Чи справді "ніщо не забуте": 5 міфів про Другу світову війну, якими в срср перебрехали історію

Сталін і Гітлер pbs.twimg.com
77 років тому впав нацизм. У повоєнні десятиліття в срср з'явилися тисячі фільмів, книг про події 1941-1945 рр. Нічого дивного немає: надто дорогою ціною дісталася та перемога для народів радянської імперії, щоб їх замовчувати. Але біда в тому, що режисери і письменники, виконуючи замовлення компартії, часто мусили маніпулювати фактами, а то й грубо фальсифікувати їх

Самі генсеки вкп (б)-кпрс були добре обізнані з реаліями воєнного лихоліття, але не могли відверто відповісти на безліч запитань. Наприклад, як сталося, що за 3 місяці німці вже окупували Київ, полонивши при цьому майже 600 тис. радянських воїнів? Чому напад Німеччини стався "віроломно", коли про його ймовірність задовго до 22 червня попереджала радянська розвідка? Чому довелося воювати не на чужій землі, як у цьому запевняв "товариш "сталін", а на своїй, дозволивши німцям окупувати Україну, білорусь і значну частину росії? Відповіді на ці запитання знайшло видання "АрміяІнформ".

Коли б кремлівські довгожителі дали вичерпні відповіді, стало би зрозумілим, що в загибелі десятків мільйонів громадян винні насамперед вони, "вожді". Тому за їхньою вказівкою фальсифікувалася та міфілогізувалася та війна. Навіть маршали срср, які знали справжню ціну перемоги, не могли у своїх мемуарах написати правду!..

Міф № 1: "Гітлер – найзаклятіший ворог…"

Упродовж десятиліть громадян колишнього срср переконували, що срср і гітлерівська Німеччина були заклятими ворогами. Але факти доводять: майже до самого початку війни обидві країни тісно співпрацювали. 23 грудня 1939 р. "Правда" опублікувала телеграми Гітлера та Ріббентропа, у яких вони сердечно вітають сталіна із 60-річчям. сталін відповів: "Дружба народів Німеччини та Радянського Союзу, що була скріплена кров'ю, має усі підстави бути довгою та міцною".

З перших днів Другої світової срср підтримував агресора.

Наприклад, 1 вересня срср надав у розпорядження Німеччини радіостанцію в Мінську, яка слугувала радіомаяком для наведення бомбардувальників "Люфтваффе" на польські міста.

17 вересня сталін повідомив німецького посла, що Червона армія розпочинає окупацію Польщі. Того ж дня совєти зайняли Тернопіль та Рівне, наступного – Коломию, Станіславів (тепер – Івано-Франківськ) та Луцьк.

22 вересня 1939 р. під час передачі радянській стороні Бреста відбувся спільний військовий парад за участі підрозділів моторизованого корпусу Вермахту під командуванням Гайнца Ґудеріана та окремої танкової бригади Червоної армії на чолі з Семеном Кривошеїним.

Міф № 2: "Німці напали віроломно…"

Зі шкільних підручників відомо, що срср не був готовим до війни і став жертвою "віроломного нападу". Але факти кажуть про інше. Наприклад, наприкінці 1930-х він був найбільш мілітаризованою державою світу: воєнні асигнування 1939 р. становили 26% видаткової частини бюджету або 12% усього національного доходу країни. У Німеччини того ж року ці показники дорівнювали 23% і 9% відповідно.

5 травня 1941 р. перед випускниками військових академій йосип сталін наголосив:

"Ми до якогось часу тримали лінію на оборону. А тепер, коли ми нашу армію реконструювали, наситили технікою для сучасного бою, коли ми стали сильнішими, тепер слід перейти від оборони у наступ. Забезпечуючи оборону нашої країни, ми зобов'язані діяти саме так".

Міф № 3: "Німці знищили Хрещатик"

Радянські люди свято вірили в казку, автори якої стверджували, що гітлерівці практично висадили в повітря Хрещатик, знищивши десятки будинків, зокрема й історичних пам'яток, у центрі міста.

Насправді це зробили радянські війська за допомогою радіокерованих фугасів. Вибухи на Хрещатику сталися 24 вересня ­– почалися величезні пожежі. Німці намагалися їх гасити, протягнувши шланги до Дніпра і качаючи воду. Однак радянські підпільники шланги перерізали. Всього в районі Хрещатика стараннями чекістів було зруйновано понад 300 будинків, через що тисячі киян залишилися без даху над головою.

А хто підірвав Дніпрогес, внаслідок чого під дніпровською водою загинули десятки тисяч мирних жителів та червоноармійців, які відступали? Співробітники НКВС. Мета – завадити швидкому наступу Вермахту. Німці ж втратили менш ніж 2 тисячі вояків.

Міф 4: "Українські націоналісти – вірні прислужники Гітлера"

За радянських часів офіційно вважалося, що батальйони "Нахтіґаль", "Роланд" та дивізія "Галичина", у яких служили українці, були підрозділами СС. Сучасні роспропагандисти стверджують, що їхній "особовий склад брав участь у каральних акціях проти мирного населення і загалом всі українські націоналісти були зрадниками та маріонетками німців".

