Унікальну ікону Миколи Чудотворця виставили у Полтавському художньому музеї

    Унікальну ікону Святого Миколи Чудотворця та її копію-реконструкцію - виставили у Полтавському художньому музеї. Образ датують кінцем 17-того століття. Свого часу саме перед нею мати Миколи Гоголя молилася святому, щоби він дарував їй сина - і обіцяла назвати немовля на його честь. За радянських часів - ікона була майже знищена. Про перипетії повернення святині - в наступному сюжеті.

    Коли фахівці Харківської філії національного реставраційно-дослідного центру вирішили відновити ікону - вона була в такому стані, що за світовими стандартами, реставрації не підлягала. Адже святиню довелося б фактично створити заново. Тож - харківські спеціалісти вирішили зміцнити оригінал - і паралельно створити нову копію-реконструкцію.

    Ольга Корчакова, директор Полтавського художнього музею: "Вона абсолютно точно такого ж розміру, як була ікона святого Миколая, вона зроблена за технологіями 18 ст, левка з позолотою, живописний слой, багато тут використано сусального срібла і золотаю".

    Співробітники художнього музею кажуть - деякі відвідувачі намагаються «прикластися» до зображення Святого Миколая Чудотворця, моляться в залі. 

    Ольга Корчакова, директор Полтавського художнього музею: "Віруючі люди звичайно сюди приходять як до духовного джерела. І це абсолютно правильно з моєї точки зору, тому що так чи інакше ця ікона протягом 300 років несла в собі духовність. Якщо ви постоїте біля неї, я думаю, ви це відчуєте".

    За переказами, оригінал ікони знайшли на пеньку дуба в Диканському лісі у 18 столітті. Знахідку віднесли до церкви, але на ранок образ знову опинився у лісі. І так - кілька разів. Тож - місце чудової появи ікони - освятили, і згодом, у 70-х роках 17-го століття збудували церкву. Кажуть - вклонитися зображенню Чудотворця пішки приходили навіть із Сибіру. Та й появою великого письменника Миколи Гоголя - за переказами, світ завдячує саме цьому чудотворному образові, перед яким молилася Марія Гоголь.

    Неля Гордівська, краєзнавець: "30 верст зі свого села Василівка ходила і молилася перед цією іконою за здоров’я майбутньої дитини і казала, що якщо буде хлопчик, то вона його назве на честь святого – Миколоя".

    Служби у Свято-Миколаївській церкві не припинялися ні під час голодомору, ні в часи Другої Світової - тут навіть зібрали чималі пожертви на потреби фронту. Закрили її лише в 1963, але вже за 35 років - відкрили й освятили знов. А пеньок, на якому вперше з"явився чудотворний образ Святого Миколи - досі зберігається в алтарній частині  храму.  

    Олена Орлова, Павло Бабінчук, Полтавщина, "5 канал"

    Попередній матеріал
    Російська столиця готується до опозиційних протестів
    Наступний матеріал
    Новий рік крокує по планеті
    Теги: