Уже відоме ім'я переможців цьогорічної премії імені Юрія Шевельова. Вчора, 17 грудня, у день його народження, відбулася урочиста церемонія нагородження. На ній була присутня кореспондентка "5 каналу" Софія Фесік.
Мирослав Лаюк отримав Премію імені Юрія Шевельова за книжку "Бахмут". Спеціальна відзнака Капітули цьогоріч була присуджена Василеві Махну, а Спеціальну відзнаку від "Радіо Культура" отримав Станіслав Асєєв.
Імена переможців традиційно оголосили під час урочистої церемонії в Києві 17 грудня – в день народження мовознавця, історика української літератури, есеїста Юрія Шевельова. Церемонія вручення Премії відбулася в Києво-Могилянській бізнес-школі.
До переліку фіналістів Премії імені Юрія Шевельова за найкращу українську книжку есеїстики 2024 року ввійшли Юлія Буйських, "На захід від Бугу" (Видавництво 21), Мирослав Лаюк, "Бахмут" (Ukraїner), Антон Санченко, "На чорноморській хвилі: 33 століття копаного моря" (Богдан).
Більше дивіться у випуску новин:
Хто такий Юрій Шевельов
Він символ українського Харкова. Етнічний німець, записаний як росіянин, однак обрав для себе Україну. Із Юрієм Шевельовим радянсько-російська влада боролася навіть після його смерті. На честь митця понад десять років тому започаткували літературну премію, у межах якої створили і фестиваль "Дні есеїстики".
"Юрій Шевельов – це постать, яĸа, власне, пронесла своє ціннісне вістря і приналежність до Уĸраїни, і віру в уĸраїнсьĸу ідею в ĸрізь це XX століття до світу", – зауважила письменниця Катерина Зарембо.
Він був есеїстом, перекладачем, письменником, театральним та літературним критиком. Бачив Україну самобутньою і прагнув показати це всьому світові.
Чи можна бути українцем у російськомовному місті? Чи можна бути російськомовним українцем? Чимало українців поставили собі це запитання зараз, під час великої війни. Та Юрій Шевельов власним прикладом дав відповідь ще багато років тому. Етнічний німець, якого мати при народжені записала як росіянина. А бути українцем – його свідомий вибір.
"По-перше, це людина, яĸа модерним оĸом подивилася на Уĸраїну. І ĸазала, що світ пізнає Уĸраїну лише модерною. Тобто це спроба відірватися від рустиĸальності, від цього сільсьĸого шлейфу, сільсьĸої традиції. Поĸазати, що Уĸраїна є модерною. По-друге, це мовознавець, яĸий написав ĸнигу англійсьĸою мовою про уĸраїнсьĸу мову. І нарешті, світ дізнався, що є таĸа мова, якою розмовляють мільйони людей. Ну, і третє – це, звичайно, літературний ĸритиĸ, есеїст. Людина, яĸа вміє про сĸладні речі говорити просто. Переважно у зв'язre ĸультура–мова–політиĸа", – пояснив видавець Олександр Савчук.
Саме культурні, мовні та політичні погляди Шевельова не давали радянсько-російській владі спокою. Совєти звинувачували його у співпраці з німцями.
"Для радянсьĸої влади та тієї інерції, яĸа і досі наявна в багатьох регіонах Уĸраїни, то ті, хто проти радянсьĸої влади, ті автоматично за німців. За німецьĸу оĸупацію", – додав Савчук.
У 2013 році, через дев'ять років після смерті Шевельова, із ним все одно продовжували боротися прихильники "русского мира". Бо те, про що писав есеїст у минулому столітті, тісно переплітається із нашим сьогоденням.
"От навіть оте "не всьо равно лі", про що писав він ще в середині XX століття, дуже перегуĸується і з оцими "ĸаĸая разніца" і іншими питаннями, яĸі нас не поĸидають до сьогодні", – зауважила кураторка "Днів есеїстики" Орися Грудка.
Тож у 2013-му Харківська міськрада голосує за скасування дозволу на встановлення пам'ятної дошки. А тим часом невідомі, що назвалися комунальниками, вже трощать меморіальну пам'ятку. Дошку знищили, утім, знищити пам'ять не вдалося. Того ж року українські інтелектуали започатковують премію на честь есеїста.
"Тому і виниĸла думĸа про те, яĸ ми можемо зберегти пам'ять про Юрія Шевельова і захистити її від радянсьĸих російсьĸих наративів, яĸі досі поширюються про цю надзвичайно важливу в історії постать", – розповіла виконавча директорка українського ПЕН Тетяна Терен.
Премію щорічно вручають 17 грудня – у день народження Юрія Шевельова – за найкращу книжку у жанрі есеїстики, видану протягом року.
Ведучою заходу стала телеведуча каналу КИЇВ24 Ілона Довгань.
"Хоч ця книжка називається іменем міста, це – книжка про людей. Для мене книжки в цей час – це те, що робить фундамент. Іноземці, зокрема, кажуть, що ми хитка, невизначена країна. Книжки записують цей фундамент. У книжці "Бахмут" я розповідаю, як ми з Данилом Павловим вивозили з-під фронту 86-річну жінку. Нещодавно я був в нашої героїні, яка живе зараз самотньо в Києві, на її 88-річчі. Вона казала, що передовсім їй не вистачає смаку рідної солі. Нагадаю, з окупацією Соледару під Бахмутом в Україні з'явились проблеми з сіллю. І ця замінена їй не така. Смак гірший. Смак речовини, яка формувалась мільйони років тому. І вона знову питала, як я думаю, коли вона зможе повернутись до Бахмута?", – сказав у своїй промові Мирослав Лаюк.
