Пам'ять поетеси Олени Теліги вшанували в Бабиному Яру, де її розстріляли нацисти 21 лютого 1942 року. Учасники панахиди розповідають про талановиту поетесу і сміливу жінку та проводять паралелі між нею та сучасними жінками, які захищають Україну.
"Усі жінки та дівчата, які були волонтерами для фронту, всі, які зараз на контрактній службі, тобто хоч де б вони були – це, як на мене, абсолютний аналог Олени Теліги, тому що вони продовжують її справу", – зазначив учасник панахиди Микола Ляхович.
До 1941-го року Олена Теліга жила з батьками в Чехословаччині та Польщі. А в 41-му приїхала до Києва, усвідомлюючи, що це небезпечно. Адже на той час Київ був окупований гітлерівськими військами. Тут вона вела активну громадську діяльність та видавала патріотичну пресу. А ще мала вишуканий європейський стиль.
Вона була справжньою інтелігенткою. Олена Теліга стоїть над дорогою усміхнена, на підборах і в капелюшку. Саме в такому образі найчастіше й ходила, кажуть історики.
Тривалий час її вірші не друкували в Україні. За радянських часів твори Олени Теліги виходили переважно за кордоном.
"Вона не боялася, попри такий собі романтичний характер, як поетеси. І вона не боялася писати якісь гостро актуальні речі, які звучали до певної міри політично", – пояснює голова українського Інституту нацпам'яті Володимир В’ятрович.
21 лютого 1942-го – це умовна дата смерті. Адже точний день розстрілу Олени Теліги історикам не відомий і досі.
"Вона кілька місяців боролася в націоналістичному підпіллі з нациським режимом. Вона утверджує в окупованому Києві ідеали української державності", – розповів голова Організації українських націоналістів Богдан Червак.
Учасники панахиди кладуть квіти до пам'ятника та йдуть до символічного хреста, поставленого в пам'ять про Олену Телігу та більш як півтисячі українських патріотів, розстріляних тут.
Мирослав Солонар, Олексій Тищенко, "5 канал"
