Психолог у Нацгвардії: Більшість охочих служити за контрактом в НГУ – це жінки

Одним із наймолодших підрозділів Головного управління Нацгвардії України є служба з ґендерної інтеграції управління кадрової роботи Головного управління НГУ, яку очолює майор Сергій Капітонов. Кураторкою цього підрозділу є практичний психолог та громадська активістка Вікторія Арнаутова. В інтерв'ю Вікторія розповіла про роботу служби та проблеми рівноправ'я жінок і чоловіків у військових підрозділах

ГЕНДЕР, АБО "СОЦІАЛЬНА СТАТЬ", – ЦЕ ТЕ, ЩО ЛЮДИНА НАБУВАЄ ПІСЛЯ НАРОДЖЕННЯ

– Вікторіє Володимирівно, ми з вами познайомилися на початку 2015 року. На той час ви керували службою психологічної реабілітації громадської організації "Ліга офіцерів" і на добровольчих засадах надавали психологічну допомогу воїнам Нацгвардії України та інших військових формувань, що залучалися до проведення Антитерористичної операції на Донбасі. Розкажіть, як розвивалася ваша співпраця з НГУ і чим ви займаєтесь зараз?

– Так, діяльність, що починалася як волонтерська, із часом стала моєю основною роботою. В липні 2017 року я почала працювати на посаді старшого інспектора – радниці командувача НГУ з питань реформування психологічної служби та ґендерної політики. Адже, окрім мого основного фаху (за освітою Вікторія психолог – ред.) я чимало часу приділяла вивченню гендерної проблематики з 2010 року як експерта-тренера з гендерної політики. (Про таке Вікторія розповіла в інтерв'ю, опублікованому на сайті Нацгвардії)

– Що означають формулювання "гендерна політика", "гендерне питання", "гендерна рівність"? Чи коректні вони щодо визначення рівних прав жінок і чоловіків? Слово "гендер" не тотожне слову "стать"?

– Гендер, або "соціальна стать", це те, що людина набуває після народження. Той соціальний досвід, який вона отримує, зростаючи серед інших людей. Водночас, гендер – це ще й очікування суспільства по відношенню до чоловіків та жінок, які соціальні ролі вони мають виконувати. Коли ми говоримо про гендерну політику, то маємо на увазі суспільні стереотипи. Історично склалося так, що більшість суспільств у світі були патріархальними. І цей порядок укріплювався тисячоліттями. У ХХ столітті під впливом багатьох чинників у всьому цивілізованому світі відбулися величезні соціальні зміни. Словосполучення "права жінок" спершу отримало право на існування, а потім поступово жінки стали відігравати все більш помітну роль у політиці, юриспруденції, академічній науці, армії, поліції. Цей процес досі не завершено – зараз відносини між чоловіками і жінками дуже активно трансформуються, в тому числі, в європейському суспільстві.

Досвід провідних країн показує, що коли присутність жінок у керівних органах держав зростає до 30-50 %, зростає і ВВП цих країн. Тож робота з гендерної інтеграції, що наразі відбувається в Національній гвардії України, безперечно, є частиною глобального світового руху.

ЗНАЧНИЙ ПРОРИВ У ПИТАННЯХ ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ ВІДБУВСЯ ПІСЛЯ 2014-2017 РОКІВ

– Розкажіть, будь ласка, про діяльність служби з гендерної інтеграції управління кадрової роботи ГУ НГУ.

– Службу було сформовано в листопаді 2017 року, до її складу на сьогодні входять п'ятеро фахівців. Звичайно, робота будь-якого новоствореного підрозділу, тим паче, якщо його персонал діятиме у принципово новому напрямі, починається з підготовки внутрішніх керівних документів. Наша служба – не виняток. Також спеціалісти служби з гендерної інтеграції проводять моніторинг реального стану справ, що допоможе командуванню НГУ ухвалювати більш ефективні рішення. Впроваджують кадрову статистику з урахуванням гендерного розподілу – скільки жінок у НГУ, на яких посадах вони служать, якого кар'єрного зростання прагнуть, які проблеми службового, соціального чи особистісного плану їх турбують. Вивчають міжнародній досвід у сфері ґендерної політики, постійно стежать із іноземними та вітчизняними експертами з цієї проблематики.

