Військова каска під пензлем пані Лідії перетворюється на витвір мистецтва. Точними рухами вона робить мазок за мазком – так на ній з'являється квітковий розпис. Жінка працює викладачем полтавської дитячої художньої школи, а у вільний від роботи час – волонтерить.
"Знаєте, що мене вразило? Коли я взяла її в руки, я відчула, яка вона важка. І мені спало на думку: а як же навіть фізично нашим хлопцям важко", – ділиться враженнями викладачка Полтавської художньої школи для дітей Лідія Орел.
Ця каска належала українському воїну. Сліди на ній свідчать про те, що вона не раз рятувала голову військовослужбовця від уламкових поранень. Художниця вирішила ці сліди не приховувати.
"Я вирішила обіграти цей захисний рожевий колір і залишити тло. Я його не тонувала, залишила таке зелене, захисне тло, і вирішила покрити його квітами у стилі полтавського розпису", – каже пані Лідія.
Викладачка Ірина Пашинська демонструє свою першу художню роботу, яка з'явилася у найсумніший для художниці час.
"На 30-й день війни. У цей день не стало мого чоловіка. Це була така знаєте робота – біль. Я в той момент вирішила, що ми маємо просто вистояти. Я описала її таким віршем. Написала, що "Я вистою, і я прийду босоніж по спаленій землі, по селах, по містах, і окроплю живильною росою, і там, де я пройду, – буятиме земля", – зачитала Ірина Пашинська.
Зараз Ірина працює над ескізом малюнка, який планує створити на кришці ящика з-під боєприпасів. Хоче зобразити жовтогарячого фенікса, який виринатиме з вогню – відродженим і незламним.
"У нас просто в ДНК, напевно, цей код зашифрований, що ми не можемо по-іншому. Ми – нащадки такої землі, у нас у код зашифрована наша воля і землею, і водою, і повітрям", – переконана мисткиня.
Художники вже не можуть підрахувати, скільки атрибутів війни перетворили на витвори мистецтва, каже директорка художньої школи.
"Коли звернулися до нас волонтери і запропонували такий вид роботи. Без питань, зробимо це, тому що, на нашу думку, кожен робить те, що може: вмієш воювати – воюй, не вмієш воювати – допомагай. Тобто ми зараз допомагаємо тим, чим можемо", – розповіла директорка Полтавської художньої школи для дітей Ірина Конопля.
Відпрацьовану зброю, тубуси, гільзи і снаряди волонтери привозять з фронту. Кожен має свою історію. Цей тубус з-під гранатомета – трофей, який приїхав з визволеної Харківщини.
"Це не наша передана зброя, а ту, яку ми отримали від втечі росіян, якою ж відпрацювали по них. З тим, з чим вони прийшли вбивати нас – загинули самі", – наголошує голова громадської організації "Об'єднані надією" Роман Шестопал.
"Ці трофеї абсолютно різні: вони різного розміру, кожен трофей розмальований в індивідуальному стилі. Безпосередньо кожен може знайти той стиль, який більше цінує. Є від великих тубусів до маленьких ось таких гільз. Знову ж таки, в індивідуальному стилі вони розмальовані нашими полтавськими художниками", – пишається член громадської організації "Об'єднані надією" Марина Потійко.
Художники і волонтери невдовзі проведуть виставку розмальованих боєприпасів та інших воєнних атрибутів, а потім усі експонати продадуть з аукціону. За вторговані кошти планують придбати автівки для військових.
Анна Морозова, Богдан Проскуров. Полтава, "5 канал"
Читайте також: "Тут HIMARS працює": художник із Запоріжжя розмальовує уламки російських ракет, щоб допомогти ЗСУ
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Дивіться також відео за темою: Художник із Полтавщини фарбує в камуфляж автомобілі для ЗСУ
