Ірину Калинець заарештували у 1972 році, у справі В`ячеслава Чорновола, вона вісім місяців провела у в`язниці. Сьогодні, каже, страху заходити у камери немає, але і згадувати про ті часи надто не хоче.
Ірина Калинець, політв`язень: "Були одиночки – це дуже неприємні камери. Коли ти сам один, тебе спеціально туди садять і тримають день, два, три, місяць і ти сам один зі своїми думками, це щось страшніше ніж карцери".
Підвальні камери відкрили для відвідувачів на кілька годин лише у ніч музеїв. Ігор Дерев`яний розповідає - саме тут і відбувалася страта в`язнів. За сім днів червня 1941 року у цих застінках розстріляли 1681 людину.
Ігор Дерев`яний, науковий співробітник музею( заходить в камеру): "Навіть зараз перебування в підвалі тюрми є небезпечне для здоров`я, оскільки в приміщенні не відбувалося ремонту, тут є грибок і ми зазвичай нікого сюди не пускаємо".
Відчути себе у ролі ув`язненого та порозмовляти із слідчим цієї ночі у музеї зміг кожен.
Відвідувачі, які прийшли до музею Лонцького цієї ночі, зізнаються, хоч слідчий і не справжній, але навіть з ним розмова приємною не видається.
Перший відвідувач: "Це вражаюче, тут одні стіни дихають тим жахом який перенесли ті люди".
Другий відвідувач: "Якщо почитати ті документи, побути в камерах то можна відчути страх, навіть сьогодні відчути страх за своє життя, я не хотів би мати справу з совєтами".
Нині на трьох поверхах колишньої в`язниці відвідувачі можуть відчути ті переживання, які переживали засуджені упродовж 70-ти років її існування. У пам`ять про них у вікнах тюрми на Лонцького цілу ніч горіли лампадки.
Олександр Ваврищук, Євген Радіон, Львів, "5 канал".