Насправді ж ні. Ба більше, коли УПА виникла і почала активно діяти на Волині, Гітлер був не в собі від злості. Для боротьби з українськими партизанами фюрер прислав сюди спочатку головного фахівця по партизанці, а потім цілу дивізію на чолі зі своїм майбутнім зятем!
Фон дем Бах і провокування етнічного конфлікту
Командувачем усіх антипартизанських сил Райху, чи то пак "шефом з'єднань для боротьби з бандами", був генерал СС Еріх фон дем Бах. Походив він із неарійської родини кашубів – це поморська етнічна група поляків. Справжнє його прізвище було фон Зелєвскі, але у 1940-му році він його змінив на більш німецьке.
"Він приховував своє походження. Якщо не помиляюсь, у нього, здається, сестра одружилась з євреєм. Але він дійсно очолював війну проти українських партизанів. Він, будучи польського походження людиною, мав симпатії до польського населення. І це додавало негативу", – повідомив історик Андрій Дуда.
Нацисти всіляко сприяли утворенню підрозділів польської поліції і самооборони на Волині – і цим перетворювали українське повстання на війну всіх проти всіх.
За допомогу окупантам повстанці атакували польські колонії, а ті проводили відплатні акції. Втручання червоних партизанів і польського підпілля погіршувало ситуацію – і це вилилося у Волинську трагедію.
"Дехто подає її як боротьбу УПА, злочини УПА. Насправді йдеться про етнічну війну. Про українсько-польську війну. Де реально села воювали з селами. Я хочу нагадати, що завжди за окуповану територію несе відповідальність окупант. Німецька влада, яка окупувала Волинь, вона була зобов'язана не допустити українсько-польських зіткнень", – повідомив Дуда.
У розпал подій Провід ОУН роз'яснював: нацисти не те що не запобігли етнічному конфлікту на Волині – вони його свідомо провокували і сіяли хаос.
А українці і поляки, обтяжені старими і новими образами, з готовністю велися на провокацію.
Наступ фон дем Баха і опір Колківської республіки
Поки українці і поляки витрачали сили на взаємну різанину – нацисти накопичували сили. Уже влітку фон дем Бах зміг кинути проти повстанських республік фронтові частини, найбільшою з яких була 8-ма кавалерійська дивізія СС. Її командиром був майбутній "зять фюрера" – генерал СС Герман Фегеляйн.
"Як кажуть, в західній Україні, він був швагром Гітлера. Так умовно можна сказати. Єва Браун мала сестру, з якою він був одружений. І він дійсно очолював дивізію СС, яка дуже короткий час була присутня на Волині і воювала проти української партизанки. Я єдине на чому наголошую, що це була армія. Що це були не просто поліційні підрозділи. А армія, яку застосовували проти повстанців", – повідомив історик.
Фон дем Бах розпочав масштабний наступ. Масово застосовував авіацію, що для партизанської війни було рідкістю.
Найбільше втрат від бомбардувань зазнали цивільні – загинуло до півтори тисячі осіб. Повстанців вдалось витіснити лише з кількох сіл, зокрема спалити Антонівці.
"До серпня 1943 року, коли нацисти провели антипартизанську операцію, це село було центром повстанської республіки, поки німці не знищили його", – розповів історик Ігор Бігун.
На цьому літній наступ фон дем Баха несподівано вичерпався. У нього відібрали дивізію СС Фегеляйна – її кинули на фронт.
2-й козачий полк з російських колаборантів був розбитий повстанцями – з нього залишився один батальйон. Сили УПА навпаки зростали – за рахунок перебіжчиків зі "східних легіонів" Вермахту і добровольців з визволених районів. Курінь "Рубашенка" перетворився на полк "Котловина". Колківська республіка вистояла!
"Це свідчить, що Колківська республіка була потужною, і недарма німецька розвідка радила залучити такі потужні сили. Принаймні авіацію, артилерію не так часто використовували німцями в подібних операціях", – розповів Дуда.