– Чому проблема гендерної інтеграції стала настільки актуальною в Україні саме зараз?

– У події на майдані Незалежності, і у військові дії на Донбасі дуже активно включилися жінки. Вони виступали в різних іпостасях – починаючи з волонтерства і закінчуючи виконанням обов'язків, передбачених суто бойовими посадами – снайперів, артилеристів, розвідників, операторів безпілотних літальних апаратів… Однак при цьому за документами вони були кухарями, діловодами, телефоністками, кравчинями – словом, служили на посадах, передбачених чинним на той час переліком військово-облікових спеціальностей для військовослужбовців-жінок і не отримували відповідного грошового забезпечення та соціальних пільг. Цю ситуацію необхідно було виправляти на законодавчому рівні.

– Але наказ міністра внутрішніх справ № 189 від 13 березня 2018 року, який вносить зміни до наказу МВС від 16 березня 2017 року, що затверджує згадані вище переліки військово-облікових спеціальностей Національної гвардії України вніс коррективи в ситуацію?

– Звісно, відкриття всіх посад для жінок рядового, сержантського та старшинського складу в НГУ стало можливим завдяки політичній волі командування НГУ. Нещодавно з’явилися й інші нормативно-правові акти, що стосуються прав жінок, виступають проти дискримінації за ознаками статі та гарантують нашим жінкам-військовослужбовцям чесне і неупереджене реагування командування в тому разі, якщо вони стикнуться із випадками такої дискримінації або стануть жертвами сексуальних домагань у військовому колективі. Взагалі, сьогодні в Україні існує досить серйозна і потужна законодавча база стосовно ґендерної політики, на яку посадовим особам потрібно керуватися у повсякденній діяльності.

– Чи не могли б ви розповісти про ці документи докладніше?

– Залюбки. Почнемо в хронологічному порядку. У 2005 році було ухвалено Закон України "Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків". На жаль, мушу зазначити, цей документ мав радше декларативний характер. Він передбачав утвердження принципів ґендерного рівноправ'я, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийняті суспільно важливих рішень, забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків, виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності в цій сфері тощо. Все це передбачало і значні зміни в чинній нормативно-правовій базі, і створення відповідного інструментарію для досягнення озвучених у цьому Законі цілей. Але насправді зроблено було дуже мало – на жаль, ще й досі ми знаходимо чимало дискримінаційних норм у вітчизняному законодавстві.

– Але ж нині це питання нарешті зрушило з мертвої точки?

– Значний прорив у питаннях ґендерної політики в Україні, як я вже зазначала, відбувся після 2014–2017 років. Держава обрала європейський вектор розвитку, ратифіковано ряд міжнародних документів. Так, 24 лютого 2016 року з'явилося розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 "Жінки, мир, безпека" на період до 2020 року. Аналогічні плани дій вже утверджені у більше ніж 50 країнах світу. Резолюція ООН 1325 присвячена саме тим державам, де тривають збройні конфлікти, можливо, тому цей документ такий актуальний для України. Впровадження заходів, передбачених зазначеним планом, є важливим інструментом захисту прав жінок в умовах збройного конфлікту та забезпечення їхньої активної участі у миротворчих процесах. Ще одним нормативно-правовим актом національного значення є Указ Президента №89/2018 "Про затвердження Річної національної програми під егідою Комісії Україна – НАТО на 2018 рік" від 28 березня 2018 року, адже ця програма передбачає і заходи гендерної інтеграції в усіх військових формуваннях України.

