Архієпископ Кримський Климент
Euromaidan Press

Українці у Криму заважають великій геополітиці – Архієпископ Кримський Климент

Архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент у ексклюзивному інтерв'ю 5.ua розповів про проблеми Української православної церкви Київського патріархату на окупованому півострові

У Кафедральному соборі святих Рівноапостольних князів Володимира і Ольги в Сімферополі тихо. Служба вже закінчилася, і лиш кілька людей пошепки моляться і запалюють свічки перед іконами. Колись тут був Будинок офіцерів. Сьогодні ж це – головна церква, де збираються віряни Київського патріархату в окупованому Криму. Служби тут ведуться українською мовою, і день до дня сюди стікаються ті кримчани, кому гостро не вистачає українського духу. Але ось вже два роки навколо долі цього приміщення і решти майна української церкви в Криму точиться неіграшкова боротьба. Фонд майна, що нині підпорядковується Росії, через "суди" намагається "націоналізувати" усе, що належить Київському патріархату. На думку ж голови Єпархії – Архієпископа Сімферопольського і Кримського Климента офіційний Київ самоусунувся від цієї проблеми і зрадив кримських українців. Про боротьбу і розчарування легендарного кримського священика, що з перших днів перевороту чергував під українськими військовими частинами, їздив на "кордон" із материком аби провідати організаторів блокади півострова, робив гучні заяви щодо кримських політв'язнів – у ексклюзивному інтерв'ю 5.ua.

– Українська православна церква Київського патріархату в Криму поки що працює і приймає громадян, але я знаю, що є велика кількість проблем. Наприклад, нинішня "влада" півострова вимагає реєстрації усіх релігійних структур за російським законодавством. Наскільки я розумію, українська церква на це не йде. Яка зараз ситуація?

– Ситуація з Українською православною церквою Київського патріархату в Криму критична.  Ми не зареєстровані, у нас нема жодного документа, який би давав нам право перебувати на території Криму. Патріарх Філарет не може дати жодного дозволу на реєстрацію Київського патріархату на теренах Криму. Тому що діє закон про окуповану територію і діє закон про вільну економічну зону. Відповідно до цих двох законів Патріарх Філарет разом зі Священним Синодом Української православної церкви не мають права по Криму приймати жодного рішення. Бо якщо вони приймуть якесь рішення по Криму, то Українська православна церква Київського патріархату може потрапити під санкції.

– Чиї?

– І українські, і міжнародні. Якщо мова йде про перереєстрацію структури за російським законодавством. Це тягне відповідальність, аж до кримінальної. Але і економічну, бо церква потрапляє під санкції. Про це ніхто не говорить, про це мовчать, і наш уряд так само мовчить, бо вони поприймали ті закони. Косюк (власник "Нашої ряби", радник Президента – 5.ua) і банда можуть вести на території Криму діяльність. І багато депутатів, і їхніх батьків можуть вести, бо вони вписуються в цей закон "Про вільну економічну зону", а церква не може існувати, бо вона потрапляє під інший закон – "Про окуповану територію". І згідно з цим законом, управління Єпархії повинно було виїхати і перереєструватися на материковій Україні. Ви скажіть, це не є зрада державою Україна національних інтересів на території Криму? Є. У травні 2014 року були парламентські слухання щодо ситуації з церквою у Криму, результатом якого стало доручення Міністерству культури і департаменту у справах релігії розробити план дій. Директор департаменту Юрош зайняв позицію – ніяких рішень приймати не будемо. Як Патріарх Філарет скаже, так і дійте. А Патріарх Філарет не може вжити дії. Тому що нема позиції держави. Бо те, що він прийме, буде проти нього, і буде проти церкви в цілому. А Юрош зайняв таку позицію, тому що він відверто сказав: мені треба усидіти в цьому кріслі. Тобто йому крісло директора департаменту важливіше будь-чого, що відбувається в церкві.

– Виходить, що зараз уся Кримська Єпархія з точки зору Росії, яка тут зараз хазяйнує, поза законом?

– Так. Все те, що не було перереєстровано у відповідний термін перехідного періоду, є поза законом.

– І яким чином ви виходите з ситуації?