Баха позбавили командування і перевели у Карпати – боротись з рейдом червоного партизанського з'єднання Сидора Ковпака.
Замість нього прибув головний фюрер СС і поліції в окупованій Україні Ганс Прюцманн – і засипав командування панічними донесеннями. Мовляв, повстанці не те що не знищені – вони наступають!
"У зв'язку з тим, що райхсфюрер СС віддав сильні загони наданих мені військових частин у розпорядження фронту, я вимушений обмежитися залишками цих частин для придушення українського національного повстання на Волині. Оскільки на півночі України виникають через це великі неконтрольовані райони, то в найближчому майбутньому треба розраховувати на посилений натиск банд у південному напрямку", – Ганс Прюцманн, донесення штабу гр. а. "Південь", 25 серпня 1943 року.
Ситуація на фронті для 3-го Райху у цей час стрімко погіршується. На Сході провалюється останній стратегічний наступ Вермахту – битва на Курській дузі.
На Заході – союзники висаджуються на Сицилії та наступають вглиб Італії. Німеччина воює на два фронти – але все одно знаходить сили для нового удару по Колківській республіці.
"Для німців це була, без сумніву, проблема ресурсів. Тим більше, це було недалеко від Луцька. Бо те, що ми називаємо Колківська республіка, Колки, Ківерці, Маневичі. Тобто територія близька до Луцька і для німців це була, звичайно, серйозна проблема. Без сумніву, і ресурси. І сам прецедент. Колки створювали прецедент", – зазначив Дуда.
Осінній наступ Прюцманна на Волині
Гітлеру було вкрай важливо відновити вивезення українського хліба. А ще – показати усім поневоленим народам, що повстання проти кривавого нацистського режиму – веде тільки до іще більшої крові. Тому невдовзі після першої поразки окупантів – німецько-українська війна спалахнула з новою силою.
Попри воєнну скруту, новому командувачу знову дають потужні сили – включно з бронетехнікою, авіацією і десантниками. Після невдалого "літнього наступу фон дем Баха" на Волині розпочинається "осінній наступ Прюцманна".
"На початку листопада нацисти провели велику антиповстанську операцію, в ході якої вони практично знищили Колківську республіку. Це відбулося 3 листопада 1943 року. Ця операція була настільки масштабною, що вона зафіксована у численних документах, радіограмах радянських партизанів", – повідомив Бігун.
Нацисти надумали оточити і повністю знищити оборонців.
"На Колки наступали з трьох сторін. З півночі наступала експедиція, яка за даними радянських партизанів налічувала 90 одиниць техніки – автомобілів, танкеток. Оціночно там брало участь близько 2000 солдатів. Так само інша колона наступала з південного сходу. І крім того наступ прикривали 4 літаки, які скидували бомби. Вони ще й скинули повітряний десант. І таким чином наступ йшов з трьох сторін", – розповів Бігун.
Падіння Колківської республіки
Знищити загін "Котловина" нацистам не вдалося. Але Колківську республіку, вистоявши під ударами ворога довгих шість місяців, знову окупували нацисти.
"Кілька сотень, за іншими даними 500 мирних мешканців загинуло внаслідок цієї каральної операції. Підрозділам УПА, звичайно, зі втратами вдалось відступити і прорватися в довколишні ліси. Навіть був факт, там же розташовувався повстанський госпіталь, то медперсоналу терміново довелось переправляти поранених через річку Стир", – повідомив Бігун.
"Були великі втрати і серед німців. Я не вірю у деякі дані УПА, що там загинуло кілька тисяч німців, але принаймні втрати теж були великі", – зазначив Дуда
Прикметно, що командування УПА не оцінило героїзму оборонців Колок. Адже приймати бій з переважаючими силами ворога – суперечить логіці партизанської війни. Повстанці могли вистояти перед чисельною перевагою противника – але перевага есесівців у бойовій техніці була абсолютною. Героїзм – не допомагає проти авіації і гармат. Про цей досвід боротьби з нацистами сам "Рубашенко" розповів радянським слідчим через десять років після падіння Колок.
