Олександр Свистунов розпочав свою кар'єру в 1997 році в майстерні колишнього головного архітектора Києва Сергія Бабушкіна, будучи студентом КНУБА. Згодом Свистунов став головним архітектором у компанії Бабушкіна "Архітектурний союз". Серед найвідоміших робіт Свистунова: п'ятизірковий готель InterContinental, торгово-розважальний центр Silver Breeze та багатофункціональний комплекс "Предславинська". Минулоріч його призначили першим заступником директора департаменту містобудування та архітектури КМДА.
У своїй конкурсній програмі архітектор обіцяв перенести заводи за місто і побудувати на їх місці бізнес-центри і житло та розвивати набережні, також зменшити кількість вуличної реклами, вздовж Дніпра створити підвісну канатну дорогу, а всі райони забезпечити необхідною інфраструктурою.
– Ви вже майже три місяці на новій посаді. Яким для вас був цей період? Які були найбільші виклики?
– Для мене робота почалась з грудня минулого року. Я не поділяю працю в департаменті на етапи "стара посада" чи "нова посада". З моменту, як я розпочав трудову діяльність у департаменті, необхідно було одразу підключатись до всього спектру діяльності, а з кожним новим призначенням збільшується обсяг роботи і відповідальність. У результаті зараз переді мною стоїть максимальна кількість завдань, вирішення яких потребує певних зусиль протягом досить обмеженого часу. І от коли ти повністю розумітимеш всю проблематику, робота просуватиметься правильними кроками. І ти постійно знаходишся в місті, постійно займаєшся вирішенням важливих для столиці питань. Два місяці – я навіть не можу сказати з якої дати можна брати такий відлік. Для мене він почався, коли я вирішив прийти у департамент.
У цих проміжках були конкурси на посаду, засідання містобудівної ради, будівництва, люди. Це все у вигляді лінії. Взагалі, ще в процесі. Ще триває процедура. Немає ще офіційного призначення. Є процедура перевірки. Але я не сиджу і не чекаю, коли це станеться, і тоді побіжу працювати. Мені важливо бути в процесі, вирішувати складні проблеми.
– Які основні цілі на цій посаді, очікуваний результат?
– Перш за все повернути довіру до департаменту, до команди, адміністрації. Бо довіра втрачена і небезпідставно – замість належного розвитку місто постійно переживає якісь стреси. Варто тільки вийти на вулицю і подивитись, які в нас проблеми.
Найближчим часом треба вирішувати першочергові завдання стосовно містобудівної документації, генерального плану, зонінгу, детальних планів. Одне з найважливіших завдань – зупинити безлад стосовно незаконного будівництва. Є нахабні люди, які, плюючи на закон, можуть у тіні сидіти і вважати, що так може тривати вічно: заробляти на продажу квартир в будинках, які без належних документів. І з цим дуже важко боротись, але можливо. Чим рішучіше ми будемо діяти, тим краще буде для міста. Я вважаю, наші проектувальники і архітектори мають нести відповідальність стосовно того, що вони роблять у місті. Тому що вони догоджають інвесторам, виконують їхні примхи і зовсім не бояться втратити свої сертифікати, бути заплямованими. Це дуже погано. Потрібно дорожити в першу чергу своєю трудовою діяльністю, репутацією та містом.
Тому це ще одна проблема, яку треба вирішити і розпочати нормальний діалог з проектувальниками та інвесторами.
– Є комунікація між архітекторами і департаментом КМДА?
– Звісно, такий зв'язок є. Але наразі це тоненькі ниточки, а я хочу, щоб це були надійні канати. Щоб всі головні архітектори проектів чітко розуміли, що вони впливають на обличчя міста, що вони формують середовище міста і несуть відповідальність за це. І архітектор має не тільки самореалізовуватись, а доводити якість та необхідність свого проекту. А якщо це ще й геніальні речі – це чудово. Тому зараз я хочу повернути нормальне спілкування та ефективну співпрацю, щоб люди показували свої роботи на містобудівній раді, щоб ми будували нормальний діалог і разом приймали рішення, за які потім не буде соромно. Але все має бути на найвищому професійному рівні. Кожен вважає, що знає, як себе лікувати, але не кожен може бути професійним стоматологом або гастроентерологом одночасно. Так само і міське середовище. Кожен нібито знає, як правильно будувати, але місто – це дуже складний організм, тому цим мають займатися професіонали, до яких є довіра.
Архітектори повинні чітко усвідомлювати, що вони проектують для людей. І перш за все, їхнє завдання – не нашкодити. Це навіть не обговорюється.
На сьогодні так склалось, що у нас більшість забудов – це чийсь бізнес, і не більше того. Тут не думали ні про комфортне середовище, ні про масштаб, ні про перспективу розвитку. Але нам вдалося переломити ситуацію. Тепер уже люди почали приходити на містобудівну раду і показувати попередні проекти, радитись, як зробити краще. Мені дуже було приємно, коли молоді архітектори прийшли, хотіли показати свою роботу і отримати пораду. Так, там були деякі зауваження, але все було конструктивно правильно і на професійному рівні. Так має бути завжди.
