15 червня – дуже важливий день для українського кінематографу. Рівно 77 років тому народився Іван Миколайчук, якого українці знають як Івана Палійчука з фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків". Утім Миколайчук був не лише талановитим актором, він також написав 9 сценаріїв та здійснив 2 режисерські роботи.

Щороку родичі Івана Миколайчука, його колеги по роботі та люди, які ще за життя захоплювалися його працями, традиційно відвідують етно-фестиваль "На гостини до Івана" у Чорториї, Чернівецької області. Таким чином уже понад 20 років на Буковині святкують день народження видатного кінодіяча. Всі кіношедеври Івана Миколайчука: зіграні, відзняті та написані – транслюють просто неба.

У цьому ж селі відбудували батьківську хату Миколайчука і зробили з неї садибу-музей. Основними експонатами там є особисті речі Івана та його сім'ї, родинні фотографії, народні костюми, а також література, присвячена кінодіячу. За музеєм доглядає старша сестра Івана Фрозина Грицюк та його племінник Василь Грицюк.

У цій хаті Миколайчук прожив з батьками та ще з 10-ма братами-сестрами. Фрозина Грицюк щороку журналістам "5 каналу" розповідає кумедні історії з дитинства Івана та про творчу кар'єру його життя:

"Я як сама старша – то, звідки б він не приїхав, завжди йшов до мене чи то поділитися, чи то порадитися. Не раз казав, так жартома, що "хоч вона мене критикує, але все-одно я її найбільше люблю".

За своє життя Іван Миколайчук зіграв 34 ролі, більшість із них відображали патріотизм до України та незламну волю українського народу. Молодий і гарний Миколайчук ще студентом розпочав кінокар'єру, вже тоді він ловив на собі захоплені погляди дівчат. Колеги по знімальному майданчику називали його "народним" актором.

Режисер Михайло Іллєнко у дитинстві разом зіграв із Миколайчуком у фільмі "Білий птах з чорною ознакою". Він поділився спогадами про тодішні кінематографічні пригоди:

"Була повінь сильна, позривало мости. І зйомки зупинилися через те, що проїхати нікуди не можна було. Іван мені запропонував маленьку екскурсію Карпатами. Мене вразило, що Івана знали всі, здається, і він знав усіх".

Лариса Кадочникова, яка зіграла доньку священика також у цій стрічці, розповіла, з Іваном було грати дуже легко:

"Я ніколи не бачила, щоб він замислювався, як йому повернутися, як встати, як сказати. Вся акторська гра була дуже природною".

Іван Миколайчук також чимало зіграв ліричних героїв. У багатьох фільмах була присутня лінія кохання. Його дружина розповіла, що попри всенародну любов до її чоловіка, а особливо жіночої аудиторії, вона з Іваном прожила щасливо:

"У нас прекрасні стосунки були. У нас була дуже бурхлива молодість. Я не відчуваю того, що його немає. Звичайно, фізично його немає, але морально він завжди біля мене. Він так любив родину свою, не знаю, хто ще так може, але правду він любив понад усе".

Власне, за правду в УРСР він носив тавро "неблагонадійного". Дитинство в гуцульському селі, раннє кохання, рання кар'єра, рання смерть. Якби Іван Миколайчук жив не у закритому суспільства, він став би героєм не лише національного, а й світового кінематографу.

У 70-ті, коли розпочалася гонитва за діячами культури, страшним ударом для Миколайчука став арешт Сергія Параджанова. Пізніше і його кваліфікували як людину ворожої ідеології, заборонили знімати та грати. У 1979-му році йому вдалося відзняти фільм "Вавилон XX", який завойовує приз "За кращу режисуру" на Всесоюзному кінофестивалі в Душанбе.

Подальша режисерська доля не склалась через "націоналістичний ухил" у культурі. У 1983-му були написані "Небилиці про Івана", а у 1984-му режисер готувався до роботи над фільмом за цим сценарієм, та його постановку було дозволено лише восени 1986 року. На жаль, через важку хворобу, розпочати зйомки фільму він так і не зміг.

Помер Іван Миколайчук 3 серпня 1987 року, у 46 років. Ще у 30-ті роки кінодіячу поставили страшний діагноз – виразка шлунку. Його дружина Марія Миколайчук згадувала, що вже під час праці над стрічкою "Вавилон XX" він часто скаржився на болі. Після цієї картини йому і зовсім стало погано. В останній рік життя Іван сильно хворів. Дружина розповідала, що його останній холодний поцілунок пам'ятає досі.

Іван Миколайчук посмертно став лауреатом Шевченківської премії 1988 року та за петицією Президента України Петра Порошенка отримав почесне звання "Героя України" у 2016 році.

Цікаві факти з життя Івана Миколайчука:

• односельчани розповідали, що того року, як помер Іван Миколайчук, до села Чорториї прилітали лебеді, яких прозвали Івановими;
• мрія Івана була – накрити стіл на 5 км і пригостити напоями та стравами всіх із рідного села;
• перед зйомками фільму "Бур'ян" Миколайчук голодував, щоб його герой мав виснажений вигляд;
• провидиця напророкувала Івану 25 років життя. Він помер на 4-й день після 25-ї річниці шлюбу;
• фільм "Тіні забутих предків" здобув 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях у 21 країні, за це він потрапив до Книги рекордів Гіннеса (Миколайчуку під час знімання стрічки було 23 роки);
• його батько помер від раку під час зйомок фільму "Тіні забутих предків";
• знімався паралельно у двох фільмах "Тіні забутих предків" та "Сон", де зіграв молодого Тараса Шевченка;
• на честь Івана Миколайчука назвали астероїд головного поясу – "8244 Миколайчук".

Як вшановували пам'ять Миколайчука на його рідній Буковині, дивіться у сюжеті "5 каналу".

Втілити нереалізований проект Миколайчука має намір кінооператор Юрій Гармаш. За розповідями Миколайчука він написав сценарій фільму "Тисяча снопів вітру".

"Наскільки Іван це яскраво і образно розповідав, і минуло 30 років – і я все це написав, прокинувся о 2 ночі і зрозумів, як написати першу фразу і як написати. Практично, до 6 ранку – написав це", – розповідає кінооператор. Вважає, поява фільму, який не вдалося відзняти Миколайчукові, стане найкращим пам'ятником і згадкою про великого актора.