– Вікторіє Володимирівно, чи могли б ви розповісти докладніше про вже згаданий у нашій розмові наказ міністра внутрішніх справ №189 від 13 березня 2018 року? Чи правильно я розумію, що саме цей документ дозволяє жінкам служити на будь-яких посадах у підрозділах НГУ, зокрема і бойових?

– Цей документ передбачає скасування як такого переліку військово-облікових спеціальностей та посад для військовослужбовців-жінок рядового, сержантського і старшинського складу. Це автоматично означає, що відтепер жінки у званні до старшого прапорщика включно можуть обіймати всі посади. Для нас і для наших іноземних партнерів це значний прорив, адже такого документа немає в жодній силовій структурі України. На жаль, нині не всі службові посади доступні для жінок-офіцерів НГУ. Адже окремого нормативно-правового акту для регулювання цього питання в Національній гвардії України немає – наші кадрові органи керуються у своїй діяльності наказом міністра оборони № 412 (для службового користування) від 20 червня 2012 року. А він, своєю чергою, містить перелік військових посад осіб офіцерського складу, які можуть бути заміщені військовослужбовцями-жінками. Посади, передбачені цим переліком, жінки мають право обіймати. Інші – ні. Проте, на мою думку, процес інтеграції жінок у всі галузі військової сфери вже запущено і справедливість обов'язково запанує, щоправда, на це потрібен час.

– Чи поінформовані вже гвардійці про наказ МВС №189?

– Наразі інформаційна кампанія триває. По-перше, в кожному підрозділі його мають довести до всіх військовослужбовців під час інформувань особового складу, а по-друге, для цього потрібна хороша кооперація із пресою та іншими засобами масової інформації. Тож наша сьогоднішня розмова, як на мене, дуже доречна.

ЄДИНИМ КРИТЕРІЄМ ВІДБОРУ НА БУДЬ-ЯКУ ПОСАДУ МАЄ БУТИ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ КАНДИДАТА

– Але в переліку військово-облікових спеціальностей є й шкідливі професії, й такі, що вимагають значної фізичної сили та витривалості, і опанувати їх навіть не кожному чоловікові під силу. Чесно кажучи, важко собі уявити дівчину – коваля, гальваніка, асфальтобетонника чи каменотеса…

– В цивільному житті зустрічаються і жінки-ковалі, і водійки великогабаритних вантажівок, і будівельниці, і представниці інших "чоловічих" професій. Їх небагато, але вони є! До того ж, у грудні минулого року було скасовано наказ Міністерства охорони здоров'я №256 від 29 грудня 1993 року, що визначав перелік з 450 професій, заборонених для жінок. Фактично він забирав у них свободу вибору й ставив їх у нерівне становище порівняно з чоловіками. Багато чиновників стереотипно не бачать у цьому дискримінації, прикриваючись гаслами про турботу щодо репродуктивного здоров'я жінок. Але чому тоді їм байдуже до репродуктивного здоров'я чоловіків? І чому б не задуматися керівникам про створення гідних умов праці як для жінок, так і для чоловіків будь-якої спеціальності?

Головне, що мушу сказати: єдиним критерієм відбору на будь-яку посаду має бути професіоналізм кандидата. Якщо людина хоче обіймати ту чи іншу посаду і доводить, що вона зможе виконувати свої посадові обов'язки, вона повинна, принаймні, мати шанс реалізувати свої прагнення. І неважливо, чоловік це чи жінка.

Ось свіжий приклад – нещодавно конкурс на заміщення посади головного старшини павлоградського полку НГУ виграла сержант Вікторія Андрієнко. Вона якісно довела, що може і хоче обіймати цю посаду. Проте до недавнього часу вона не могла обіймати її лише тому, що цієї посади не було у згаданому вже переліку посад для військовослужбовців-жінок. Хіба це справедливо? А тепер Вікторія і тисячі інших жінок у військах отримали шанс на професійну реалізацію.