Необхідно, щоб було видно всі забудови, для цього вони мають проходити містобудівні ради. І тоді ми будемо бачити, що це за архітектура і яким чином можна зробити, щоб вона максимально відповідала сучасним вимогам міста. Бо зараз важелів впливу у нас немає. А нам потрібно впливати на "макіяж". Нам потрібно, щоб фасади були красиві, щоб це було з сучасних матеріалів, щоб вони не були зроблені, як під копірку.
– Стосовно генплану. Коли він буде затверджений?
– У проектувальників це завжди скоро. Як кажуть, "нам залишилось зовсім трохи". Цей документ вже настільки вимучений містом, він пройшов експертизи, вже були слухання і він вже майже на стадії виходу. Зараз розробляються найважливіші розділи історико-архітектурно-опорного плану. Це надважлива частина генерального плану. Тобто це один із фундаментальних документів, який буде регламентувати нашу забудову, в тому числі в історичних, охоронних зонах. Він йде в розділі генерального плану і колосально впливатиме на такі документи, як зонінг та детальні плани. Над цим документом працюють і міністерство культури, багато професіоналів архітекторів, історики і відповідні інститути. Коли цей документ буде прийнято, він увійде у проект генерального плану. А згодом, я б дуже хотів, щоб наш генеральний план був поданий на аналіз європейських експертів. Наприклад до Берліна, який ближче нам за масштабом та дуже схожий за кількістю людей і проблематикою. Коли ми отримаємо висновок, що стратегія і ціль напрямку у нас правильні, тоді генплан можна затверджувати. І чим швидше всі ці процеси пройдуть, тим краще. Тому що нам потрібно прибрати всі можливості ручного управління і двоякого трактування. Є документ, він прийнятий, і працюємо суворо у відповідності до нього. Думаю, впродовж наступного року ми маємо закрити цю тему.
– В одному із інтерв'ю ви розповіли, що плануєте ввести електронні системи. Які саме?
– Так, хочу. Уявляєте, все життя це були гори паперів, а потім раз, і це все подивитись, зробивши лише один клік. Тобто якщо наприклад вас цікавить певна земельна ділянка і що на ній відбувається, ви заходите на сайт і все зможете подивитись. Це буде один із важливих проривів. Так само будуть доступні будівельні адреси чи будівельні паспорти. Наразі ми над цими сервісами працюємо, і перші великі результати кияни побачать вже наступного року. Це дуже важливо, в результаті буде знято таке величезне навантаження. Вже зараз тестують програми, додатки, які зможуть дійсно зробити доступ до всієї інформації департаменту легким і прозорим.
- У Києві досить багато покинутих будинків та промзон. Як ви вважаєте як доцільно їх використовувати?
– У всіх недобудов різна історія і тому немає єдиного алгоритму щодо вирішення цієї проблеми. Кожен окремий об’єкт потребує індивідуального підходу (починаючи від будинків на Троєщині і закінчуючи покинутими трансформаторними будками). Правильно, що людей це дратує, що вони не хочуть жити в смітнику або в перманентному будівництві, де безліч недобудов і пейзаж за вікном не міняється роками. Людям потрібно бачити комфортне середовище. Тому коли місто береться за вирішення якоїсь проблеми комплексно, ми бачимо результат, як наприклад з програмою щодо реконструкції шкіл та дитсадків.
Та в силу обставин ми не можемо знати, що відбувається у кожному дворі, тому розраховуємо на підтримку небайдужих містян, які вчасно сигналізують нам про різноманітні проблеми, покинуті будинки та недобудови. Нам потрібна віддача, потрібна підтримка і нам потрібно на все це реагувати. І на сьогодні ця підтримка громадськості є.
- Ну а щодо недобудов... От візьмемо наприклад, Троєщинські висотки. Хто має за них відповідати? Хто знає, в якому вони в стані – аварійному чи ні?
– Аварійний стан чи ні, може визначати тільки експертиза об’єкту. Я пам'ятаю, як вони ще проходили на містобудівній раді у 2000-2001 роках. Але у квітні 2015 року вони отримували містобудівні умови та обмеження. Тобто це говорить про те що наміри добудувати нікуди не зникли. Тобто я так розумію, що там питання більше економічні, або інші…
По деяких об'єктах у нас нема всіх деталей. Це і фактично неможливо. Хто розповідатиме департаменту архітектури, що в нього якісь судові проблеми? Тому знов-таки багато інформації ми отримуємо від активістів. Я дуже ціную, що є багато небайдужих людей, які дуже щиро люблять місто, і на своє щастя щодень знайомлюсь з такими людьми, які хочуть зробити кращою свою вулицю, свій двір, свій будинок.
