20 грудня 2021 року Герою України Василю Сліпаку виповнилося б 47 років. 5.UA зібрав основні факти про життя та смерть соліста Паризької опери, який став добровольцем, щоб захищати Україну на Донбасі та загинув від кулі снайпера.
Василь Сліпак (1974-2016) – оперний співак бас-баритон, соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник бойових дій під час війни на сході України із позивним "Міф".
Василь Сліпак народився 20 грудня 1974 року у Львові, його батьки працювали на автобусному заводі. Дитинство він провів у "хрущовці", навчався на сусідній із домом вулиці.
Усе Василеве життя було пов'язане зі співом. Дев'ятирічним хлопчиком він прийшов до Львівської державної академічної хорової капели "Дударик" і співав там до 1994 року. Разом із капелчанами виступав на провідних концертних майданчиках як України, так і світу – Національна опера України, Національна філармонія, Карнегі-Хол, собор Паризької Богоматері концертні зали Канади, Італії Голландії, Бельгії, Швейцарії, Балтії. Потім закінчив Львівську консерваторію. Ще під час навчання брав участь у багатьох музичних конкурсах та проєктах. 1997 року успішно подолав конкурсне випробування на вступ до складу Паризької національної опери.
Майже 20 років Василь Сліпак прожив за кордоном. Свої останні концерти співак дав 25-27 травня 2016 року у храмі Святої Трійці в місті Ліон у Франції. Найулюбленішою арією Василя була партія Мефістофеля в опері Шарля Гуно "Фауст". Саме звідси з'явився і позивний "Міф", з яким Василь Сліпак воював на передовій. Але його улюбленою піснею була ніжна і лірична "Місяць на небі…".
Був відомий своєю волонтерською діяльністю. Ще на початку 90-х, відразу після проголошення незалежності, Василь Сліпак із братом Орестом були серед перших, які долучилися до руху "Віра і світло", солідаризуючись із людьми з особливими потребами.
Під час Революції Гідності мав контракт в Опері, і не міг вилетіти до Києва. Втім, став активним учасником усього, що відбувалося в діаспорі: підтримав Паризький Євромайдан, постійно відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші, влаштовував благодійні концерти.
Коли на Донбасі почалася війна, створив благодійну організацію "Fraternité Ukrainienne/Українське братство", допомагав українським захисникам, познайомився із вояками Добровольчого українського корпусу "Правий сектор", згодом сам долучився до них.
"Я пропустив Майдан, але війну не пропущу", – сказав Василь.
Він тричі був на фронті. Уперше поїхав на війну у травні 2015 року. Воював у Пісках у районі Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Повернувся пораненим. Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015 року, у Водяне, на лінію зіткнення, у жовтні повернувся до Парижа. В червні 2016 року знову поїхав на Донбас. Планував залишитися там на півроку. Але 29 червня 2016 року загинув у бою від кулі ворожого снайпера.
Він став першим Героєм України серед добровольців. Похований на Алеї героїв Личаківського кладовища Львова. Вже навіть після смерті Василь послужив поштовхом для змін в Україні: після його загибелі в Україні було прийнято відповідне законодавство, що стосувалося добровольців, яких прирівняли до воїнів Збройних сил України.
У січні 2018 року вийшов документальний фільм про Василя Сліпака "Міф", його створили українські режисери Леонід Кантер та Іван Ясній.
У жовтні 2018 року на фасаді українського Культурно-інформаційного центру в Парижі встановили пам'ятну дошку Василю Сліпаку. У червні 2019 року на Личаківському цвинтарі освятили пам'ятник Василю Сліпаку. Вшанувати його пам'ять приїхав президент Порошенко.
Нагадаємо, волонтери повідомили, що українські армійці в зоні ООС знищили снайпера, який убив Василя Сліпака.