"Полк чорних запорожців", їх ще у народі називали "чорношличниками", був створений у 1915 році. Повоюваши у першій світовій, козаки в чорних одностроях стали чи не найвідомішим підрозділом Української народної республіки. Спеціально до фестивалю підрозділ «чорних запорожців» відродили місцеві шанувальники історії.
Максим Остапенко керівник національного заповідника "Хортиця": "Є зараз дуже багато реконструкцій, пов`язаних з подіями другої світової війни, з козацькими подіями. Цей підрозділ, який відроджений, він зможе приймати активну участь в реконструкціях доби громадянської війни".
На Хортицю залюбки їздять бійці з Росії та Білорусі. Тож окрім рукопаш «спас» чи «бойовий гопак», тут можна побачити бійку в російському стилі «буза» та інші бойові мистецтва. Проте головна розвага фестивалю – бійка «лава на лаву». У ній одночасно бере участь майже сотня козаків. Хто потіснить суперника, той і виграв. Саме так розважалися козаки на Січі у мирний час, щоби не втратити бойову форму і відчувати лікоть товариша у бою.
Попри войовничий антураж, травми в таких бійках трапляються рідко. Зазвичай бійці зазнають синців та подряпин. А разом із ними – незабутнє задоволення від участі у давній забаві, яка дозволяє відчути себе справжнім козаком-шибайголовою.
Богдан Васильев, козак із Запоріжжя: "Понимаете, когда стоим: «Лавы готовы?» - и «гоп, гоп» - заводишься, это один, кулак один. Просто ты становишься единым целым, одной волной, и просто ощущения непередаваемые. Надо постоять в лаве, чтобы это понять".
Єгор Чупин козак з Синельникова: "Адреналин, море адреналина получаешь. И дружим. Не то, что знаете, поборолись, а потом…Мы все равно друзья, мы обнимаемся, казаки – все друзья, все братья".
Братання – обов`язкова процедура після бою «лава на лаву». Бійці радо вітають недавніх супротивників, які насправді є їхніми побратимами.
Михайло Воронов, Юрій Петришин, Зпоріжжя, "5-й канал".