– Судимося. Майно українських організацій, які не перереєструвалися згідно закону Росії, воно повинно бути націоналізовано. Це є одна із останніх постанов Медвєдєва. Це реалії, в яких ми живемо.

– Наскільки я знаю, Московський патріархат так само не перереєструвався в Криму через побоювання санкцій, хоча там є сильна течія, яка хоче називатися саме Російською православною церквою в Криму. Проте, на більшості церков досі висять таблички "УПЦ МП".

– Московський патріархат знаходиться в такій самій складній ситуації. Тому що частина перереєструвалася, частина не перереєструвалася, і ця перереєстрація, і нова реєстрація тягнуться дуже довго. Ви ж не забувайте, що в Українській православній церкві Московського патріархату на теренах Криму служить багато священників із Західної України: з Тернополя, зі Львова, із Закарпаття. І якщо вони тут зараз будуть якесь приймати рішення щодо реєстрації, перереєстрації у правове поле Російської Федерації, вони так само попадають там в Україні не лише під санкції, а й під кримінальну відповідальність. Це складно все. І для цього були скликані парламентські слухання, щоб був розроблений механізм, і щоби керівникам релігійних організацій було дано право самостійно приймати рішення на теренах Криму у зв'язку навіть з законом "Про вільну економічну зону". Для цього ми звертаємося, для цього ми просимо державу звернути увагу на ту кричущу ситуацію, в якій ми опинилися.

Але, на превеликий жаль, уряд України нічого не зробив для захисту українців у Криму. Уряд опікується проблемами тільки кримськотатарського населення, як вони кажуть, корінних народів. Але взагалі нічого не роблять для того, щоби якимось чином підтримати українців у Криму.

Єдине, що залишилося в Криму – це Українська православна церква Київського патріархату. Я звертався до Гройсмана, я звертався до Міністерства культури, до Ніщука, до департаменту по справах релігії. Вже Міжнародний конгрес українців звернувся до Президента і уряду, є окрема постанова, яку прийняв Всесвітній конгрес українців щодо ситуації з Українською православною церквою Київського патріархату в Криму – і жодної дії.

Я приходжу до цього міністра Ніщука, я приходжу до цього директора департаменту з питань релігії Юроша, мені відверто говорять: ми нічого по Криму приймати не будемо. Я був на зустрічі у Розенка, у Кириленка — вони дають доручення, ці доручення футболяться по різним міністерствам – і жодної дії.

– А що саме ви хочете від них?

– Питання полягає в тому, щоби держава Україна прийняла політичне рішення щодо приміщення, в якому знаходиться управління Єпархії, щоб це приміщення було передано у власність Київського патріархату. Не мою власність як Єпископа Климента, а у власність управління Української православної церкви Київського патріархату. Вони весь час декларують, цей уряд декларує те, що ми за повернення Криму, ми за деокупацію, ми повинні щось зробити, ми мусимо зробити. Це просто пусті декларації. Бо, знову ж таки, повертаючись до теми міністрів, я був в Міністерстві по окупованим територіям, яке безпосередньо мусило займатися проблемами українців в Криму. Мені сказали – а у нас нема повноважень, а ми не знаємо, що ми можемо робити, а ми не знаємо, як вам допомогти. Я задаю питання – якщо ви не знаєте, то чого ви там сидите?

– Ви хочете мати інструмент для суду?

– Мені треба папір, який би давав право мені на це приміщення. Те, що вони пишуть, що всі постанови, всі угоди, які були видані при Україні, дійсні, то я хочу сказати: я вам привезу в Київ ці дійсні договори на оренду, на землі, бо управління Єпархії має коло 5 га землі по Криму, і дайте мені таке саме приміщення в центрі Києва 1400 квадратних метрів за 1 гривню, дайте мені 5 га землі в Києві і Київській області, воно ж дійсне! Я вам віддаю ці документи, а ви мені замість них дайте ті документи, які б давали мені право реально користуватися майном, а не абстрактними якимись там формулюваннями. Воно ж дійсне. А ви приїжджайте в Крим і користуйтеся цим.

Тому я дійсно зараз доходжу до такого висновку, що все це, що говорить уряд про те, що вони збираються повертати Крим – це все пуста брехня. Ніхто цей Крим не збирається повертати. І не для того, здається, вони здавали цей Крим, щоби зараз його повертати. Бо якщо б вони його хотіли повертати, то відповідно дії були би зовсім інші.

