владі столичній доведеться рахуватися з місцевою. Бо мери й до того не надто полюбляли вказівки згори. Наприклад, деякі міста ігнорують урядове посилення карантину через COVID-19.
"Президент та його партія фактично програли ці вибори. Місцева влада буде посилюватися. Це
нормально, якщо місцеві громади будуть контролювати, направляти місцеву владу, допомагаючи їй не переступити якісь червоні лінії. І в принципі без сильних громад, без сильних міст сильної України бути не може", – наголосив викладач Києво-Могилянської та Львівської бізнес-шкіл Валерій Пекар.
"Це не є доброї ознакою децентралізації. Це є ознакою посилення місцевих царьків, місцевих
феодалів, які дедалі більше контролюють ситуацію на місцях. І з цим теж треба боротися", – зазначила народна депутутка від "Голосу" Інна Совсун.
Хоч офіційно у місцевих радах і не потрібно утворювати коаліції, але такі домовленості будуть. Бо лише в кількох містах, наприклад, Івано-Франківську чи Чернігові, мерські партії здобули більш ніж половину голосів.
"Є питання, за які всі будуть голосувати. Наприклад, бюджет області. Чи будемо ми голосувати разом з ЄС чи ОПЗЖ? Можливо, я цього не виключаю", – уточнив Корнієнко.
Домовлятися "зеленим"; доведеться не лише в місцевих радах. Парламентська монобільшість
тріщить по швах. Уже зараз нашкрябати голоси за законопроєкти "слугам" вдається не завжди.
"Однопартійна більшість давно не існує. Вона розпалася ще восени минулого року. Щодо оточення президента, то воно складається з людей, які створили для президента теплу ванну. А
вибори дуже швидко повертають обличчям до реальності", – додав Пекар.
"Усередині "слуг народу" починається пошук винних, починається перекладання вини один на одного", – зазначив народний депутат від "Європейської солідарності" Ростислав Павленко.
Весь цей монопроєкт починає розділятися на частини. І тут Зеленському і компанії потрібно бути
дуже обережним з вибором союзників. У президентській команді готують великий розбір польотів. Чиї голови полетять, поки що невідомо. Однак звільнення можуть чекати як Офіс президента, так і уряд. Перший кандидат на вихід – міністр охорони здоров’я, який відповідає за боротьбу з
коронавірусом. Імовірність відставки Максима Степанова упродовж наступних трьох місяців дуже
висока. Такі прогнози фонду "Демократичні ініціативи". Тим паче у президента вже є досвід: після власних поразок спускати пар за рахунок відставки урядовців.
Сергій Барбу, Олександр Степанов, "Час. Підсумки тижня"