"Рубашенко говорив на допиті про те, що на нараді в Клима Савура (Клячківського), фактичного командуючого УПА, було критично оцінено Колківську республіку. Мовляв, там було залучено велику кількість людей і це дало можливість німців залучити авіацію, танкеток і артилерію, і знищити багато повстанців та цивільне населення. Що ніби ми, якби сказали сучасною мовою, підставили цивільне населення", – зазначив Дуда.
Від нагород до краху: долі нацистських командирів
Колківська республіка загинула – але війна на цьому не закінчилась. Герої і антигерої цієї драми провели ще немало боїв – і навіть кілька разів мінялись місцями. Але зрештою історія відновила справедливість – у притаманний їй химерний спосіб.
Українські повстанці добре знали своїх ворогів. Зокрема й тому, що ті постійно засипали їх своїми іменними пропагандистськими листівками.
"Відомі листівки за підписами німецьких генералів. Зокрема генерала Фон ден Баха літом 1943, пізніше восени нацисти засипали Волинь листівками за підписом генерала Прюцмана – обергрупенфюрера СС, який був вищим керівництвом на території рейхскомісаріату Україна", – розповів Бігун.
Кат Колківської республіки Ганс Прюцманн незабаром втратив свою посаду – через наступ більшовиків. Із залишків підвладних есесівців і поліціянтів він сформував бойову групу і пішов на фронт. Але невдало – влітку 44-го група "Прюцманн" була вщент розбита. Щоб підтримати бойового товариша, райхсфюрер СС Генріх Гімлер нагородив його орденом Німецького хреста в золоті. У нагородному листі було вказано:
"Придушення національного українського повстанського руху, що було передумовою для збору врожаю на Волині і Поділлі, є видатним досягненням і ексклюзивною заслугою обергруппенфюрера СС Прюцманна і поліцейських підрозділів під його керівництвом".
Як цей начебто придушений повстанський рух провоював іще 10 років, та який урожай нацисти змогли зібрати у листопаді – зрозуміти важко. В будь-якому випадку невдовзі після нагородження, у вересні 1944-го, Прюцманн сам отримав наказ стати партизаном. Йому доручили створити нацистський партизанський рух під пафосною назвою "Вервольф" – "Вовкулака".
Партизани мали руйнувати тил союзників – у разі їх проникнення на територію Райху. Однак призначення свого не виконав - був офіційно розпущений одразу після самогубства Гітлера. Окремі загони "Вервольфів" здійснювали диверсії і теракти ще більше року - без жодного плану і єдиного командування. Головного "вовкулаку" Прюцманна упіймали британці, але він встиг отруїтися прихованою ампулою ціанистого калію.
Від бункера Гітлера до таборів
"Зять Гітлера" Герман Фегеляйн не дожив і до полону.
"Його доля склалась трагічно, як для тих часів. Він був у близькому оточенні Гітлера до останнього часу. І в стані депресії він таємно виїхав з бункера Гітлера до себе додому. І потім його знайшли послані Гітлером есесівці нетверезим, у цивільному одязі. І його за наказом Гітлера розстріляли. Доставили в бункер і розстріляли. Це було 29 квітня 1945 року", – повідомив Дуда.
Історія його колеги Еріха фон дем Баха у 45-му не закінчилась. Він встиг придушити Варшавське повстання польського підпілля, під час якого було вбито до 200 тисяч цивільних. Повоював на фронті – невдало, як і Прюцманн.
Дожив до Нюрнберзького трибуналу – але засуджений не був. Він погодився співпрацювати зі слідством - і активно викривав своїх колишніх ватажків. А щоб розчулити слідчих – згадав своє польське прізвище.
"Ерік фон дем Бах-Зелевскі, Бах-Зелевскі".
Фон дем Баха відпустили – але згодом засудили вже у ФРН, за позасудові вбивства німецьких громадян у 30-х роках. Колишній есесівець помер у тюрмі у 1972-му.