Кияни захищають не тільки сучасні будівлі, а й з величезною шаною ставляться до пам'яток архітектури, бо в цьому напрямку у нас більше 20 років був безлад. Мене дуже дратує і пригнічує, що у нас за ніч може згоріти будинок чи просто зникнути. Це навіть не просто варварське ставлення, це вседозволеність. Тобто наплювати на суспільство, наплювати на всіх.
- Якими сучасними архітектурними об'єктами може пишатись Київ?
– (Сміється) Хороше питання. Час має показати... Мені вже задавали це питання. У мене нема улюблених об'єктів у місті. У мене є улюблені певні локації, які мене дуже надихають.
– Мається на увазі, з вашого професійного погляду…
– Треба розділити сучасну архітектуру і сучасні забудови. Наші панельні 25-поверхові будинки – це "мегасучасна архітектура". (Сміється)
Так, у нас не так багато сучасних будинків, якими можна пишатись. Це думка дуже суб'єктивна, я не хочу нікого образити, жодного автора. Ми так створені, що більше запам'ятовуємо помилки. Я вам не назву конкретного об’єкта. Добре, коли архітектор ввійшов у середовище і зробив все добре і професійно. Люди, які вкладають гроші в хорошу якісну архітектуру з дорогими матеріалами, фасадами, у мене викликають велику повагу. І особливо, якщо ці люди мають смак і люблять місто. Це круто втричі.
Є архітектура "кричуща". Наприклад, огірок Фостера в Англії, а є Піраміда в Луврі. Такі нетипові об'єкти. Вони потребують часу і переосмислення. Згодом вони стають символами міста, час покаже. Я впевнений, у нас багато талановитих людей, які повинні себе проявити. Зараз у нас перехідний етап, ми весь час наздоганяли, рівнялись і підглядали, як це робити. Це нормально, ми не є першопрохідцями у засвоєнні міста, яке починає старіти і фізично і економічно. Це нормальні процеси.
От, наприклад, Рим. Там на кожному кроці "не можна". А в Австрії "можна, якщо акуратно зайдете, та зможете запропонувати цікавіше, але тактично". Зараз у всьому світі змінюється підхід до сучасної архітектури. Важливо створювати такий простір, куди люди хочуть прийти. Оце на сьогодні працює.
Ще раз наголошу, що йти на повідку у замовника в жодному випадку не можна. Ти завжди повинен думати про місто. Місто має вибрати. Ось це і є тонкий компроміс. І бізнес має працювати, і інвестор має бути задоволений, і місто має отримати користь і перспективу. Намірів на сьогодні дуже багато і щодо освоєння нових територій, і щодо освоєння промислових зон і величезних центрів, які існують. Їм потрібно давати нове життя, наприклад, наші житлові мікрорайони, Троєщина, Позняки, Березняки та Осокорки. Це комплексна велика робота.
– Ще раз щодо покинутих будинків та промзон. Як ви вважаєте, як доцільно їх використовувати?
– Я завжди за прогресивні рухи і за позитивні зміни. Є багато структурних підрозділів, які мають сказати, оце можна зробити, а це – ні. І от тоді підключається наш департамент і каже: тут можна те і те, а от це питання треба обговорити. Я завжди підтримаю будь-яку реновацію територій. Я за нове життя тих чи інших покинутих будівель. Треба робити все задля того, аби звільняти простір для людей. Це можуть бути арт-простори, місця, які не пов'язані ні з житлом, ні з бізнесом. Якщо ви заходите на таку територію, потрібно все проаналізувати і планувати так, щоб все було гармонійно.
– Вже через кілька місяців Київ прийматиме Євробачення. Що буде зроблено до цього часу?
– Першочергово навести порядок у місті. Тобто коли вам телефонують гості, що вони будуть через 15 хвилин, ви чимшвидше починаєте наводити порядок в оселі. Ось так на сьогодні виглядає підготовка до Євробачення в Києві. Звісно, це жарт. Все, що робиться в місті, повинно робитися добре і якісно. Часу все менше і менше. Його фактично не залишилось. Одне з головних, щоб у гостей залишились позитивні враження. Щоб вони повертались додому і розповідали, як їм сподобалось у Києві.
Коли підготовка буде підходити до фінішу, тоді вже можна щось казати. Кияни самі відчують і побачать результат. Незалежно від того, що буде проводитись в Києві, ми маємо зробити місто комфортним та привабливим. В першу чергу, звісно, буде наведено лад у міських просторах, пам'ятках архітектури, проведені реставрації, зроблено підсвічування будинків, облаштовані рекреаційні зони. Зараз проводиться моніторинг основних маршрутів до локацій, щоб територія стала дружньою для людей. Ми маємо якнайкраще представити наші цінні пам'ятки. Туристи, які до нас приїдуть, мають поїхати від нас із безліччю вражень.