Насправді ж "Нахтіґаль" та "Роланд" ніколи не були підрозділами СС, а ініціатором їхнього створення був не райхсфюрер СС Гіммлер, а ОУН. Оунівці розглядали ці батальйони як основу для майбутньої української армії. Адже на початку 1941 р. керівництво ОУН знало про підготовку до війни Німеччини та срср і розраховувало, що саме у момент початку війни вдасться підняти повстання на території України і створити незалежну державу.

Німецька сторона мала інші плани, розглядаючи "Нахтіґаль" і "Роланд" як розвідувально-диверсійні підрозділи, які мали влаштовувати диверсії проти радянських військ. Ці завдання суттєво відрізнялися від завдань СС.

Рядові та частина командного складу батальйонів були українцями. Вони носили військові, а не есесівські звання, а їхні командири з німецького боку також були з вермахту. Попри сподівання ОУН, участь обох батальйонів у бойових діях була обмеженою.

Іншою була історія дивізії "Галичина". Її створення почалося навесні 1943 р. у Східній Галичині. Хоча в офіційній назві формування до квітня 1945 р. була абревіатура "СС", однак від початку дивізія була суто військовим формуванням. Таких дивізій існувало більше ніж 40, половину яких складали громадяни окупованих і союзних Німеччині держав: хорвати, латиші, естонці, угорці, французи тощо. Дивізія "Галичина" була призначена виключно для бойових дій на фронті разом з вермахтом.

Українці розглядали перебування у "Галичині" як можливість здобути військовий досвід та зброю, аби надалі перейти до УПА, яка на той час не мала можливості вишколити та озброїти таку кількість вояків. Інші сподівалися, що дивізія стане основою для формування українських військових частин для боротьби зі срср, нехай навіть на боці німців. Були й такі, що вступали до лав дивізії, аби уникнути примусового вивезення на роботу до Німеччини. Певну частину вояків до "Галичини" мобілізували примусово.

Міф № 5: "Ніхто не забутий, ніщо не забуто"

Упродовж десятиліть людей переконували, що "ніхто не забутий, ніщо не забуте". Це головне пропагандистське гасло радянського режиму після війни. Чи так було насправді? Ні. По закінченню війни срср заявив про 7 млн втрат, згодом називались 20 млн, а перед розпадом Союзу кількість жертв "зросла" до 27 млн загиблих. Тимчасом точна кількість загиблих не встановлена й досі. Адже системного обліку втрат не вели: величезна кількість загиблих досі лежить у старих окопах.

Кандидат історичних наук Володимир Вятрович:

"Російська влада і сьогодні на повну потужність використовує як форми, так і сенси радянської пропаганди. Її мову складають терміни зі словника Другої світової: українська влада – „фашисти“, Українська армія – „карателі“, терористи, що нам протистоять – „ополченці“.

Міфи про Другу світову використовуються росією не лише в самій росії чи Україні, а й у Європі і світі. Росія монополізувала перемогу Червоної армії над фашизмом, хоча в її лавах воювали мільйони українців та представників інших народів. Кремлівські пропагандисти і сьогодні підживлюють радянськими міфами, які в російському суспільстві добре прижилися".

Не знайшлося у переможній версії війни місця і для радянських військовополонених. Дослідники називають їхню кількість від 4,5 млн до 5,8 млн. Німці знищили щонайменше пів мільйона радянських військовополонених. Від голоду, нелюдських умов утримання та транспортування загинуло ще близько 2,6 млн бранців. Велика частина із мобілізованих лишилися каліками: після перемоги вони перебивалися випадковими підробітками та жебрацтвом. Усі ці люди були "непристойним фоном" для країни-переможниці. У 1949 р. у місцях, віддалених від центральних міст, радянська влада організувала будинки інвалідів. Поміщали туди колишніх фронтовиків переважно насильно. Утримували їх, як ув'язнених. Офіційно влада про них не згадувала. Ось вам і "ніхто не забутий, ніщо не забуто"!..

А чи багато хто чув про т. зв. чорнопіджачників – українців, яких зі звільненням їхніх міст і сіл мобілізовували до Червоної армії? Не навчених, неозброєних їх кидали в бій, де абсолютна більшість їх гинула!..

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Друзі! Ми сьогодні боремося за нашу свободу, незалежність, за право бути вільною людиною на своїй землі.

Нас захищають справжні Супергерої: ЗСУ, Нацгвардія, Тероборона, МВС, усі небайдужі Громадяни, які об'єдналися заради захисту Батьківщини.

Ми маємо безпрецедентну підтримку міжнародних партнерів. Увесь світ підтримує Україну.

Зберігаємо спокій, підтримуємо одне одного, читаємо тільки перевірені новини та допомагаємо армії.

ЄДИНІ ОФІЦІЙНІ РЕКВІЗИТИ НБУ ДЛЯ ЗБОРУ КОШТІВ НА ПОТРЕБИ АРМІЇ

ПЕРЕРАХУЙТЕ "КОВІДНІ" ГРОШІ З Є-ПІДТРИМКИ НА АРМІЮ

ВІДПРАВТЕ ДРУЗЯМ ЗА КОРДОН ПОСИЛАННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ: 

Разом до перемоги над російськими окупантами!

Слава Україні! Героям Слава!

Попередній матеріал
Усьому світу показали, що таке відвага: полк "Азов" відзначає 8-му річницю створення
Наступний матеріал
Військовозобов'язаним чоловікам дозволили виїзд за кордон: кому і за якими умовами – усі подробиці
Loading...