Нюрнберзького трибуналу не пережив заступник генпрокурора СРСР Микола Зоря. Він представляв позицію Кремля у двох дражливих питаннях – очорненні УПА і перекиданні вини за катинський розстріл на німців. Обидві справи ганебно провалив. А коли не зміг запобігти ще й озвученню деталей пакту Молотова-Ріббентропа під час трибуналу – був знайдений у своєму готельному номері з простреленою головою.
Найдовше з усіх героїв нашої драми провоював повстанець Рубашенко – як проти нацистів, так і проти комуністів.
"Доля Рубашенка була колоритна. І сумна і колоритна. Він дуже активно воював. Коли подивитися скільки було сутичок під його керівництвом, це група Котловина, такої інтенсивності не кожен військовий підрозділ витримає. Я не кажу вже про партизанку. При чому Рубашенко – це музикант. Людина, яка мала нахил до музики і мріяв поступити в музучилище, або консерваторію. Тобто людина – творча, але він створив і в своєму підрозділі. І всюди, де він працював, у нього все було дуже дисципліновано", – повідомив Дуда.
Влітку 45-го Степан Коваль – "Рубашенко" дослужився до заступника Західної військової округи УПА.
Однак коли у штабі виявили агента НКВС – став підозрюваним. Його заарештувала Служба безпеки ОУН. Але досвідчений боєць вирішив не чекати вироку.
"Рубашенко сам виконував функції керівника охорони кількох сотень людей. За сучасними мірками він пройшов підготовку спецназівця. Тобто він був дуже підготовленою людиною і він зміг втекти від есбістів. Ніхто не знає як це трапилося. Я тільки можу собі уявити наскільки це було складно. Але він втік", – зазначив Дуда.
Підпільник не пішов здаватись окупантам – тобто підозри СБ були марними. Натомість він роздобув підробні документи і зумів видати себе за депортованого з Польщі селянина. Повернувся до юнацького захоплення - музики. Спочатку керував церковним хором, а згодом став директором будинку культури Станіславівського району в селі Микитинці – це околиця сучасного Івано-Франківська.
Неодноразово нагороджувався радянськими грамотами. Паралельно невгамовний підпільник керував колективом народної пісні "Первоцвіт", який існує й досі.
"Також нашим керівником був славний Степан Коваль, який також був членом УПА, скривався, був у таборах. Але саме завдяки йому наш хор у 1976 році отримав звання “народного аматорського”, – керівниця Народного аматорського хору "Первоцвіт" Ганна Карась.
Чекісти розконспірували "Рубашенка" вже після смерті Сталіна. Він багато розповів слідчим про свою боротьбу проти обох окупантів – і отримав 10 років таборів. Однак і там не пропав.
"У 54-муу, якщо не помиляюсь, році його арештували і його судили. Він вже не довго сидів. Він сидів 2,5 років. І вийшов до речі дострокова за зразкову поведінку", – повідомив Дуда.
Коваль-Рубашенко пережив усіх своїх ворогів, дочекався загибелі обох ворожих імперій – коричневої та червоної – і помер аж у 2001-му році. На стіні будинку культури, в якому працював повстанець, йому встановили пам'ятну дошку. А історія Колківської республіки залишилась найвагомішим аргументом проти кремлівської пропаганди.
"Цей факт дуже неприємний для тих, хто заперечував війну УПА з німцями. Бо саме на Волині розгортається потужна боротьба з німцями, де залучені тисячі, в прямому значенні тисячі з обох сторін", – зазначив Дуда.
Німецько-українська війна – один із найменш відомих і найбільш оббріханих конфліктів Другої світової. Гітлер запевняв, що воює не з українцями, а з бандою злочинців і колаборантів, а всіх решту – визволяє. Сталін пізніше говорив те саме, а тепер цю мантру повторює путін.
Незнання історії не звільняє від відповідальності!
Читайте також: історія, що повторюється: як росія розвалювала Україну зсередини ще 100 років тому – "Машина часу".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.