Друга світова війна забрала мільйони життів, і чимало загиблих тоді людей так і не були належним чином поховані. Учасники пошукових організації досі знаходять десятки людських останків на полях боїв – знайдених солдатів пізніше перепоховають. Із однією такою групою на дослідження місця поблизу Києва, де в 1941 році тривали запеклі бої, їздив кореспондент "5 каналу" Петро Троць.
Звук рамки металошукача свідчить – на глибині, під ногами – металевий предмет. І найімовірніше, пов'язаний із війною.
"Можливо тут полкова гармата стояла. 76 міліметрів. Тому що тут поруч били гільзи стріляні", – каже Костянтин Тетерюк, учасник історико-патріотичного клубу "Пошук".
Гармата тут могла стояти у серпні 1941-го – саме тоді тут тривали бої між радянською армією та німецьким військом, яке рухалося на Київ. В епіцентрі сутичок опинилися так-звані ДОТи – бетонні укріплення, які утворювали лінію оборони міста на правому березі Дніпра.
Ця бійниця ДОТу 205 дивиться на південний-захід – звідки й наступали німецькі війська. Ось можна побачити сліди від куль, залишені внаслідок боїв. Оборона цієї точки в 1941 році тривала майже місяць.
За підрахунками істориків, у боях за Київ 1941-го року полягли майже сто тис. солдатів з обох сторін, багато з яких невідомо де поховані.
"Це місце, де ми знаходимося, тут били траншеї, досить глибокі, у повний зріст, майже два метри. І все це було заповнене бійцями прикриття. І на відміну від людей, які в ДОТі билися, їх імена відомі, то там прикривали сотні безіменних героїв, яких тоді ніхто не зміг по-людськи нормально поховати", – говорить Сергій Кукуруза, керівник історико-патріотичного клубу.
Людські останки учасники клубу "Пошук" часто знаходили і неподалік ДОТу 205. Цього разу металошукач вивів лише на місце, де розірвався снаряд – без інших знахідок.
Учасники клубу кажуть, що коли знаходять людські кістки, то іноді можуть й ідентифікувати самих загиблих. Михайло Ращенко за 10 років такої діяльності знайшов із колегами останки більш як 20 бійців. Іноді поруч можна виявити жетони з їхніми іменами. Як це було з останками солдата, який загинув поблизу села Гатне.
"Вдалося виявити, що це Цигільман Борис Ізраїльович, уродженець Овруча, тоді це була Київська область, як у нього було записано, і проживав він у місті Києві, звідси й призивався на фронт", – розповідає Михайло Ращенко, учасник історико-патріотичного клубу.
Сергієві Івченку в розкопках допомагає саперна лопатка, яку він знайшов неподалік ДОТу 205.
"Я її трішки відновив, ну і зараз нею працюю, в принципі. Вона 15 року, і по клейму ми дізналися, що це клеймо генерал-майора Капіци", – говорить чоловік.
Інші військові артефакти, виявлені пошуковцями, можна побачити в експозиції музею "Київська фортеця". Учасники клубу також допомагають ладнати речі, які кілька десятків років пролежали в землі. Окремі знахідки ще чекають на свою чергу.
"Це все ще не приведене до стану експозиційного, як інші предмети, але ми вирішили показати це, бо вони мали це зробити, але почалася війна", – каже Оксана Новікова-Вигран, директор національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця".
Пошуковці кажуть, що в землі на захід від Києва можуть залишатися останки сотень не похованих солдатів. І щоб Друга світова війна нарешті закінчилася для них належним чином, мине не один рік.
Петро Троць, Ігор Селянінов, "5 канал"
