Вцілілий рукопис учителя з Боярки Лавра Нечипоренка про Голодомор, що 40 років пролежав в архівах КДБ, тепер можна прочитати. Рядки з цього артефакту стали основою книги під назвою "33-й рік". Її презентували у Музеї Голодомору. А ще розповіли дивовижну історію – про шлях рукопису. Подробиці розкаже Лідія Середюк.
"Він пройшов революції, голодомори, був травмований на фронті, до нього горнулись люди від малого до старого", – Олександр Нечипоренко розповідає про свого батька – вчителя з Боярки на Київщині, який став свідком голодомору 1932-33 років. Поруч – рукопис, який Лавр Нечипоренко написав, аби нащадки довідалися – якого терору зазнавали українці від радянського режиму. Майже сотня списаних сторінок стали історичною довідкою про масові репресії, сфабриковані обвинувачення, голодомор на Київщині та селах теперішніх Житомирської та Вінницької Областей.
"Батько на початку 70-х написав цей текст. Дав для редагування своєму близькому товаришу Коваленку, дисиденту. Потім з Коваленком трапилось так, що він був засуджений, цей рукопис був долучений до справи", – каже син Лавра Нечипоренка, нардеп I скликання.
В архівах КДБ він пролежав майже 40 років. Залишився цілим та неушкодженим. Уже у часи Незалежності України потрапив до СБУ.
"У 96 році Коваленко подав до суду і змусив Службу безпеки України повернути його родинний архів, він написав звернення. Цей архів повернули і повернули разом цей зошит. Лавро на той час уже помер і тому з 1996 і до 2020 року цей зошит зберігався у родинному архіві Коваленків", – пояснив старший науковий співробітник національного музею голодомогу-геноциду Роман Молдавський.
Досліджуючи історію своїх предків, які теж стали жертвами голодомору, історик та військовий Андрій Ковальов натрапив на ці архіви:
"І я кажу: давайте ми цей рукопис передамо в Музей Голодомору. Тоді в нас з'явилася ідея зробити зустріч двох родин. Якщо Іван Коваленко не змін передати свєму товаришу Лавру Нечипоренку, то Марія, дочка пана Івана, має передати пану Олександру, сину вже.
У 2020-му цим артефактом і поповнили Музей Голодомору. Нині ж, на основі цих рядків видали книгу під назвою "33-й рік". Друк примірників частково профінансував музей, допомогли своїм коштом і Православна церква України та парафія собору Святого Андрія у Вашингтоні.
"Я радий, що маю можливість долучитися до справді благоугодної справи. Це збереження, розповсюдження нашої правдивої історії. Об'єктивної. Вона була різною, як ми бачимо. Були сторінки розквіту, але й були сторінки, коли наш народ зазнавав великого терпіння. Але ми пройшли ці випробування, ми повинні знати ці сторінки. І разом, кожен на своєму місці робити все, аби наближати українську перемогу", – переконує предстоятель ПЦУ Епіфаній.
Наклад цієї книги 600 примірників. У день презентації доробку присутні розкупили більшу частину з автографом Олександра Нечипоренка – сина автора рукопису.
Правда, яку написали українці, руйнує міри російської пропаганди. Тому про такі артефакти має знати якомога більше людей, переконані історики.
"Свідчення голодомору: артефакт, спогад, рукопис може лежати у вас в шафі. Це може бути бабина хустина, дідова вишиванка. Це може бути ікона, яку врешті-решт українці вимінювали на хліб, щоб просто вижити. І дуже часто українці всі ці речі старі, які для них нічого не означають – викидають, а ці речі повинні бути тут: свідчити, промовляти, кричати нам про ті злочини, які росія робила тут 70, 100, 300 років тому", – зазначив історик.
Лідія Середюк, Микола Довгий, "5 канал"
Читайте також: Він першим на Заході розповів про Голодомор в Україні. Як Сталін знищив Гарета Джонса – "Машина часу"
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