– Але наскільки рішення українського Уряду будуть дієві тут, у Криму, адже росіяни не визнають права Києва на півострів?

– Таке запитання мені ставлять і в Києві, і говорять – ну в Криму ж не будуть сприймати це. Питання не полягає, що будуть сприймати у Криму. Питання полягає в тому, який захист буде мати управління Єпархії, яку юридичну силу будуть мати ці документи, і як управління Єпархії може себе захистити і зберегти все те, в що держава Україна за 20 років існування Київського патріархату в Криму не вклала ані копійки. Якщо держава неспроможна захистити, то дайте можливість управлінню Єпархії захищатися. Нам ці документи потрібні, щоби мати далі у випадку загрози, якщо виникне надзвичайна ситуація, захист у міжнародних судах. Договір оренди, він не розглядається як майнові взаємовідносини.

– Тобто зараз все ще є небезпека, що будуть виселяти і захоплювати українські церкви в Криму?

– Ця небезпека є, ця небезпека є протягом двох з половиною років. Бо, не дивлячись на те, що я звертався до Сергія Аксьонова (самопроголошений "прем'єр-міністр" Криму – 5.ua), не дивлячись на те, що він і обіцяв допомогти у вирішенні цієї конфліктної ситуації, на сьогодні ми прийшли до того, що нічого не виконано. І фонд майна як судився, так і судиться з нами. Це не буде захоплення храму, це не буде погром храму. Це буде юридична складова. Будуть суди, бо вони ці суди у нас ідуть, і ми судимося, будуть судові виконавці, будуть вимоги і приписи звільнити приміщення, ми будемо знов судитися. Це те, в чому я зараз знаходжуся, тому все буде зроблено "з точки зору закону", юридично правильно, але це юридично правильно з точки зору закону приводить до остаточного знищення українців у Криму.

Бо єдиним осередком українців в Криму є Українська православна церква Київського патріархату. Але на превеликий жаль, в мене таке враження, що оцей осередок є поперек горла уряду України. І ми їм заважаємо, українці Криму заважають великій геополітиці.

– Багато говорять на материку, що взагалі немає ніяких українців Криму, а як про осередок українства в Криму говорять про кримських татар, які нині перебувають у важкому становищі. Ви дуже багато спілкуєтеся з людьми, які підтримують Україну, які проти окупації. Наскільки це великий пласт?

– Це великий пласт кримчан. Ви самі були свідком, скільки людей збирається в Севастополі на Богослужіння, в Сімферополі велика кількість людей збирається. Ми зберегли парафії, невелику кількість, але це реально діючі парафії, де постійно проходять богослужіння по регіонах Криму. Тобто українці, етнічні українці на теренах Криму є, і їх багато, і центром українства, етнічних українців, є саме церква Київського патріархату. Вона в собі ототожнює і культуру, і духовність, і національне коріння.

– З якими проблемами сьогодні люди йдуть до української церкви в Криму?

– Соціально-психологічними проблемами. Люди поступово намагаються вийти з того депресивного стану, в якому вони знаходяться. Це дуже складно. Але вони знаходяться в цьому стані, і церква їм допомагає.

– Це пов'язано з анексією?

– Це пов'язано з тією ситуацією, в якій ми всі сьогодні опинилися. Є й інші реалії, що я, будучи громадянином України, маючи український паспорт, народжений в Україні, згідно знов-таки тих законів, що вони там поприймали в цій Верховній раді України, я є нерезидентом. Мої права незахищені.

Я для України є ніхто, ніщо, пусте місце, мене не існує для держави Україна – ось що мене ще пригнічує.

– Це приниження...

– Це мене вбиває просто, і не тільки мене. Але і людей, бо вам кажуть – а ви нерезидент. А він каже – я громадянин України, я маю паспорт, а йому кажуть, а ти нерезидент, до біса твій паспорт. Бо ти нерезидент, ми приймали нові закони. Тобто людей позбавили права бути громадянами України – оцими постановами, що вони там поприймали.

