Український культурний постріл у російскоє побєдобєсіє. Наші режисери та актори під час повномасштабної війни ведуть свою велику, культурну битву. Знімають короткометражні стрічки про всю нікчемність московитського війська та велич української нації.

"росіяни повномасштабно розповідають, що "дєди ваєвалі" і що вся Європа має їм завдячувати за перемогу, і це лише їхня заслуга. А про війну сучасну не хочуть говорити, бо це ганебне явище для них", – пояснює режисер, актор та ведучий "5 каналу" Віталій Ковач.

Ведучого "5-го каналу" Віталія Ковача глядачі звикли бачити в офіційному стилі та завше із найголовнішими новинами. Та у стрічці "ПАЛЯНИЦЯ. Як українська жінка помстилася російським окупантам" Віталій втілює роль російського армійця, який живе в українському тимчасово окупованому будинку. Короткометражний фільм – це антипропаганда – ніша українського культурного простору, яка була незаповнена та недооцінена. З початком великої війни – її час настав.

"Цей задум давно в мені жеврів, зважаючи на те, що країна у війні і в державі немає коштів фінансувати такі проєкти і виходити з ними на загал, на весь світ, пояснювати навіть такім способом, художнім. Ми намагалися передати їхню поведінку і їхню зверхність, їхнє бажання. Зрештою, отримавши красиво мзди, як отримують зараз", – зазначив Ковач.

Втілювати задум довелося між буквально сигналами тривоги та можливими обстрілами Києва. Про фінансування фільму від держави чи меценатів і не мовилося. Бо всі кошти йшли волонтерам та на підсилення війська. Відгукнулися знайомі – творчі люди з кіносфери – які і техніку професійну привезли, і організували повноцінний знімальний процес.

"Як би просто зібралися з хлопцями, які можливості є, нічого немає, трохи знімаємо. А тут приїжджаємо і тут справжній знімальний майданчик", – розповідає режисер Роман Сидоренко.

"І Віталій сам заклеїв вікна чорним, бо маскування", – каже акторка Анна Богун.

"Коли біда – всі об'єднуються і кожен українець стає твоїм родичем. І кожен допомагає по всіх фронтах", – переконує актор Ярослав Ігнатенко.

У стрічці "Паляниця", Віталій Ковач із колегою грають ролі московитських окупантів. Одяг на них – справжня форма загарбників. Допомагали знайти цей ексклюзивний реквізит навіть знайомі військовослужбовці.

"Я був у фільмі і продюсером, і автором сценарію, і художником, і ким тільки не був. І довелося трішки побігати, аби знайти форму. На мене дивляться і кажуть: "Нащо воно тобі?" Я кажу: "Кіно буду знімати!". Ну вони мені: "Хіба з мертвого орка можемо зняти, але там повні штани, витряхувати не будемо". Кажу, що не треба", – сміється режисер фільму.

На полі бою – російське гарматне м'ясо лишається в українській землі. А у стрічці свої вміння у знищенні окупантів показує українська жінка. Цю роль у фільмі втілила акторка Анна Богун. Від початку березня – доброволиця батальйону "Свобода". Про зйомки у фільмах забула та перекваліфікувалася для допомоги на кухні. Та все змінив дзвінок.

"Телефонує ввечері якийсь незнайомий чоловік, а роботи такої давно немає, тільки кухню оцю бачу. Я кажу, що хочу. Він: "Ви ще не знаєте в чому!" Я кажу, що все одно хочу. Розповів, що фільм "Паляниця", розповів про сюжет. Потім подзвонив Віталій і вмовляє, а я кажу: "Не умовляйте мене, я згодна!", – розповідає акторка.

Менш як за місяць після прем'єри – стрічка "Паляниця" зібрала 600 тисяч переглядів на ютубі. В інших соцмережах додалося ще кількасот. Творці фільму кажуть: відгуки як пересічних українців, так і бійців із передової однозначно позитивні. російська ботоферма теж не спить, а це, каже режисер Віталій Ковач, – ознака влучання в десятку. Тож нині шукає меценатів та фінансову підтримку для продовження роботи над антипропагандою. Бо нищити москолоту треба не лише на полі бою, а й на культурному фронті.

"Будемо знімати наступну серію за мотивами "Лісової пісні" Лесі Українки, на воді, нічні зйомки на озері і в нас буде справжня українська мавка, яка скажімо так, не залоскоче орка, але після того жити не буде", – пояснює Віталій Ковач.

Олена Рибінська, Орест Пона та Ганка Кудрявцева, "5 канал"

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.