Мирослав Лаюк – письменник, викладач, ведучий. Лауреат премій, серед яких "Коронація слова", "Літакцент року", Міжнародна премія імені Олеся Гончара та інші. Його роман "Баборня" потрапив у Довгий список літературної премії Книга року ВВС-2016, а книжка "Бахмут" ввійшла до списку фіналістів Книги року BBC-2024. Учасник поетичних фестивалів та літературних подій у Південній Африці, Австрії, Хорватії, Чехії, Литві, Польщі тощо. Твори Мирослава було перекладено й опубліковано понад десятьма мовами.
"Книжка складається з двох частин. Перша частина репортажна, а друга – чиста бездомішкова есеїстика. Поєднання цих двох жанрів, на мій погляд, подіяло так, як мав на думку Аристотеля діяти третій жанр – трагедія", – сказавчлен Капітули, філософ, перекладач, провідний науковий співробітник видавництва "Дух і Літера" Олексій Панич.
Також у відгуку на "Бахмут" Олексій Панич писав, що книжку пов'язує ефект очищення: "Та сама часто пригадувана антична "катарсис", яка для Арістотеля є неодмінною ознакою трагедії, що "через співчуття та страх здійснює очищення таких страждань". Страждань в книжці згадано чимало, і буде добре, якщо вони викличуть в її читачів і співчуття, і страх. Але "рамка" авторського погляду та присутні в цьому погляді контексти історії та культури – української, європейської та світової – ніби "очищують" для нас ці страждання".
Переможець отримав статуетку Бронзового Ангела, виготовлену скульпторкою Світланою Карунською, а також грошову премію та дипломом лауреата.
"Коли є утилітарна задача залучення майбутніх лауреатів в ту хорошу, цікаву, інтелектуально-синтетичну гру, вона виконується. Тому що неможливо відірватись від такого цікавого і захоплюючого явища, як есей, український есей", – сказав декан Києво-Могилянської Бізнес-Школи Олександр Саврук.
Цьогоріч у межах Премії була вручена Спеціальна відзнака Капітули Василеві Махну "за особливий голос в українській есеїстиці останніх двадцяти років і розбудову мостів культурного порозуміння".
Також під час церемонії вп’яте було вручено Спеціальну відзнаку Радіо Культура. Ім'я її володаря оголосила письменниця, радіоведуча, журналістка Олена Гусейнова. Відзнаку отримав Станіслав Асєєв за книжку "Мельхіоровий слон, або людина, яка думала".
Нагадаємо, що 2024 року до номінантів на здобуття Премії потрапило 9 книжок.
Їх оцінювала Капітула, до складу якої ввійшли:
- Володимир Єрмоленко, президент Українського ПЕН (голова Капітули),
- Оля Гнатюк, дослідниця, професорка НаУКМА та Варшавського університету,
- Олексій Панич, філософ, перекладач провідний науковий співробітник видавництва "Дух і Літера",
- Роман Веретельник, літературознавець, літературний критик, перекладач,
- Олег Коцюба, літературознавець, керівник видавничої програми Українського наукового інституту Гарвардського університету,
- Тамара Гундорова, літературознавиця, членкиня-кореспондентка НАНУ (Інститут Літератури),
- Ростислав Семків, письменник, літературознавець, літературний критик, перекладач, доцент Національного університету "Києво-Могилянська Академія",
- Оксана Хмельовська, журналістка, співзасновниця та редакторка культурно-видавничого проєкту "Читомо",
- Андрій Бондар, письменник. есеїст, перекладач, лауреат Премії за 2021 рік,
- Андрій Павлишин, журналіст, історик, перекладач, лауреат Премії за 2022 рік,
- Олександр Михед, письменник, есеїст, перекладач, лауреат Премії за 2023 рік.
Лауреатами Премії минулих років стали Тарас Прохасько ("Одної і тої самої"), Андрій Портнов ("Історії для домашнього вжитку"), Костянтин Москалець ("Сполохи"), Олександр Бойченко ("Більше/менше"), Вахтанґ Кебуладзе ("Чарунки долі"), Андрій Любка ("Саудаде"), Володимир Єрмоленко ("Плинні ідеології"), Діана Клочко ("65 українських шедеврів. Визнані й неявні"), Тарас Лютий ("Культура принад і спротиву") та Андрій Бондар ("Ласощі для Медора"), Андрій Павлишин ("Нам і далі загрожує вічність"), Олександр Михед (2023, "Позивний для Йова. Хроніки вторгнення").
Спеціальну відзнаку Капітули за внесок у розвиток української есеїстики в попередні роки отримували Володимир Панченко (посмертно), Оксана Забужко ("Планета Полин"), Микола Рябчук ("Лексикон націоналіста та інші есеї"), Станіслав Асєєв ("Світлий Шлях": історія одного концтабору") та Павло Казарін ("Дикий Захід Східної Європи"), Андрій Гудима (посмертно, "69 спецій для Серця"), Андрій Содомора (за книжку "Під чужою тінню").
Володарями Спеціальної відзнаки Радіо Культура ставали Василь Махно ("Уздовж океану на ровері"), Віра Агеєва ("За лаштунками імперії"), Маркіян Прохасько ("Мрія про Антарктиду"), Андрій Гуменюк ("Африка").
Засновники Премії: Український ПЕН, Києво-Могилянська Бізнес-Школа, видавництво "Дух і Літера", Центр юдаїки та Український науковий інститут Гарвардського університету.
Софія Фесік, Ігор Костюк, "5 канал"
Також дивіться відео:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