В церкві люди заспокоюються, вони тут мають можливість спілкуватися українською мовою, вони тут мають можливість обговорювати деякі питання, вони мають можливість просто бачити один одного і розуміти головне, що ти не один. Церква для того і поставлена, щоби дати можливість людині зрозуміти, що ти не один, бо коли ти один закриваєшся в своїй кімнаті, коли ти один знаходишся зі своїми проблемами, це тебе пригнічує, це тебе вбиває. Але коли ти приходиш і бачиш, що ти не один, що є люди, у них такі саме проблеми, але є й радості, є й свята, є й Богослужіння, і тому коли людина пригнічена, а таких дійсно багато приходить, вони вже на останньому подиху приходять до церкви, починають жалітися про те, як тяжко їм жити, а я кажу — ви приходьте на Богослужіння, ви побачите, яка кількість людей. І ти бачиш як поступово оці всі пригнічені і бідні люди приходять до церкви, залишаються в церкві, оживають і змінюються, і психологічно, і фізично. Це головне. І за рахунок саме цих людей церква і поповнюється постійно. Бо у нас іде збільшення людей. Я навіть дивуюся. За часи України, до всіх цих подій, людей в церкві було менше. Зараз людей більше. Люди почали розуміти, що єдине, що у них є – це є церква українська, де зберігається їхнє національне коріння.

– І був дуже великий прошарок людей, яким до всіх цих подій було все одно, який патріархат. Але тепер вони чітко визначилися.

– До певного часу так. Коли не було всіх цих подій, то дійсно люди відчували, вони розуміли, що вони в Україні, вони розуміли, що вони можуть спокійно поїхати на материкову Україну, вони розуміли, що вони можуть спілкуватися українською, дивитися українські телеканали, слухати українське радіо, і тому потреби в додатковій підтримці їм не треба було. Але зараз, коли вони позбавилися всього, то вони зрозуміли, що єдине, що їх рятує – це дійсно українська церква.

– Багато таких випадків, коли були виселені з церков по Криму священники Київського патріархату, і вони змушені викручуватися, щоби зберегти приходи?

– Багато. З Божою поміччю ситуація вирівнюється. Десь закрилася, десь відкрилася, але все залежить від священника. Якщо священник хоче молитися, якщо священник хоче зберегти свою громаду, якщо священник цінує всіх тих, хто до нього приходить і хто потребує його допомоги, там всі парафії збережені. Якщо священник був наймитом, і кинув все і втік, ну, на його місце приходить інший священник. Але ті, хто втекли, це вже хай буде їм на совісті. Ну про таких і в Євангеліє сказано, що пастир добрий душу свою покладає за стадо овець, а наймит, коли вовк приходить і торощить стадо, кидає овець і біжить.

– Є багато повідомлень про постійні обшуки у мечетях. Чи стикаються із силовиками церкви православні Київського патріархату?

– Ні, прямого тиску нема. Але як при Україні я не мав доступу до жодних структур державних, так і зараз. Я вже звик до того, що церква Київського патріархату в Криму ніколи ніде не приймалася, і все, що ми робили, ми робили всупереч тій реальності, в якій ми знаходимося. І, може, це дає нам можливість вижити та адаптуватися до будь-яких умов. Тому що ми завжди в Криму були гонимі. Церква Київського патріархату в Криму ніколи нікому не потрібна була крім Патріарха Філарета і тих українців, які приходили до церкви, які молилися. Державі Україна церква Київського патріархату в Криму ніколи не потрібна була.

– Де ви берете рішучість і сили постійно іти всупереч обставинам? Я знаю, що ви з самого початку цих подій були і під українськими військовими частинами, і відвідували учасників блокади Криму, і зараз ви тримаєте українську церкву в Криму. Чому ви обрали для себе цей шлях, як ви тримаєтеся?

– Я не тримаюся... мене Бог тримає. Бо все те, що збережено, все те, що діє – це все Боже. Моєї заслуги тут немає. Я просто як сторож того церковного майна, яке Господь дав мені в управління. У всьому Бог. А я просто сторож. І інколи, може, навіть і поганий сторож, бо якщо би був би добрим сторожем, може, і більше збереглося би. Тому я кажу – все в руках Божих, все Сила Божа. Якщо би Господь не допомагав, якщо би Господь від нас відвернувся, якщо би Господь пройшов повз нас, нічого б не було. І друге – це молитви Патріарха Філарета. Якщо би Святіший не молився би за нас, бо він молиться більше і сильніше, ніж ми всі разом взяті архієреї і священники, то знову ж таки нічого б тут не було. Бо все, що робиться, робиться з благословіння Патріарха, і робиться з великої волі і любові Божої до нас грішних.