– Безперечно, те, що жінки отримали право служити на всіх посадах рядового та сержантського складу, значна подія в житті як Нацгвардії, так і усіх українців. Цікаво все-таки було б дізнатися, як відреагували на неї наші громадяни!

– Насправді, далеко не кожен у нашому суспільстві сприймає цю новину без скептичної посмішки. Чого варті лише коментарі в соцмережах! Водночас я розумію: люди не винні, що думають так. Уявлення про те, що жінка обов'язково має бути ніжною, лагідною, займатися господарством і виховувати дітей, а чоловік народжений бути лідером, захисником, годувальником родини, насаджують з дитинства і вплинути на свідомість людей однією зміною законодавства неможливо. Тільки широкомасштабна просвітницька діяльність на різних рівнях, розрахована на аудиторію різного віку, із часом дасть результат.

– Для цього, мабуть, потрібно мати якомога більше позитивних прикладів щодо жінок у погонах, які є професіоналами своєї справи?

– Досить багато жінок достойно несуть службу, гідно виконують свої обов'язки. Залишаються і ті, хто очікує якихось преференцій за те, що вони жінка, але таких небагато. Не завжди готові і командири до сприйняття жінки на командних чи бойових посадах.

Іноді самим жінкам не вистачає впевненості в своїх силах для просування кар'єрними щаблями. Саме виявленням цих проблемних зон і займаються фахівці новоствореної служби та готують пропозиції щодо їх оптимального вирішення. Щодо позитивних прикладів, приміром, до участі в іспиті на здобуття Берету з відзнакою, що відбудуться восени поточного року, виявили бажання взяти участь 44 жінки-військовослужбовця. Це буде цікава подія, яка, я впевнена, набуде широкого суспільного резонансу.

ЩЕ НЕЩОДАВНО ЗАЛУЧЕННЯ ЖІНОК НА БОЙОВУ СЛУЖБУ НГУ БУЛО СКОРІШЕ ВИНЯТКОМ, НІЖ НОРМОЮ. ТЕПЕР І ЦЕЙ СТЕРЕОТИП ЗМІНЮЄТЬСЯ

– Мабуть, треба наголосити і на тому, що останнім часом жінки-військовослужбовці НГУ дедалі активніше долучаються до виконання завдань бойової служби?

– Так. По-перше, в нашому відомстві динамічно зростає загальна кількість жінок-військовослужбовців та службовців. Рік тому їх було близько 4-х тисяч, а зараз – майже 5 тисяч. Щодня на службу з охорони громадського порядку заступають 250 жінок, 80 – несуть службу з конвоювання та екстрадиції. Зовсім нещодавно залучення жінок на бойову службу в НГУ було скоріше винятком, аніж нормою. Тепер і цей стереотип змінюється. І це не добре і не погано – це нормально для будь-якого справді цивілізованого суспільства.

– Хотілося б додати, що для будь-якого демократичного суспільства є нормою повага до людської гідності і недопущення випадків приниження за ознаками раси, кольору шкіри, релігійних переконань, статі, а також сексуальних домагань. На початку нашої розмови ви вже згадали про новий керівний документ, який гарантує чесне і неупереджене розслідування епізодів дискримінації жінок у війську. Чи могли б ви докладніше поінформувати про це наших читачів? 

– 27 грудня 2017 року командувач Національної гвардії України підписав наказ №911 "Про затвердження Інструкції про заходи контролю за зверненнями громадян, які містять інформацію щодо дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань у Національній гвардії України". Слід зауважити, що і в цьому питанні НГУ виявилася попереду всіх силових структур України. Але це поки що є частина загального механізму реагування на негативні випадки, який наразі ми розробляємо.

Ми прагнемо скасувати атавізми радянського минулого, коли про ґендерну дискримінацію говорити вважалося соромно і взагалі неприйнятно в усіх колективах, а надто – у військових. Командування НГУ має політичну волю, аби визнати: випадки негідного поводження із нашими воїнами, як із жінками, так і з чоловіками, не можна замовчувати. Я хочу, аби кожен військовослужбовець чи службовець усвідомив: він має право на повагу до власної гідності з боку всіх оточуючих. А якщо трапиться якась прикрість, він чи вона можуть бути впевнені, що справедливість буде відновлено і винні понесуть покарання.

