Олена Пчілка була аристократкою і за походженням, і за стилем життя.
Ольга Драгоманова, відома під згаданим псевдонімом, народилася в сім'ї, де з покоління в покоління передавалося творче обдарування. Її дядько був поетом-декабристом. Старший брат Михайло – історик і публіцист, що надовго визначив розвиток української політичної думки.
- Вона, як і належить благородній панянці, закінчила Київський зразковий пансіонат шляхетних дівчат. Але одразу ж долучилася до братового товариства.
Ольга Драгоманова-Косач, напевно, добре би "вписалася" в ХХІ ст., адже встигала поєднувати виховання шістьох дітей із активною громадською і літературною діяльністю.
- Чоловіком Ольги Драгоманової став університетський приятель її брата Михайла – Петро Косач. Про побут Драгоманових-Косачів сьогодні відомо за численними фотографіями, листами. Утім усе це могло бути втрачено, якби не мужність однієї з її доньок.
- На світлинах молода жінка має вигляд однаково чарівний і у фешенебельних сукнях із буфами, бантами та мереживами, і в народних строях, якими захоплювалася.
До речі, моду на народні українські строї Ольга Косач здебільшого й усталила.
Олена Пчілка збирала зразки народних вишивок. Вона видала книгу під "Український народний орнамент" і стала по суті першим фахівцем у справі української вишивки.
- Уже маючи власну сім'ю, Ольга Петрівна зважилася на неймовірний, як на ті часи, педагогічний експеримент. Вона не хотіла, щоб дітей русифікували в офіційних школах, тож син і доньки до певного часу вчилися удома.
Петро Антонович Косач поділяв погляди дружини. Його недарма навіть назвали першим українським татом, що... пішов у декретну відпустку. Справа в тому, що після народження доньки Лариси (Лесі Українки) молода мати поїхала лікувати "нерви" (зараз це б назвали післяпологовою депресією) на водах, а батько взяв відпустку на службі й фактично виходив хворобливе немовля.
Петро Косач на той час працював головою Луцько-Дубенського з'їзду мирових посередників. Цей орган займався вирішенням суперечок між поміщиками і звільненими з кріпацтва селянами та наглядав за роботою органів місцевого самоврядування.
- В обстоюванні національної ідеї Ольга Косач була послідовною. Входила у керівні органи створюваних громадівцями українських інституцій, підписувала петиції й вимоги до чинної влади.
- Кілька разів Олена Пчілка зважувалася на протиправні акції – коли в цьому поставала нагальна потреба.
Так трапилося 1903 року на відкритті пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві. Було заборонено говорити українською. Звичайно ж, Олена Пчілка виголосила промову рідною мовою, не надто зважаючи на присутність поліції.
А 1920 року на святкуванні з нагоди дня народження Тараса Шевченка вона огорнула погруддя поета жовто-блакитним прапором, викликавши обурення можновладців й шалену підтримку громади.
- З початком революції 1905 року з'явилися сподівання на лібералізацію. Громадівці роблять усе можливе, аби добитися скасування Емського указу 1876 року, який забороняв українське книговидання.
До Петербурга споряджують делегацію, що мала вимагати у прем'єр-міністра Вітте повернення свобод. Вести складні переговори поїхала й Олена Пчілка. Подейкують: тоді допоміг, серед іншого, і вручений головному цензорові імперії хабар – натоді дуже певний спосіб вирішувати проблеми з владою.
- До речі, Емський указ суворо забороняв переклади українською. А якраз тоді розгорнувся амбітний перекладацький проєкт. Для інтерпретації світової класики катастрофічно бракувало мовних засобів, адже впродовж кількох десятиліть наша література вимушено зосереджувалася на селянській тематиці.
Олена Пчілка, Михайло Старицький, Іван Франко, Леся Українка взялися до реформування літературної мови. Воно тоді називалося "кування", тобто витворення слів. Звучить незвично, але багато всім нині знайомих слів з'явилися "з примхи" тодішніх молодих авторів. Наприклад, Старицькому завдячуємо словами "мрія" та "майбутнє", Олені Пчілці – прикметниками "палкий" і "променистий".
Утім тоді, як часто й зараз, старше покоління новацій не приймало. Кажуть, що Марко Вовчок і Нечуй-Левицький обурювалися, що молоді псують пречудову народну мову.
- Серед видань, ініційованих і підтриманих Оленою Пчілкою, варто вирізнити феміністський альманах "Перший вінок". Це була смілива на той час заявка на право жінок говорити власним голосом.
Олена Пчілка вміщує в "Першому вінку" повість "Товаришки", пише про нових жінок, студенток Цюрихського університету.
- Після національної революції Олена Пчілка почала працювати в царині етнографії. Саме вона, до речі, стала першою жінкою-академіком.
- Радянській владі вся її багаторічна діяльність видавалася злочинною. 1920 року Олену Пчілку заарештували в Гадячі за антибільшовицькі протести.
Після звільнення жила в Києві, з 1925 року працювала членом-кореспондентом Всеукраїнської академії наук.
Врешті 1929-го чекісти прийшли з ордером на арешт – письменницю намагалися притягти до суду у справі Спілки визволення України. Але 80-річна жінка вже не могла самостійно ходити, навіть не вставала з ліжка, і розгублені візитери вирішили залишити її вдома. Матір'ю опікувалися доньки, проте невдовзі й вони зазнали переслідувань. 1930-го Олени Пчілки не стало – вона померла на руках у своєї доньки Ольги.
- Так багато про життя сім'ї Косачів, як і про величезну дослідницьку працю Олени Пчілки, відомо нині завдяки тій же Ользі. Пильно збережений архів Ольга Косач-Кривинюк під час війни змогла вивезти за кордон. І тим урятувала унікальний пласт нашої національної пам'яті.
Інформація з відкритих джерел
Читайте також: Як НКВС ламав українську інтелігенцію: приголомшливі свідчення колишніх в'язнів і зізнання їхніх катів