– Ви відвідували переслідуваного російською владою Ільмі Умерова у психіатричній лікарні, і цим просто шокували місцевий персонал. Вони не могли зрозуміти, чому православний святий отець приходить до мусульманина. При тому, що офіційна верхівка мусульман Криму навіть не відвідала Умерова і взагалі, наскільки мені відомо, співпрацює з нинішньою кримською "владою". Вас дивує цей кримський парадокс?

– Що стосується Духовного управління мусульман Криму. Я не хочу жодного поганого слова сказати про Муфтія. Я казав і кажу, Муфтій мені свого часу зробив дуже багато доброго, дуже багато. Те, що зараз відбувається – я тому не суддя. Я не можу судити, і я би не хотів, щоб хтось судив би дії, тому що ситуація дуже складна. Кожен поступає так, як він поступає. Я не можу знати всіх нюансів того, що там відбувається. Я не можу знати і давати оцінки, чому саме так відбувається. Я знаю одне, що Муфтій для мене зробив дуже багато доброго. Ми були друзями, залишилися друзями, і ця ситуація нас не розвела. У нього свій шлях, і йому треба зберегти те, що йому дав Бог, в мене свій шлях, мені треба зберегти. А як хто робить – це вже хай судить потім Бог і час...

Що стосується взаємовідносин з кримськими татарами. Кримськотатарський народ зажди підтримував українців у Криму, лідери кримськотатарського народу – і Мустафа Джемілев, і  Рефат Чубаров, і Ільмі Умеров – вони завжди підтримували мене. Це навіть не дружні відносини, це відносини братської християнської любові якоюсь мірою. Тому що коли мені було тяжко, вони завжди були зі мною. І зараз, коли склалася така ситуація, що майже нікого не залишилося, то ми мусимо один одного підтримати. І я ходив в цю психлікарню, і робив ці заяви, і інші заяви роблю, і десь щось ще роблю, про що не наголошую не тому, що мені треба піаритися і показати, який там Климент миротворець. Ні! Просто є людські відносини, які не попираються часом, які не попираються ситуацією, де треба бути просто поруч із людиною для того, щоб її підтримати. Бо я знаю, що таке бути одному, я знаю, що таке бути гонимим, я знаю, що таке бути опльованим. І тому коли я бачу, що таке відбувається з моїм оточенням, з людьми, яких я знаю, з якими я спілкуюся, мені це болить, я не можу проти цього піти, я мушу бути поруч. А мусульманин він, православний він – то вже не має значення. Він людина, він творіння Боже. Це не є реклама, це не є якісь подвиги – це є наше життя. Бо сьогодні я до нього прийшов, завтра він до мене прийде. А потім ми вдвох підемо ще до когось третього. Ну час такий, що ми мусимо підтримувати один одного.

– Але ж це дійсно унікально, коли представники різних релігій об'єднуються у боротьбі...

– Церква бореться проти гріха, проти брехні, проти фальші, проти несправедливості, бо брехня – це є діти Сатани. Брехня, війна, вбивство. І тому церква бореться проти цього. Це її завдання боротися проти тих вад, які руйнують суспільство.

Леся Кримська Українка

Попередній матеріал
Українська сторона розпочала розведення сил на ділянці Богданівка-Петровське
Наступний матеріал
Брифінг речника Міністерства оборони з питань АТО – завершено

У Росії вирішили знести єдиний у країні храм УПЦ КП

Представники різних релігій об'єднали зусилля заради Умерова – донька заступника голови Меджлісу

Єрусалимський Патріарх заявив, що підтримує об’єднання Єдиної Помісної Православної Церкви

СБУ просить Церкву допомогти у звільненні заручників бойовиків

Російська православна церква в Україні не має називатися українською – Євстратій

Церковні чвари: "Спроба Москви поховати Собор не вдалася" – архієпископ УПЦ