– Чи могли б ви розтлумачити, що саме слід розуміти під інформацією стосовно дискримінації за ознакою статі або сексуальних домагань?

– Кожна особа має право подати скаргу вищому командуванню як письмово, так і усно, на вчинки колег чи командирів, якщо ці вчинки образили її морально чи фізично. Що це може бути? Непристойні зауваження, погрози чи залякування, доторкання чи поплескування – будь-які дії, через які військовослужбовець може відчути себе приниженим за ознакою статі. Після реєстрації та попереднього розгляду звернення, якщо там справді містяться відомості стосовно дискримінації за ознакою статі чи сексуальних домагань, командування частини має негайно надіслати копію звернення та матеріали, що до нього додаються, до Головного управління Нацгвардії України.

Організація заходів реагування, спрямованих на усунення причин, які створюють умови щодо дискримінації за ознакою статі, покладається на службу з гендерної інтеграції управління кадрової роботи Головного управління НГУ.  

– Як ініціативи командування НГУ у сфері ґендерної інтеграції оцінюють міжнародні партнери нашого військового формування?

– Звичайно, будь-які позитивні зміни у функціонуванні відомства вітають та дуже високо оцінюють представники міжнародних організацій, таких як НАТО, ОБСЕ, ООН, "Жінки в Україні". Особливо, якщо йдеться про таке актуальне питання як ґендерна політика. Нам дуже допомагають і іноземні, і вітчизняні експерти. Представників НГУ часто запрошують до участі в різноманітних міжвідомчих та міжнародних заходах, в ході яких відбувається обговорення нагальних проблем та обмін досвідом.

Приміром, 15-16 травня гвардійці брали участь у міжнародному семінарі з питань цивільно-військового співробітництва (де гендерний компонент також відіграє важливу роль) під назвою "Жінки-лідери та ключова роль неурядових організацій в укріпленні військово-цивільного співробітництва", де виступала спеціальний представник Генерального секретаря НАТО з питань жінок, миру та безпеки Клер Гатчінсон.

– Підбиваючи підсумок нашої розмови, напевно, слід зазначити, що гендерні перспективи в Національній гвардії існують, і вже незабаром і в нас з’являться і свої жінки-командири, і жінки-генерали?

– Анітрохи в цьому не сумніваюся! Між іншим, нині серед громадян України, що виявляють бажання служити за контрактом у Національній гвардії України, кількість жінок переважає кількість чоловіків! Мені здається, це дуже переконлива статистика. Головне, щоби всі жінки-військовослужбовці реалізували всі свої професійні амбіції та займалися тією справою, яка їм справді до душі, та без перепон просувалися кар'єрними щаблями.

Аби чоловіки-військовослужбовці мали можливість реалізовувати свої права, які також часто не беруться до уваги керівниками, наприклад, можливість татам брати відпустку для догляду за дитиною. Завдання командування НГУ – забезпечувати ефективне виконання службово-бойових завдань шляхом задіяння максимального професійного потенціалу громадян і громадянок України та створення гідних умов для служби та праці всіх військовослужбовців та працівників НГУ, зокрема і в питанні поєднання професійних обов'язків із сімейним життям. А завдання служби з ґендерної інтеграції – надати всі відповідні робочі інструменти та механізми для розв'язання всіх ґендерних питань, які існують сьогодні.

Валерія Агібалова, підполковник НГУ 

Дивіться також фотогалерею за темою:

Попередній матеріал
Пам'яті Івана Миколайчука: цікаві факти життя, спогади колег і рідних, містична смерть
Наступний матеріал
Рекордний Porto Franko: як в Івано-Франківську в опері "заспівав" літак Ан-2 – вражаюче відео