Він у ніч проти 11 жовтня на знак протесту проти політики Зеленського, зокрема і проти відведення наших військ від лінії фронту, вчинив самоспалення.

Чоловік отримав численні опіки, кілька днів пролежав у комі в лікарні, 14 жовтня – помер.

З 2014 року військовослужбовець боронив Україну на сході. Брав участь у боях під Слов'янськом.

Попри зливу, підтримати рідних на прощання прийшли десятки людей. Серед них військовослужбовці й ветерани АТО, побратими й друзі Миколи. Вони пригадували історії, пов'язані з Миколою. А також закликали владу відреагувати на його вчинок.

"Зі мною контактували лише волонтери, побратими, громадські активісти, тільки громадяни, жодної співпраці від уряду я не побачила. Єдине, що КМДА дозволила провести прощання. Більше жодних запитів, дзвінків ні до мене, ні до моєї родини не було", – каже Юлія Микитенко, донька Миколи Микитенка.

"Він був надзвичайною людиною, але звичайною людиною. А звичайних людей наша влада зараз не чує. Не хоче чути. І не сприймає як чинник, що може впливати. Це, мабуть, його і довело до того стану, коли він жахливим способом, але дієвим, наочним, і яскравим, як це не гірко, показав владі свою позицію", – каже Михайло Пруцаков, друг Миколи Микитенка.

Поховають Миколу Микитенко на Житомирщині, біля могили його батька.

Нагадаємо, у громадській організації "Відсіч" повідомили, що 49-річний фронтовик вчинив самопідпал на знак протесту проти політики президента Володимира Зеленського, надівши однострій із бойовими нагородами. За даними організації, Микола Микитенко в 2014 році брав участь у боях під Слов'янськом, служив в добровільницькому батальйоні Нацгвардії України імені Сергія Кульчицького. Був поранений під час евакуації збитого вертольота на Карачуні, має групу інвалідності. Пізніше служив у різних підрозділах у зоні ООС.